ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-71/6453-2012 05.07.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА»
до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»
про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 8 949,53 грн.
Суддя Нечай О.В
Представники сторін:
від позивача: Різунов Р.С., довіреність 4 ЗОВ від 03.01.2012 р.
від відповідача: не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 8 949,53 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 8 992,20 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/6453-2012, розгляд справи призначено на 14.06.2012 р.
У судове засідання 14.06.2012 р. представник позивача з'явився та надав документ на виконання вимог ухвали від 18.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6453-2012. Вимоги ухвали від 18.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6453-2012 позивач виконав частково.
Представник відповідача у судове засідання 14.06.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 18.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6453-2012 відповідач не виконав.
Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 14.06.2012 р. не з'явився, а також зв'язку невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 18.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6453-2012, розгляд справи відкладено на 05.07.2012 р.
03.07.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подані документи на виконання вимог ухвали від 18.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6453-2012.
У судове засідання 05.07.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 05.07.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
15.09.2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Омега»(далі - позивач) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 017-07-1297-20 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1.
13.02.2010 р. о 01 год. 50 хв. ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_2, по вул. Богатирській, 28 в м. Києві, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, у разі виникнення перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті чого зазнали пошкоджень вказані автомобілі.
Відповідно до постанови Оболонського районного суду м. Києва від 19.01.2010 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу № 25/03/10, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, під час ДТП, яка сталась 13.02.2010 р. о 01 год. 50 хв. по вул. Богатирській, 28 в м. Києві, складає 18 739,96 грн.
Вказаний у Звіті № 25/03/10 розмір матеріального збитку підтверджений електронним розрахунком системи «Аудатекс», рекомендованої Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092.
Позивачем складений та підписаний страховий акт № 5988-Т від 08.04.2010 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок вищезазначеного ДТП визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 8 992,20 грн.
На підставі сформованого страхового акту № 5988-Т від 08.04.2010 р., позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 8 992,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1634 від 22.04.2010 р.
Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Оскільки представник відповідача жодного разу не з'явився у призначені судом судові засідання та не виконував вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 18.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/6453-2012, з метою з'ясування всіх обставин справи судом направлено на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України запит № 06-37.1/5011-71/6453-2012 від 14.06.2012 р. про надання інформації щодо страховика та страхувальника, забезпеченого транспортного засобу, типу полісу, ліміту відповідальності, строку дії полісу та розміру франшизи за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВC/8598340.
03.07.2012 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист-відповідь від Моторного (транспортного) страхового бюро України № 15815/7-3-11 від 27.06.2012 р. на судовий запит № 06-37.1/5011-71/6453-2012 від 14.06.2012 р., відповідно до якого цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_3, на момент ДТП була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія»згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8598340.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВС/8598340 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_2.
Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. № 7354 від 07.12.2011 р.
З матеріалів справи вбачається, що регресну вимогу вих. № 7354 від 07.12.2011 р. відповідач отримав, проте в порушення норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 482,20 грн.
Крім основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 424,92 грн. та інфляційні збитки в розмірі 42,41 грн.
Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені, оскільки позивач є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування в розумінні ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011 р. у справі № 48/144.
Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір пені. Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 424,92 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перерахунок заявленого розміру інфляційних втрат та встановлено, що позивачем вірно розраховано розмір інфляційних втрат. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 42,41 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 482,20 грн., пені в розмірі 424,92 грн. та інфляційних втрат в розмірі 42,41 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, ідентифікаційний код: 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА»(04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17-А, ідентифікаційний код: 21626809) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 482 (вісім тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 20 коп., пеню в розмірі 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 92 коп., інфляційні втрати в розмірі 42 (сорок дві) грн. 41 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.
Суддя О.В. Нечай
Повне рішення складено 10.07.2012 р.