АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/1988/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 51, 53 Олійник М.Ф.

Доповідач в апеляційній інстанції

Пономаренко В. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В.В.

суддівКорнієнко Н.В., Гончар Н.І.

при секретаріКривденко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 07 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Христинівської центральної районної лікарні про стягнення заборгованості із заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

01 лютого 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Христинівської центральної районної лікарні про стягнення заборгованості із заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 30 вересня 1974 року він працює лікарем-хірургом Христинівської центральної районної лікарні. З 01 серпня 1999 року він був переведений на посаду лікаря-хірурга ургентного з навантаженням 0,5 ставки.

27 лютого 1998 року розпорядженням № 7 по Христинівський районній лікарні зобов'язано лікарів-хірургів виконувати обов'язки чергового лікаря по ЦРЛ згідно затвердженого графіка.

За період з 1999 року по 2007 рік позивач працював на 0,75 ставки, в той час як оплата праці проводилась йому лише за 0,5 ставки, в зв'язку з чим виникла заборгованість за розрахунком позивача в сумі 15 192 грн. 48 коп. Крім того, незаконними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість по заробітній платі, індексацію компенсації за невиплачену заробітну плату та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 07 травня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Христинівської ЦРЛ на користь ОСОБА_6 1186 грн. заборгованості із заробітної плати.

Рішення про стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Христинівської ЦРЛ до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на його невідповідність нормам матеріального та процесуального права та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату в сумі 11 588 грн. 16 коп. на основі проведених розрахунків та відсоток інфляції заробітної плати, а також стягнути моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213,214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія судів виходив з того, що 30.09.1971 року позивач ОСОБА_6 був прийнятий на роботу в Христинівську ЦРЛ на посаду ординатора-хірурга хірургічного відділення відповідно до наказу № 44 від 28.09.1971 року.

З 22.02.1999 року він був переведений з посади ординатора-хірурга хірургічного відділення, де він працював на повну ставку, на посаду лікаря-хірурга ургентного відповідно до наказу №8 від 20.02.1999 року.

З 01.08.1999 року він був переведений з посади лікаря-хірурга ургентного на таку ж посаду, але з навантаженням 0,5 ставки відповідно до наказу №33/к від 30.07.1999 року, де і працює до теперішнього часу.

27.02.1998 року по Христинівській ЦРЛ було прийнято розпорядження №7, згідно з яким виконання обов'язків чергового лікаря по ЦРЛ було покладено на лікарів-хірургів ургентних згідно із затвердженим графіком. Вказане розпорядження було видане без врахування питання оплати праці за додаткову роботу, в порушення вимог наказу МОЗ України від 23.11.1993 року за №229.

Оригінал розпорядження №7 по лікарні від 27.02.1998 року на даний час втрачений, про що свідчать матеріали службової перевірки по лікарні, які долучені до справи. Зміст копії цього розпорядження, наданої до суду першої інстанції позивачем ОСОБА_6, не заперечували інші особи, які беруть участь у справі.

Виконання обов'язків з чергування по лікарні позивачем ОСОБА_6 стверджується вказаною вище копією розпорядження по лікарні, записами в його трудовій книжці, копія якої долучена до справи, про те, що він працював ургентним лікарем-хірургом за вказаний період.

Колегія судів погоджується з тим, що виконання додаткової роботи чергового лікаря по Христинівській ЦРЛ позивачем ОСОБА_6 підлягає оплаті за період з травня 2001 року до червня 2003 року включно.

За період з 1999 року до квітня 2001 року включно, оплата не може бути проведена, оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду, на той час відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник міг звернутись до суду у разі порушення законодавства про оплату праці в загальний тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позивач ОСОБА_6 повинен був знати про порушення свого права на оплату праці за додаткову роботу.

З 01.08.2001 року набрав чинності закон, відповідно до якого у ст.233 КЗпП України доповнено статтю після частини першої новою частиною про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

З липня 2003 року була введена оплата за чергування по Христинівській ЦРЛ, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні особовими рахунками працівників Христинівської ЦРЛ за 2003 рік, актом перевірки територіальною державною інспекцією праці Черкаської області дотримання законодавства про працю у Христинівській ЦРЛ № 23-2 55/17 від 27.03.2012 року, показаннями свідків. Із досліджених доказів, зокрема особових рахунків працівників Христинівської ЦРЛ за 2003 рік, вбачається, що позивач ОСОБА_6 з липня 2003 року не залучався до чергування по лікарні і з цього часу йому не повинна здійснюватись оплата праці за додаткову роботу черговим лікарем по лікарні.

Оплата праці за додаткову роботу черговим лікарем по лікарні повинна здійснюватись відповідно до вимог ст.105 КЗпП України про те, що працівникам, які виконують на тому підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовлене трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

В судовому засіданні судом першої інстанції був досліджений колективний договір Христинівської ЦРЛ за 2003-2004 роки, згідно з п.5.4 якого працівникам, що виконують поряд з своєю основною роботою додаткову роботу, встановлено доплату у розмірі до 50 % посадового окладу суміщення професій (посад).

Колективні договори за інші роки періоду часу, який підлягає оплаті, не збереглись.

В період часу, який підлягає оплаті, діяв наказ Мінпраці та соціальної політики України, МОЗ України № 161/137 від 06.04.2001 року, відповідно до п.п.3 п.2 якого, п.п. 4.2.1 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я, затверджених цим наказом, встановлювалась доплата до 50 % посадового окладу за суміщення професій (посад).

Відповідно до ст.16 КЗпП України умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними. Тому у колективних договорах за 2001-2002 роки також повинно бути зафіксовано аналогічне положення.

Згідно з розшифровкою заробітної плати (посадового окладу та 50 % посадового окладу за суміщення професій) на хірурга ОСОБА_6 за 1999-2004 роки 50 % посадового окладу за суміщення професій становить: за травень-грудень 2001 року - 332,50 грн. (47,50 грн. щомісячно х 7 = 332,50 грн., у жовтні позивач перебував у відпустці), за 2002 р. - 570 грн. (47,50 грн. х 12 = 570 грн.), за січень-червень 2003 р. - 283,50 грн. (54,75 грн. х 4 + 64,50 грн. = 283,50 грн., у червні позивач перебував у відпустці), загалом за травень 2001 р. - червень 2003 р. - 1186 грн. (332,50 грн. + 570 грн. + 283,50 грн. = 1186 грн.).

Колегія суддів погоджується з тим, що таким чином з відповідача Христинівської ЦРЛ на користь позивача ОСОБА_6 необхідно стягнути 1186 грн. заборгованості із заробітної плати (оплати за додаткову роботу черговим лікарем по Христинівській ЦРЛ).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частинні відмови позивачу у відшкодуванні моральної шкоди позивачу ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів приходить до переконання, що внаслідок не повної оплати за додаткову роботу черговим лікарем по Христинівській ЦРЛ позивачу завдана моральна шкода, оскільки порушення законних прав призвели до моральних страждань позивача. З врахуванням принципу розумності та справедливості колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, оскаржуване рішення скасовує в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди і ухвалює в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову і стягнення з Христинівської ЦРЛ на користь ОСОБА_6, 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а в решті частини рішення залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 07 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Христинівської центральної районної лікарні про стягнення заборгованості із заробітної плати, відшкодування моральної шкоди - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Христинівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_6 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті частини рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :