ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2012 р. Справа № 86351/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Запотічного І.І.,
суддів Матковської З.М., Шавеля Р.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,
ВСТАНОВИВ:
31 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила стягнути з управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - УПСЗН Галицької РДА) на її користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу як учаснику війни відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007 рік у розмірі 1175,00 грн. , за 2008 рік у розмірі 1378,00 грн., за 2009 рік у розмірі 1424,00 грн., за 2010 рік у розмірі 1965,00 грн. та за 2011 рік у розмірі 2172,00 грн.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2011 року вказаний позов задоволено, визнано неправомірними дії УПСЗН Галицької РДА щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги за 2007-2011 роки та зобов'язано провести перерахунок та виплату такої допомоги згідно ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з врахуванням виплачених сум.
У поданій апеляційній скарзі УПСЗН Галицької РДА просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином і відповідно до вимог Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 року виконало свій обов'язок перед ОСОБА_1 з виплати їй щорічної разової грошової допомоги, як учаснику війни, у розмірі 55 грн. за 2007 рік, 65 грн. - за 2008 рік, 70 грн. - 2009 рік, 120 грн. за 2010 та 2011 роки. Просить врахувати, що воно не є головним розпорядником коштів для виплати спірної допомоги і що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування. Вказує на порушення судом першої інстанції норм бюджетного законодавства України.
З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що вона є учасником війни, якій відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня виплачується грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Рішеннями Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 30 листопада 2010 року № 22-рп/2010 визнано, що звуження змісту та обсягу прав громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Обов'язок щодо нарахування і виплати спірної недоплати слід покласти на УПСЗН Галицької РДА.
Такі висновки суду першої інстанції частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що позивачка має статус учасника війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та відповідно до вимог ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-XII) щорічно до 5 травня має право на одержання грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, обов'язок щодо виплати якої, за правилами ст. 171 цього ж Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» частину 5 статті 14 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 такі положення визнані неконституційними.
Отже, з 22 травня 2008 року відновлено дію частини 5 статті 14 Закону № 3551-XII, відповідно до якої розмір грошової допомоги учасникам війни має становити три мінімальні пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 70 цього Закону Кабінету Міністрів України надано право у 2011 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Із змісту наведеної норми вбачається, що вона поширює свою дію на правовідносини щодо державних соціальних гарантій, у яких вихідним критерієм є мінімальна заробітна плата.
Однак в даному випадку таким критерієм є мінімальна пенсія за віком, тому апеляційний суд вважає, що положення ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» не поширюються на спірні правовідносини.
Крім того, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи порядок та розміри таких виплат, в тому числі учасникам війни, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, чи інших законів, якими встановлено розміри мінімальної заробітної плати.
Таким чином, виплата щорічної допомоги до 5 травня за 2010 рік для учасників війни повинна становити три мінімальні пенсії за віком з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що правильно встановлено судом першої інстанції.
Разом із тим, при вирішенні адміністративного позову ОСОБА_1 про виплату недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги, судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно із ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову (ч.1 ст. 100 КАС України).
З урахуванням наведеного та фактичної дати звернення позивачки за захистом своїх порушених прав, виходячи із передбаченого законом строку звернення до адміністративного суду, апеляційний суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 у частині вимог за 2007-2010 роки слід залишити без розгляду.
Поважних причин, які б позбавляли можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх порушених прав позивачкою не наведено і судом не встановлено.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про залишення адміністративного позову без розгляду в частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 13 вересня 2011 року у справі № 2а-3131/2011 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Позов в частині позовних вимог щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену разову щорічну грошову допомогу як учаснику війни за період з 2007 по 2010 роки відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з врахуванням виплачених сум - залишити без розгляду.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену разову щорічну грошову допомогу як учаснику війни за 2011 рік до ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з врахуванням виплачених сум
В силу вимог ч.10 ст. 1832 КАС України постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.І.Запотічний
Судді З.М.Матковська
Р.М.Шавель