ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/5110-2012 02.07.12

За позовом Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про зобов'язання проведення списання 1 853 085,29грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Овчарук О.О. -предст. за довір.

Рішення прийняте 02.07.2012, у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні перервою з 27.06.2012 по 02.07.2012.

У судовому засіданні 02.07.2012, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про зобов'язання відповідача провести списання 1 853 085,29 грн. заборгованості зі штрафних та фінансових санкцій по договору №06/09-1330-БО від 23.09.2009.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2012 порушено провадження у справі №5011-35/5110-2012, розгляд справи призначено на 28.05.2012.

У судовому засіданні 28.05.2012 представник відповідача подав відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 28.05.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 11.06.2012.

11.06.2012 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 11.06.2012 представник відповідач подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі №5011-35/5110-2012 відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2012, на підставі ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору у справі №5011-35/5110-2012, розгляд справи відкладено на 27.06.2012.

У судовому засіданні 27.06.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 02.07.2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»(надалі Закон) його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України»та її дочірні підприємства ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ДАТ «Чорноморнафтогаз»та ДП «Енергоринок».

Відповідно до ст. 2 названого Закону списанню підлягає заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом - 04.06.2011р. (п.2.1.); а також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом -04.06.2011р. (п.2.2.).

08.08.2011р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №894 «Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію»відповідно до якої передбачено механізм списання заборгованості.

Відповідно до п. 6 вищевказаної Постанови для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

5 вересня 2011 року Комунальним підприємством «Теплотранссервіс»Рівненської міської ради (надалі позивач) було створено комісію з питань списання заборгованості, що підтверджується наказом №510.

16 листопада 2011 року за результатами засідання комісії з питань списання заборгованості за спожитий природний газ прийнято рішення про проведення списання заборгованості за спожитий природний газ перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», яка обліковувалася станом на 01.01.2010р. і не була сплачена станом на 04.06.2011 року в розрізі договорів на загальну суму 18 737 988,64грн., а також заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємству на заборгованість за природний газ, спожитий у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року і не сплачена станом 04.06.2011 року в розрізі договорів та рішень суду на загальну суму 10 399 325,69 грн., про що складено Протокол №2, затверджений головою комісії 16.11.2011р.

16.11.2012 позивачем було направлено на адресу Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(надалі - відповідач) супровідний лист за №03-05/4813 з протоколом №2 засідання комісії з питань списання заборгованості за спожитий природний газ, що згідно тверджень позивача є належним повідомленням відповідача, відповідно до п. 8 Постанови №894 «Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію».

Проте, як вказує позивач відповідачем не було погоджено визначені в протоколі №2 списання коштів, та акт звірки станом на 30.11.2011 з боку відповідача було підписано з розбіжностями.

20.12.2011 позивач направив відповідачу повторно лист №01-10\5292 про повідомлення відсутності правових підстав для проведення коригування в бухгалтерському обліку згідно розходження сум, на що відповідачем була надана відмова (лист №31/18-102).

Отже, як вказує позивач та випливає зі змісту акту звірки від 30.11.2011 та листа відповідача від 05.01.2012 №31/18-102 розбіжності виникли щодо штрафної та фінансової санкції в розмірі 1 853 085,29грн. по договору №06/09-133-БО-28 від 23.09.2009.

Свою відмову відповідач обґрунтовує тим, що заборгованість із штрафної санкції в розмірі 1 853 085,29грн. по договору №06/09-1330-БО-28 від 23.09.2009 не підлягає списанню, так як рішення господарського суду по справі №5019/398/11, предметом розгляду якої була саме дана штрафна санкція та фінансова санкція, вступило в законну силу 03.08.2011, тобто після 04.06.2011.

Проте, позивач зауважив, що відповідно до п. 7.1 Договору поставки природного газу №06/09-1330-БО-28 від 23.09.2009 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.

Також, позивач вказує на те, що відповідачем не взято до уваги той факт, що пунктом 7.2 вищенаведеного договору, передбачено обов'язок позивача сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Тобто сторонами договору даною умовою було визначено обов'язок сплати та розмір штрафних санкцій. А відповідно до п. 7.10 Договору, пеня нараховується відповідачем за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, що відповідно і було зроблено. Тобто, сторони договору даною умовою визначили (встановили) момент проведення нарахування.

Отже, позивач стверджує, що нарахування штрафних та фінансових санкцій відбулося з моменту звернення до господарського суду України, тобто в місяці лютому 2011 року.

Також, позивачем було вказано, що відповідачем не було враховано положення ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», в якій вказується, що списанню підлягає вся заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у ст.. 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом - 04.06.2011р., незалежно від наявності чи відсутності рішення суду, і лише додатково: «яка може бути підтверджена судовими рішеннями незалежно від дати його прийняття (вступу в законну силу)».

Відповідач заперечував проти позовних вимог посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останніх.

В своїх запереченнях відповідач посилався на те, що провадження у справі №5019/398/11 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором №06/09-1330-БО-28 від 23.09.2009 було розпочато до набрання чинності Законом, 04.06.2011. Таким чином, заборгованість з оплати штрафних санкцій та фінансових санкцій могла бути списана відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України №894 «Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію»(надалі Порядок) на підставі договору відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідач стверджує, що сторони не тільки не укладали угоди на підставі п. 7 Порядку, а й не виявили бажання розпочати врегулювання правовідносин шляхом обміну листами та пропозиціями з обох сторін.

Таким чином, відповідач вказує на те, що вимога позивача списати заборгованість з оплати штрафних та фінансових санкцій в розмірі 1 853 085,29 грн. по договору №06/09-1330-БО-28 від 23.09.2009 на підставі протоколу №2 від 16.11.2011 суперечить принципам свободи договору, та встановленому п. 7 Порядку механізму.

Також відповідач зауважив, що позовна вимога позивача суперечить положенням ст.. 16 Цивільного кодексу України, а також не містить належного обґрунтування порушених прав позивача з боку відповідача в розумінні ст.. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»заборгованість (у тому числі встановлене судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 2.5 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»списання заборгованості відповідно до цього Закону здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України №894 «Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію»заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997р. по 1 січня 2011 року, щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем не було укладено відповідної угоди відносно врегулювання питання щодо списання штрафних та фінансових санкцій, відповідно до положень п. 7 вищевказаної Постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування; їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захисти цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, положення наведеної статті Закону не передбачають такого виду способу захисту як зобов'язання проведення списання заборгованості штрафної та фінансової санкції.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Позивачем не було надано суду належного обґрунтування захисту прав останнього, а також не надав суду відповідних доказів на підтвердження порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача в розумінні ст.. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про зобов'язання проведення списання 1 853 085,29 грн. заборгованості штрафної та фінансової санкції по договору №06/09-1330-БО від 23.09.2009 є безпідставними та необґрунтованими, документально не підтвердженими, та такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата підписання

повного тексту рішення: 09.07.2012

Суддя М.Є. Літвінова