КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.2012 № 5011-64/2335-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Доманської М.Л.
Пантелієнка В.О.
за участю представників:
від позивача:Сухомудренко І.О. (довіреність б/н від 31.12.2011);
від відповідача:Галицький М.І. (довіреність від 21.10.2011 № 913);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
акціонерного страхового товариства "Вексель"
на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012
у справі № 5011-64/2335-2012 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом акціонерного страхового товариства "Вексель"
до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус"
про відшкодування шкоди в порядку регресу 24 990,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2012 у справі № 5011-64/2335-2012 позов акціонерного страхового товариства "Вексель " до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" про відшкодування шкоди в порядку регресу 24 990,00 грн. залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, акціонерне страхове товариство "Вексель" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" на користь акціонерного страхового товариства "Вексель" 24 990,00 грн. збитків.
Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України.
У скарзі йдеться про неправильне обчислення місцевим господарським судом строку позовної давності.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник акціонерного страхового товариства "Вексель" апеляційну скаргу підтримав, представник приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" висловився за її відхилення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Акціонерним страховим товариством "Вексель" (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" (далі по тексту - відповідач) про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 24 990,00 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 31.08.2009 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Skoda", державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля „ВАЗ", державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5
Зазначене підтверджується довідкою управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 16.08.2009 № 4/60212 та постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2008 у справі № 3-39985/08.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено автомобіль "Skoda", державний номер НОМЕР_1, його власнику заподіяно матеріальну шкоду 11855,38 грн., розмір якої визначено на підставі звіту про оцінку від 23.09.2008 № 773.
Згідно платіжного доручення від 10.10.2008 № 371 позивач як страховик виплатив страхове відшкодування у розмірі 34 050,42 грн. власнику пошкодженого автомобіля - ДП „Кондитерська корпорація „Рошен" відповідно до умов укладеного з ним договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 03.07.2008 № 202-5752/08 КЦСП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Статус" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2722503 від 03.09.2007.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2012 у справі № 2-961/12 присуджено до стягнення з ОСОБА_5 на користь акціонерного страхового товариства "Вексель" 9 060,42 грн. страхового відшкодування та судові витрати.
Дослідивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що особами, відповідальними за завдані збитки, є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Статус" у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та ОСОБА_5 у розмірі франшизи за цим договором та решти збитків понад ліміту відповідальності страховика.
Залишаючи без задоволення вимоги про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" страхового відшкодування в порядку регресу, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що строк позовної давності за цими вимогами закінчився.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно статті 29 названого закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Суб`єктом відповідальності за шкоду, що заподіяна джерелом підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (самим джерелам чи їх володільцям), відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоду, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як встановлено, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5
Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним законом.
Порядок виплати страхового відшкодування визначений статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 37.4 якої страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що страховик особи, відповідальність якої ним застрахована, може здійснити виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому.
Відповідач не здійснював виплати страхового відшкодування потерпілому. Натомість, як вже було зазначено, позивач сплатив потерпілому у ДТП страхове відшкодування за договором добровільного страхування, у зв'язку з чим до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу).
Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною шостою статті 261 названого кодексу передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виникнення страхового випадку.
Оскільки позивач набув право регресного позову з моменту виконання ним свого зобов'язання за договором добровільного страхування - 10.10.2008, загальний строк позовної давності для звернення з цими позовними вимогами на дату звернення акціонерного страхового товариства "Вексель" з позовом у даній справі закінчився.
Оскільки наявні матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся до господарського суду з пропуском загального строку позовної давності, заяву про застосування якого відповідач надав 18.04.2012, позов задоволенню не підлягає.
Заслуговує на увагу з'ясування місцевим господарським судом відсутності підстав для зупинення або переривання строку позовної давності по спірним вимогам та відхилення у цьому зв'язку доводів позивача про переривання по цим вимогам перебігу строку позовної давності згідно частини другої статті 264 Цивільного кодексу України. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.01.2012 закрито провадження у справі № 2-961/12 в частині позовних вимог акціонерного страхового товариства "Вексель" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Статус" про відшкодування збитків в порядку регресу на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що відповідні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення з відповідними позовними вимогами до неналежного суду не дає підстав для переривання строку позовної давності.
На підставі встановленого колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскарженого рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2012 у справі № 5011-64/2335-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного страхового товариства "Вексель" - без задоволення.
Справу № 5011-64/2335-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Доманська М.Л.
Пантелієнко В.О.