УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.07.2012
Провадження № 22-ц/491/1848/12 Головуючий в суді першої
Справа № 2-2000/11 інстанції - Тарасенко О.В.
Категорія №49(1) Доповідач - Ляховська І.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Куреденко О.П.,
за участю позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 04 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення батьківства та стягнення аліментів -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про становлення батьківства та стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з лютого 2009 року вони з відповідачем проживали у цивільному шлюбі, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Після знайомства з матір?ю відповідача в липні 2009 року їх стосунки зіпсувалися і вона була вимушена залишити квартиру, яку вони винаймали для спільного мешкання, та переїхати жити до своєї бабусі.ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народилася донька - ОСОБА_4. Оскільки відповідач не бажає визнавати себе батьком дитини та надавати матеріальну допомогу на утримання її та доньки, просила суд встановити встановити факт того, що ОСОБА_3 є батьком її малолітньої доньки ОСОБА_4, стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітної плати щомісячно на утримання дитини до досягнення нею повноліття та аліменти на своє утримання у такому ж розмірі щомісячно до досягнення донькою трирічного віку, а також судові витрати.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 04 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо їх сумісного проживання з позивачем, не взяв до уваги той факт, що він знаходиться на обліку у лікаря-сексопатолога з приводу розладу дітородної функції, викликаного перенесеним епідемічним паротитом в четвертому класі та запальним процесом в статевій сфері, що взагалі виключає можливість бути батьком, а також неправомірно відхилив його клопотання про виклик свідків, які могли б підтвердити його доводи, що в свою чергу є суттєвими доказами для вирішення справи.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції відповідач не з'явився, надав заяву про відкладення розгляду справи через хворобу, проте документів на підтвердження цієї обставини не надав, у зв'язку з чим колегія суддів визнала причину неявки відповідача неповажною та ухвалила розглянути справу за його відсутності.
Позивачка ОСОБА_2 проти апеляційної скарги відповідача заперечувала та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила доньку - ОСОБА_4 (а.с.5).
Згідно висновку судово-медичої з використанням молекулярно-генетичного аналізу експертизи № 122 від 26 серпня 2011 року, проведеної ОКЗ «Бюро судово-медичної експертизи» (49005 м. Дніпропетровськ, Жовтнева пл.. 14), відповідач ОСОБА_3 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ймовірністю не нижче 99,9999 % (а.с.40-46).
Згідно висновку повторної судово-генетичної експертизи, № 30 від 06 квітня 2012 року, проведеної Одеським обласним бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я (65-82 м. Одеса, пров. Валіховський, буд. 4), ОСОБА_3 може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ймовірністю не менше 99,9999999 %, тобто батьківство практично доведено (а.с. 81 - 87).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував усі обставини справи, перевірив доводи сторін, на які вони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, і дійшов висновку про те, що відповідач є біологічним батьком малолітньої доньки позивача ОСОБА_4, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги, стягнувши також з відповідача аліменти на утримання дитини та її матері в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітної плати на кожного із них.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства, і підтверджений наявними у справі доказами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, які стосуються встановлення факту його батьківства, висновків суду не спростовують.
Статтею 125 Сімейного Кодексу України передбачено підстави визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
Згідно ч. 2 цієї статті якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається, зокрема, за рішенням суду.
Частиною другою статті 128 СК України встановлено, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Встановивши відсутність доказів, які б спростовували висновки вищезазначених експертиз щодо батьківства відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася у позивачки ОСОБА_2
Посилання відповідача на неврахування судом даних щодо перебування його на обліку у лікаря-сексопатолога ОСОБА_6 з приводу розладу дітородної функції, який виключає його батьківство взагалі, є необґрунтованими, оскільки судом досліджені надані відповідачем результати цитоморфологічних досліджень та аналізів сім'яної рідини, допитано в якості свідка лікаря-сексопатолога ОСОБА_6, після чого призначено повторну судово-генетичну експертизу, висновки якої з більшою вірогідністю, ніж попередня експертиза, свідчать про те, що відповідач є біологічним батьком доньки позивачки.
Також необґрунтованими є посилання відповідача на порушення його права на проведення експертизи у відповідній судово-експертній установі, оскільки Головне Бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України (04112 м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 9), якому суд за клопотанням представника відповідача ухвалою від 23 листопада 2011 року доручив проведення повторної судово-генетичної експертизи, листом від 21 грудня 2011 року №3119/4 повідомив про те, що дана організація тимчасово не проводить експертизи спірного батьківства, та надало перелік установ, які проводять такі експертизи з використанням ДНК-аналізу.
Докази, які б надавали підстави для сумнівів у висновках експертизи, проведеної однією із таких установ - Одеським обласним бюро судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров'я, у справі відсутні.
Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.
Згідно ст.. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У даній справі такою обставиною є питання визначення походження дитини від батька, і ця обставина має бути підтверджена відповідним висновком експертизи, оскільки для вирішення цього питання необхідні спеціальні знання в галузі генетичної медицини.
Посилання відповідача на те, що він і позивачка не проживали постійно разом, не вели спільного господарства, що суд не здійснив виклик свідків, які могли б підтвердити ці обставини, а також що він не отримував відомостей щодо вагітності позивачки, не мають правового значення для вирішення питання щодо встановлення походження дитини від батька, оскільки цей факт встановлено належним доказом - висновком судової медико-генетичної експертизи, який відповідачем не спростовано в установленому законом порядку, тобто відповідним висновком експертизи.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено обов'язок батьків
утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст.. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу, тобто до досягнення дитиною трьох років.
Врахувавши вимоги статті 182 СК України щодо обставин, які враховуються судом при визначенні аліментів на утримання дитини, а також прийнявши до уваги можливість відповідача надавати матеріальну допомогу позивачці на період до досягнення дитиною трирічного віку, суд першої інстанції у відповідності з вимогами статей 79- 81 та 183 СК України правильно визначив розмір аліментів на утримання малолітньої дитини та її матері.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду підтверджені наявними у справі доказами, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для її задоволення.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 04 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст ухвали складений 16 липня 2012 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Михайлів
Н.О.Соколан