Справа № 212/6721/2012 Провадження № 22-ц/0290/2247/2012Головуючий в суді першої інстанції:Іщук Т.П.
Категорія: 34 Доповідач: Вавшко В. С.
17.07.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
ГоловуючогоВавшка В.С.,
суддів:Міхасішина І.В., Стадника І.В.,
при секретарі:Пишному О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2012 року,
по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, з участю третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_8, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 14 травня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі-ДТП), у результаті якої було пошкоджено його автомобіль марки «Nissan Tida», реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказана пригода сталася з вини водія ОСОБА_8, який керував автомобілем марки ВАЗ -2108, реєстраційний номер НОМЕР_2, який здійснював керування автомобілем відповідно до довіреності виданої ОСОБА_7
В результаті ДТП йому була завдана матеріальна шкода в розмірі 18 808 грн.18 коп., а також моральна шкода, яку він оцінює в 15 000 грн. Відповідач в добровільному порядку шкоду не відшкодовує, в зв'язку з цим звернувся до суду.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_6 просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 18 808 грн.18 коп., 15 000 грн. моральної шкоди, витрати за проведення експертизи у розмірі 350 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн., а також 378 грн.08 коп. сплаченого судового збору та 107 грн.30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2012 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 у відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 453 грн.60 коп.
На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а також вирішити питання стосовно його заяви про забезпечення позову та накласти арешт на майно ОСОБА_7, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 травня 2011 року біля 19 год.45 хв. у м. Вінниці по вул. Юності, 16, водій автомобіля ВАЗ -2108, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_8 порушивши Правила дорожнього руху, допустив наїзд на автомобіль марки «Nissan Tida», реєстраційний номер НОМЕР_1. під керування водія ОСОБА_6 Даний факт сторонами не заперечується.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 червня 2011 року, визнано винним ОСОБА_8 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Вказана постанова набула законної сили.
Автомобіль марки «Nissan Tida», реєстраційний номер НОМЕР_1. належить позивачу на праві власності.
ОСОБА_8 керував автомобілем марки ВАЗ -2108, реєстраційний номер НОМЕР_2, на підставі довіреності серії ВМК № 549284 від 03 листопада 2009 року виданої ОСОБА_7, оскільки цей автомобіль належить останньому на праві власності.
У результаті ДТП автомобілю позивача було завдано пошкодження, а саме: пошкоджено задній бампер, задня нижня панель, задня кришка багажника, задній номер (а.с.9).
Роботи по ремонту автомобіля проведені товариством з обмеженою відповідальністю «Медикор», про що складений акт виконаних робіт від 30 вересня 2011 року (а.с.23-24).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталося з вини ОСОБА_8, а тому згідно ст.. 1187 ЦК України він повинен нести відповідальність за шкоду завдану в результаті ДТП.
Стягуючи з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрати на правову допомогу у розмірі 453 грн. 60 коп., суд першої інстанції врахував норми ст. 84 ЦПК України та Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у ст.ст.10 і 11 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтями 57 і 60 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, за змістом зазначеної норми закону володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини володільця джерела підвищеної небезпеки у її заподіянні.
Крім того, у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»надано приблизний перелік володільців джерел підвищеної небезпеки, до яких, зокрема, належать організації та громадяни, що володіють джерелами підвищеної небезпеки на підставі відповідних договорів (договору оренди, підряду).
Колегією суддів у судовому засіданні з'ясовано, що ОСОБА_8 керував автомобілем марки ВАЗ -2108, реєстраційний номер НОМЕР_2, на відповідній правовій підставі, а саме довіреності серії ВМК № 549284 від 03 листопада 2009 року (а.с.40), а тому суд першої інстанції вірно встановив, що вимога позивача про стягнення матеріальної шкоди з власника автомобіля -ОСОБА_7 є безпідставною вимогою, оскільки відповідачем за таких обставин повинен виступати володілець транспортного засобу -ОСОБА_8
Колегія суддів вважає, безпідставними доводи апеляційної скарги у тій частині, що доручення від 03 листопада 2009 року не надавало ОСОБА_8 права на керування автомобілем, оскільки зі змісту цього доручення вбачається, що ОСОБА_7 доручив ОСОБА_8 представляти його інтереси перед будь-якими фізичними і юридичними особами та наділив правом вчиняти усі будь-які дії у тому числі керувати транспортним засобом. Будь-яких обмежень ( час, місце) щодо права на керування автомобілем у дорученні не зазначено.
Колегія вважає, що суд першої інстанції у відповідності з вимогами норм матеріального права та без порушення норм процесуального права дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_8 на час скоєння ДТП правомірно володів автомобілем марки ВАЗ -2108, реєстраційний номер НОМЕР_2, тому саме він є особою, яка повинна відповідати за завдану позивачу матеріальну і моральну шкоду, а не власник цього транспортного засобу -ОСОБА_7
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 79 та ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката, є витратами, пов'язаними з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 витрат на правову допомогу у розмірі 453 грн. 60 коп., оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 57, 60, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя :
Судді: