Справа № 1490/2929/12 11.07.2012 11.07.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22Ц - 1490/2015/2012р. Головуючий першої інстанції: Коваленко І.В.
Категорія-37 Доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
2012 р., липня місяця, 11 дня Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Лівінського І.В.
Крамаренко Т.В.
при секретарем
судового засідання: Дубовою К.В.
з участю
представників:
позивача - ОСОБА_4
відповідача - ОСОБА_5
третьої особи - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.05.2012 р., у справі за
позовом
ОСОБА_4 -ОСОБА_7 в інтересах недієздатного ОСОБА_8 до ОСОБА_5 ( третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на частину житлової квартири в порядку спадкування за законом,
встановила:
30.11.2011 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом в інтересах недієздатного ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частину житлової квартири в порядку спадкування за законом.
Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер ОСОБА_9, який є батьком її недієздатного сина ОСОБА_8
. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, якою він володів на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.1997 р.
Недієздатний ОСОБА_8 та матір померлого ОСОБА_6 є спадкоємцями першої черги, але остання на підставі положень ч.2 ст. 1274 ЦК України, відмовилася від спадщини на користь свого сина ОСОБА_5, який є спадкоємцем другої черги.
Таким чином, недієздатний ОСОБА_8 та ОСОБА_5 мають право на спадщину померлого в рівних частках.
Посилаючись на те, що відповідач та третя особа неправомірно відмовляють їй у наданні оригіналу правовстановлюючого документа на спадкову квартиру, внаслідок чого нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивачка просила визнати за недієздатним ОСОБА_8 право власності на Ѕ частину спірної квартири в порядку спадкування за законом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.05.2012 р. постановлено про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом невірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що недієздатний син позивачки є спадкоємцем першої черги, прийняв спадщину, оскільки на час смерті батька був недієздатним.
При цьому суд вважав, що відсутність, легалізованих у встановленому порядку доказів того, що спадкоємець зберігав свою правоздатність, тобто, був живим на час відкриття спадщини та на час вирішення спору, унеможливлює визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Але з такими висновками суду погодитись у повному обсязі неможливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам норм судочинства та матеріального закону.
Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
У випадках встановлених законом до суду мають право звертатися особи, яким надано право захищати права свободи та інтереси інших осіб.
Згідно з приписами ст. 39 цього Кодексу права та інтереси недієздатної повнолітньої особи в суді має право представляти опікун, який призначений у відповідності до правил глави 6 Цивільного кодексу України «Опіка та піклування».
В разі звернення такого представника до суду в Україні за захистом майнових прав особи, яка не є громадянином України, розгляд цих вимог відбувається за правилами ЦПК України з дотриманням вимог ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» та положень відповідних міждержавних угод.
За змістом норм глави 84 ЦК України та положень Закону України «Про нотаріат» оформлення спадкових прав та видача правовстановлюючого документа, який посвідчує право на спадщину здійснюється нотаріусами, за виключенням випадків, коли таке право оспорюється, чи відсутня або втрачена можливість отримання свідоцтва про право на спадщину.
В цих випадках спори щодо спадкових справ розглядаються судами за правилами цивільного судочинства.
Суддя відкриває провадження у такій справі на підставі заяви, яка відповідає вимогам ст. ст.119-120 ЦПК та сплачено судовий збір.
При відкритті судового засідання головуючий встановлює особи сторін або законного представника, якщо він приймає участь у судовому засіданні, а також наявність у нього відповідних повноважень.
Положення чинного судочинства не вимагають від суду з'ясування у судовому засіданні того факту чи є живою особа, яку представляють і підтвердження цього факту певними доказами.
В той же час, якщо сторонами чи іншими заінтересованими особами буде надано доказ про смерть однієї з сторін, суд має вирішити питання про правонаступництво, відповідно до положень п.5 ч.2 ст. 122 чи п.1 ч. 1 ст. 201 ЦПК України.
З аналізу цих норм витікає, що сам по собі факт смерті сторони у справі, яка допускає правонаступництво, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Не може бути підставою для відмови у позові і надання іноземцем документів, які мають значення у справі, нелегалізованих у відповідності до положень Гаазької Конвенції 1961 р., оскільки в цьому випадку при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, або підчас судового розгляду суд має вжити заходів до залишення позову без руху у відповідності до вимог ст. 121 ЦПК, або залишення позову без розгляду згідно з приписами п.8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. після смерті ОСОБА_9, який є батьком її недієздатного сина ОСОБА_8 відкрилась спадщина у вигляді трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, якою він володів на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.1997 р.
Зазначена угода визнана дійсною на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28.11.2008 р. ( а.с.-5-6, 35)
ОСОБА_8 є недієздатним та вважається таким, що прийняв спадщину в силу положень ч. 4 ст. 1268 ЦК.
Матір померлого, ОСОБА_6 є також спадкоємцем першої черги, але вона на підставі положень ч.2 ст. 1274 ЦК України, відмовилася від спадщини на користь свого сина ОСОБА_5, який є спадкоємцем другої черги.
Таким чином, недієздатний ОСОБА_8 та ОСОБА_5 мають право на спадщину померлого в рівних частках.
На підтвердження цих обставин справи законний представник недієздатного ОСОБА_8 надала власний паспорт громадянки Греції та паспорт громадянина Грузії ОСОБА_8, їх фотокопії з відповідними нотаріально посвідченими переводами; картку ОСОБА_8 на проживання в Греції з відповідним перекладом та апостилем; свідчення під присягою громадян Греції за місцем його проживання на острові Сірос про те, що він є живим станом на 26.06.2012 р. з перекладом та апостилем.
Також, надане рішення суду першої інстанції м. Сірос Греції від 19.01.2006 р. з відповідним нотаріально посвідченим перекладом та апостилем, яким встановлена недієздатність ОСОБА_8, а його опікуном визначено ОСОБА_4
ЇЇ свідоцтвом про розірвання шлюбу з ОСОБА_9 від 15 березня 1991 р., та свідоцтвом про народження ОСОБА_8 підтверджується той факт, що останній є рідним сином померлого.
Зазначені документи, які є офіційними в країнах де їх видано, мають такий же офіційний статус і в Україні, оскільки міждержавними угодами України з Грецією і Грузією від 02.07.2002 р. (набула чинності з 27.01.2007 р.) та відповідно від 09.01.1995 р. (набула чинності з 05.11.1996 р.) передбачено, що громадяни цих країн користуються на території України таким же правовим захистом стосовно своїх особистих та майнових прав як і громадяни України.
При цьому, документи, що були складені або засвідчені відповідною установою однієї з договірних сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Сторони.
Це стосується копій та перекладів засвідчених відповідним чином.
Ухвалюючи рішення суд не врахував цих положень процесуального права та норм міжнародного права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Встановлене є підставою для скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у відповідності до приписів ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Ухвалюючи нове рішення колегія суддів виходить з таких установлених фактів та вимог закону.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. після смерті ОСОБА_9, який є батьком ОСОБА_8 відкрилась спадщина у вигляді трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, якою він володів на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.1997 р.
ОСОБА_8 є недієздатним з 2006 р. та вважається таким, що прийняв спадщину в силу положень ч. 4 ст. 1268 ЦК.
Матір померлого ОСОБА_6, яка є спадкоємцем першої черги, на підставі положень ч.2 ст. 1274 ЦК України, відмовилася від спадщини на користь свого сина ОСОБА_5, який є спадкоємцем другої черги.
Таким чином, відповідно з правилами ч. 1 ст. 1267 ЦК ОСОБА_8 та ОСОБА_5 мають право на спадщину померлого в рівних частках.
Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину на ім'я ОСОБА_8 з підстав відсутності у нього правовстановлюючого документа щодо майна спадкодавця.
До суду апеляційної інстанції нотаріусом надана фотокопія спадкової справи з біржовою угодою та рішенням суду про її дійсність, якою посвідчується право власності померлого на спірну квартиру, а також надані представником позивача та належним чином посвідчені: паспорт ОСОБА_8, свідоцтво про його народження, видане за часів СРСР та рішення суду Греції з перекладом його належним посвідченням та апостилем про його недієздатність і повноваження ОСОБА_4 щодо представництва інтересів недієздатного.
Зазначені документи відповідно до положень статтей 1 та 14 міждержавної угоди України з Грецією та положень статтей 1, 13 міждержавної угоди України з Грузією та ст. 12 Мінської конвенції є достовірними офіційними документами для підтвердження в Україні відповідних спадкових прав та обставин, що посвідчують факти родинних відносин, належного спадкоємства, відкриття спадщини та її прийняття.
Застосування такого порядку взаємного визнання офіційних документів Україною з Грецією та Грузією не суперечить положенням Гаазької конвенції, оскільки в статті третій цієї міжнародної угоди на цей випадок є відповідні посилання.
Встановлене є підставою для визнання в судовому порядку за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом з визначенням його частки у спадковому майні у розмірі Ѕ.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргуОСОБА_4- задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15.05.2012 р.- скасувати та постановити у справі нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_4, заявлені в інтересах недієздатного ОСОБА_8 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_8 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О.І.Галущенко Судді: Т.В. Крамаренко
І.В. Лівінський