Справа №1490/2764/12 04.07.2012 04.07.2012 04.07.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
< Текст >
Справа № 22ц-1490/1909/12 Суддя першої інстанції - Спінчевська Н.А..
Категорія 31 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 липня 2012 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Галущенка О.І.,
суддів - Коломієць В.В., Крамаренко Т.В.,
при секретарі - Бобуйок І.Ф.,
за участю: позивача - ОСОБА_2 його представника - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2011 року
за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_4
про стягнення боргу за договором позики, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої злочином.
Позивач зазначав, що 22 серпня 2007 року відповідач, ввівши його оману, отримав від нього 76 000 грн., що еквівалентно 9 500 доларів США. 10 червня 2010 року постановою Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України на підставі п. «в» ст.1,6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року.
Посилаючись на те, що відповідач отриманні гроші не повернув, просив суд стягнути з ОСОБА_4 майнову шкоду, завдану злочином в розмірі 76 000 грн., що еквівалентно 9 500 доларів США та в рахунок відшкодування моральної шкоди 24 000 грн.
В подальшому позивач змінив підстави позову та вказував на те, що протягом 2006-2007 років відповідач неодноразово позичав у нього гроші. 22 серпня 2007 року надав відповідачу позику в сумі 9 500 доларів США. Позичальник зобов'язався повернути суму позики до 1 лютого 2008 року, між тим до теперішнього часу зобов'язання не виконав. Договір позики було оформлено письмовою розпискою.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 75 237 грн. боргу, три проценти річних з урахуванням індексу інфляції 36 001 грн., а всього 111 238 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 71 250 грн. боргу за договором позики, 7312,47 грн. три проценти річних за прострочення грошового зобов'язання. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційний скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання його позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 22 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 передав ОСОБА_4 у борг суму 9 500 доларі США на строк до 1 лютого 2008 року.
Відповідно до положень ст. 1047 ЦК України договір позики було укладено у письмовій формі, що підтверджується письмовою розпискою (а.с.5).
Згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у порядку та в строк, що встановлені законом.
Оскільки ОСОБА_4 суму боргу позикодавцеві не повернув, то суд відповідно до вимог закону дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборгованість за договором позики з урахуванням трьох процентів річних у сумі 78 562,47 грн. підлягає стягненню з боржника на користь позивача.
Посилання апелянта на те, що він написав розписку внаслідок застосування до нього фізичного та психічного тиску з боку позивача та те, що борг за договором позики повернуто позивачу, не можна взяти до уваги, оскільки на підтвердження цьому відповідно до вимог ст. 58 ЦПК України належних доказів не надано.
Крім того, до моменту пред'явлення до нього позову про повернення боргу, не оскаржував договір позики на підставах неотримання ним грошових коштів відповідно до ст. 1051 ЦК України.
Доводи про те, що розписка не є належним доказом, оскільки нотаріально не посвідчена та не містить прізвищ свідків є безпідставними, оскільки закон не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору позики.
Позивач же надав письмову розписку, оригінал якої знаходиться в матеріалах кримінальної справи № 1-241/2010р., яка написана власноручно відповідачем, що підтверджує факт укладення договору позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та передачі йому грошових коштів.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: