Судове рішення #23808228

Справа № 2-39/2011 Провадження № 22-ц/0290/2130/2012Головуючий в суді першої інстанції:Єрмічова В.В.

Категорія: 27 Доповідач: Стадник І. М.



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



10.07.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтко Ю.Б.

при секретарі Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»на рішення Барського районного Вінницької області від 02 березня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Управління у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області про визнання договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу недійсним, -


встановив:

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 02 березня 2012 року позов ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк»загальну суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11169378000 від 13.06.2007 року у розмірі 351314 грн. 05 коп., із якої: 29998,88 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ становить 238685,05 грн. -заборгованість за основним боргом, 11465,27 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ становить 91605,21 грн. -відсотки за користування кредитними коштами, 2568,75 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ становить 20523,79 грн. -пеня, та 500 грн. неустойка. А також судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. В іншій частині позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором -відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову -Управління у справах захисту прав споживачів у Вінницькій області про визнання договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу недійсним - відмовлено повністю.

Не погодившись із рішенням в частині відмови в задоволенні вимог до ОСОБА_3ПАТ «УкрСиббанк»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення Барського районного суду та ухвалити рішення про солідарне стягнення користь банку із ОСОБА_2 та ОСОБА_3заборгованості за кредитним договором в розмірі 44032,90 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту за курсом НБУ становить 350814,05 грн. та неустойку 500 грн.

Представник апелянта, відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи, повідомлені в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Відповідач ОСОБА_3 проти вимог апеляційної скарги заперечує і просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11169378000, відповідно до умов якого останній надано кредит в сумі 40000 доларів США.

Фактичне отримання відповідачем коштів у розмірі визначеному умовами договором підтверджується заявою на видачу готівки від 14.06.2007 року (т.2 а.с.61).

Згідно квитанції №1 було здійснено валютно-обмінну операцію відповідно до якої 40000 доларів США по курсу НБУ становить 200400 грн. (т.2 а.с.62).

Згідно з п.1.1 розділу 1 статуту ПАТ «УкрСиббанк»рішенням Загальних зборів Акціонерів від 27.10.2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»у зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідність Закону України «Про акціонерні товариства»змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», яке виступає правонаступником по всіх правах та обов'язках АКІБ «УкрСиббанк».

Умовами кредитного договору передбачено: п.1.1 - позичальник зобов'язувався прийняти , належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти в сумі 40000 доларів США та сплатити плату за кредит у порядку і на умовах, передбачених договором; п. 1.3.1 -за користування кредитними коштами протягом перших 30-ти календарних днів починаючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 10% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної у цьому пункті.

Банк свої зобов'язання за договором виконав, так як відповідно до заяви на видачу готівки №2 від 14 червня 2006 року видав відповідачу ОСОБА_2 згідно договору №11169378000 грошові кошти, що стверджено підписом відповідача (т. 2 а.с. 61).

Крім того, в забезпечення умов всіх зобов'язань позичальника по кредитному договору 13 червня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки (т. 1 а.с.26).

Згідно умов додаткових угод №1 від 26.02.2008 року та № 2 від 01.03.2008 року, які були укладені між сторонами, п.1.3.1 в них змінювався, в частині розміру процентної ставки, яка встановлювалась в розмірі 13% та 14% річних відповідно.

Суд першої інстанції вірно з'ясував обставини справи і встановив правовідносини, що випливають з них і прийшов до висновку, що вони врегульовані ст. 1046, 1047, 1050, 1054 ЦК України.

Згідно з ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 ЦК України. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення позичальником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором та необхідність стягнення з неї утвореної заборгованості.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_3, як поручителя, заборгованості за кредитним договором у зв'язку з припиненням поруки з 26.02.2008 року.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.22 Постанови від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п.2.1 договору поруки від 13.06.2007 року, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_3, кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Під «згодою Поручителя»сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставлення підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Умовами договору поруки не передбачена можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати.

Крім того, відсутні належні докази повідомлення ОСОБА_3, як поручителя, про факт укладення додаткових угод, відповідно до яких обсяг зобов'язань боржника в частині відсоткової ставки збільшився (відсоткова ставка збільшена спочатку на 3, а згодом на 4%).

Таким чином вбачається, що згоди на забезпечення зобов'язання позичальника на умовах погоджених додатковими угодами поручитель ОСОБА_3 кредитору не надавав.

Відповідно до вимог ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тому посилання апелянта на відсутність підстав для припинення договору поруки є безпідставними та не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно з ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»відхилити, а рішення Барського районного суду Вінницької області від 02 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.


Головуючий:/підпис/ Стадник І.М.

Судді: /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б.

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.












Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація