Справа №22-ц-908/12 12.07.2012 12.07.2012 12.07.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

< Текст >

Справа № 22ц/908/12 Суддя першої інстанції Волкова О.І.

Категорія 53 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Шаманської Н.О., Царюк Л.М.,

при секретарі Скопенко О.М.,

за участю: представників відповідачів - Щербакова Ю.М., Коломієць С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 лютого 2012 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 травня 2012 року за позовом ОСОБА_4 до малого приватного підприємства «Новатор» і малого приватного підприємства «Конго» про стягнення середнього заробітку за затримку виплати сум при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

1 листопада 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до малого приватного підприємства «Новатор» ( надалі - ПП «Новатор) про стягнення заробітної плати, не виплаченої при звільненні, середнього заробітку за затримку виплати сум при звільненні та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що з 22 червня 2009 року працював на посаді начальника будівельної дільниці. Наказом директора підприємства № 65-к від 30 грудня 2010 року він був звільнений за ст. 38 КЗпП України, але розрахунок за відпрацьований час з ним не здійснили.

10 листопада 2011 року відповідач виплатив заборгованість по заробітній платі, у зв'язку з чим позивач змінив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідача середній заробіток за затримку виплати належних при звільненні сум у розмірі 28 399.35 грн., компенсацію частини заробітку з порушенням термінів її виплати у розмірі 140 грн. 56 коп. і 10 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 18 січня 2012 року до участі у справі як співвідповідача залучено мале приватне підприємство «Конго» (надалі - ПП «Конго»).

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 лютого 2012 року позов було задоволено частково. Стягнуто з ПП «Новатор» на користь ОСОБА_4 заробітну плату в сумі 961 грн. 75 коп. та компенсацію за невиплачену відпустку 1782.10 грн., які на час постановлення рішення були виплачені.

Також стягнуто з ПП «Новатор» на користь ОСОБА_4 891.80 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і 200 грн. моральної шкоди. Також розподілено судові витрати.

Додатковим рішенням цього ж суду від 16 травня 2012 року в задоволенні позовних вимог до ПП «Конго» відмовлено.

В апеляційних скаргах представник позивача просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення суду від 2 лютого 2012 року підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача щодо виплати середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні, суд обґрунтував тим, що така виплата повинна відбуватися за період з 30 грудня 2010 року по 28 січня 2011 року, тобто по день направлення ПП «Новатор» листа на адресу позивача про існування заборгованості по заробітній платі, та визначив середній заробіток за цей час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 891.80 грн., виходячи із розміру середньої заробітної плати 44.59 грн.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до ст.ст. 115, 116 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» ( в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, встановлені колективним договором, але не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, а при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_4 з 22 червня 2009 по 30 грудня 2010 року працював на ПП «Новатор» на посаді начальника дільниці (а.с.5).

30 грудня 2010 року його було звільнено з роботи за ст. 38 КЗпП України (а.с. 85).

На час звільнення і до 10 листопада 2011 року позивачу не було виплачено заборгованість по заробітній платі, що нарахована і визнана відповідачем у розмірі 3123 грн., з яких: 788.05 грн. сума заборгованості по заробітній платі по ПП «Конго» та 2334.95 грн. - сума заборгованості по ПП «Новатор» що складається з сум: 1464.35 грн. - компенсація за невикористану відпустку: 99.10 грн. - компенсація грошових доходів несплачених своєчасно відповідачем та 771.50 грн. - моральна шкода.

З наданих бухгалтерських документів вбачається, що позивач отримав 10 листопада 2011 року за двома відомостями відповідно - 788.05 грн. та 2334.95 грн. (а.с. 87,88).

Суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що саме з вини відповідача не була проведена у визначений законом строк повна виплата всіх сум, що належать позивачу при звільненні.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

ПП «Новатор» листом від 28 січня 2011 року, направленим на адресу позивача, повідомило ОСОБА_4 про необхідність отримати суми виплат при звільненні. Однак цей лист був повернутий відповідачу за спливом терміну зберігання (а.с. 54).

Незважаючи на те, що позивач не отримав зазначений лист, ПП «Новатор» будь-яких доказів на підтвердження того, що в подальшому приймалися спроби повідомити або виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі, суду не надав.

Проте, саме власник підприємства в усякому випадку зобов'язаний виплатити у зазначений в ст. 116 КЗпП України строк не оспорювану ним суму.

За такого, колегія суду дійшла висновку, що саме з вини ПП «Новатор» позивачу не були виплачені нараховані при звільненні грошові суми у період з 30 грудня 2010 року по 10 листопада 2011 року.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 травня 2005 року з подальшими змінами розрахунок середньомісячної заробітної плати, у розумінні ст. 117 КЗпП України, проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За даними ПП «Новатор» ОСОБА_4 за загальними виплатами по ПП «Конго» та ПП «Новатор» було виплачено за жовтень 2010 року - 1693.06 грн., а за листопад цього ж року - 819.40 грн. (а.с. 133). Кількість робочих днів в жовтні склала - 21, а в листопада - 22, а відтак середньомісячна заробітна плата ОСОБА_4 на день звільнення складала 58 грн. 43 коп. (1693.06+819.40=2512.46: 43).

Період, за який не була виплачена заробітна плата, зокрема з 30 грудня 2010 року по 10 листопада 2011 року, складає 214 робочих днів, а тому, сума, що підлягає виплаті позивачу, складає 12504 грн. 02 коп. (214 х 58 грн. 43 коп.).

Крім того, суд безпідставно вказав в резолютивній частині рішення про стягнення з ПП «Новатор» на користь ОСОБА_4 заробітку плату в сумі 961 грн. 75 коп. та компенсацію за невиплачену відпустку - 1792 грн. 10 коп.

Як встановлено в судовому засіданні позивачу було виплачено 10 листопада 2011 року: 788.05 грн. сума заборгованості по заробітній платі по ПП «Конго» та 2334.95 грн. - сума заборгованості по ПП «Новатор» що складається з сум: 1464.35 грн. - компенсація за невикористану відпустку: 99.10 грн. - компенсація грошових доходів несплачених своєчасно відповідачем.

Позивач в судовому засіданні у зв'язку з зазначеними виплатами уточнював свої позовні вимоги, проте не відмовився від первісних вимог, а тому суд першої інстанції повинен був відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та компенсації грошових доходів несплачених своєчасно відповідачем.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи відповідач під час розгляду справи добровільно виплатив позивачу за затримку у виплаті заробітної плати моральну шкоду у розмірі 771 грн. 50 коп.

Така сума, на думку колегія суддів є достатньою компенсацією позивачу за його моральні страждання, пов'язані з несвоєчасною виплатою заробітної плати при звільненні, а відтак стягнення судом з ПП «Новатор» за таке ж порушення трудового законодавства ще 200 грн. є необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення зазначених в позові виплат з ПП «Конго» не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано доказів, що останній був прийнятий на певну посаду цього підприємства та звільнений з цієї посади. При цьому позивач, уточнюючи свої позовні вимоги, не визначився з конкретними вимогами щодо відповідача - ПП «Конго».

Водночас, місцевим судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах саме з ПП «Новатор», за наказами якого він знаходився у відрядженні на ПП «Конго», а заробітна плата нараховувалася та виплачувалася ПП «Новатор».

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до ПП «Конго», а тому підстави для скасування додаткового рішення місцевого суду відсутні.

З огляду на викладене, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення місцевого суду від 2 лютого 2012 року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПП «Новатор» середнього заробітку за час затримки виплат належних сум при звільненні в розмірі 12504 грн. 02 коп. В задоволенні інших позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 лютого 2012 року скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з малого приватного підприємства «Новатор» на користь ОСОБА_4 12504 грн. 02 коп. середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Це рішення в частині стягнення судового збору залишити без змін.

Додаткове рішення цього ж суду від 16 травня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: