Справа № 2604/1888/2012
В И Р О К
іменем України
"12" липня 2012 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Хіміча В.М.,
при секретарі Сиволап О.Ю.,
за участю прокурорів Волошина Р.Ф., Сокирки Я.М.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
громадського захисника ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_4,
представника потерпілого ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працюючого, холостого, має на утриманні неповнолітню дочку -ОСОБА_13, 2010 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.07.2002 року за ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 186, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 18.11.2008 року за ч. 3 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2010 року за ч. 2 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина -ОСОБА_14, 2004 року народження, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, згідно ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Суд визнав доказаним, що 24.11.2011 року приблизно о 14 год. 00 хв., підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1 у наглядно знайомого їм ОСОБА_4, запропонували останньому позичити їм гроші або здати щось з його речей до ломбарду. Потерпілий ОСОБА_4 відмовився від даної пропозиції. У кімнаті на столі підсудний ОСОБА_6 побачив монітор марки «Viev Sonic», чорного кольору, після чого у нього виник злочинний умисел на повторне, таємне викрадення чужого майна. Під час розмови підсудного ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_4, які перебували за шафою в кімнаті і не бачили дій підсудного ОСОБА_6, останній, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав вказаний монітор, вартістю 1 000 грн., що належав потерпілому ОСОБА_4 та вийшов з квартири. В подальшому, підсудний ОСОБА_7 покинув квартиру потерпілого ОСОБА_4 та через 10 хвилин на вулиці зустрів підсудного ОСОБА_6, який сказав йому, що викрав монітор з квартири потерпілого ОСОБА_4 та запропонував здати його до ломбарду, на що той погодився. Цього ж дня, підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здали до ломбарду викрадений монітор, за який отримали кошти в сумі 200 грн., якими розпорядилися на власний розсуд, тим самим завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 1 000 грн. При цьому, підсудний ОСОБА_7 достовірно знав, що монітор, викрадений підсудним ОСОБА_6 та діяв із злочинним умислом, прийняв участь в збуті майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 визнав себе винним за ч. 2 ст. 185 КК України та показав, що 24.11.2011 року близько 13 год. 00 хв. він разом із ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зайшов до спільного знайомого ОСОБА_4 за місцем його проживання: АДРЕСА_1. ОСОБА_4 впустив їх до квартири, ОСОБА_7 тим часом пішов до туалету, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 курили на кухні, а він сів в кімнаті біля столу та став розмовляти із потерпілим ОСОБА_4 Через деякий час ОСОБА_7 зайшов до кімнати і сказав потерпілому, що вони візьмуть щось із його речей та здадуть в ломбард, на що потерпілий заперечував. В процесі розмови ОСОБА_7 ходив по кімнаті та випадково зачепив ногою шнур, що з'єднує монітор та системний блок, в результаті чого шнур відірвався від гнізда системного блоку. Після цього ОСОБА_7 запропонував віднести монітор до ремонту, на що потерпілий відмовився. Почувши цю розмову, ОСОБА_8 сказав, що вдома у нього є шнур, який він принесе і сам полагодить поломку, після чого разом із ОСОБА_9 пішов. ОСОБА_7 та ОСОБА_4 стали сперечатися, увага потерпілого була відвернута і в цей момент у нього виник умисел на таємне викрадення монітора, що знаходився на столі. Близько 14 год. 00 хв. він взяв монітор і швидко направився в сторону вихідних дверей, а після цього вийшов з ним на вулицю. В подальшому, коли він стояв біля під'їзду та тримав у руках викрадений у ОСОБА_4 монітор, ОСОБА_7 вийшов з під'їзду та спитав, навіщо той взяв монітор і що з ними робити, на що він запропонував здати монітор до ломбарду, а гроші прогуляти. На дану пропозицію ОСОБА_7 погодився. Коли він та ОСОБА_7 проходили повз будинок № 8 по вул. Шліхтера в м. Києві, то зустріли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Він повідомив їм, що вони взяли монітор у борг у потерпілого ОСОБА_4 до вечора і сказав, що збираються здати його до ломбарду, однак не мають паспорта, на що ОСОБА_8 запропонував використати його паспорт. Після цього всі вони направилися до ломбарду, що по вул. Бучми, 2, в м. Києві, де ОСОБА_8 здав монітор під свій паспорт, отримав гроші в сумі 200 грн., які віддав йому.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України визнав та показав, що 24.11.2011 року близько 13 год. 00 хв. за пропозицією ОСОБА_6 він разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зайшли до спільного знайомого ОСОБА_4 до місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_4 впустив їх до квартири. Він відразу пішов до туалету, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 курили на кухні, а сам ОСОБА_6 в кімнаті сів біля столу та розмовляв із потерпілим. Він та ОСОБА_6 запропонували потерпілому щось із його речей здати до ломбарду, щоб разом погуляти на дані гроші, раніше вони неодноразово здавали речі ОСОБА_4 до ломбарду, а потім повертали. Однак, цього разу потерпілий відмовився. Невдовзі із квартири пішли ОСОБА_8, ОСОБА_9 Він випадково зачепив шнур, що з'єднує монітор та системний блок. Це не сподобалось потерпілому і він став висувати претензії щодо цього. Він пояснив, що зробив це випадково і пообіцяв відремонтувати поломку за власний рахунок. Поговоривши з ОСОБА_4 приблизно 5-7 хвилин, в цей час вони знаходились біля вікна, він відійшов від вікна та побачив, що монітора на столі немає. Тоді вони зрозуміли, що монітор таємно взяв ОСОБА_6 та стали розмовляти про те, що він це зробив без його згоди. Приблизно через 10 хвилин він вийшов на вулицю, де зустрів ОСОБА_6, який тримав у руках монітор, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Підсудний ОСОБА_6 повідомив, що поверне монітор ввечері, після чого вони пішли до ломбарду, де заклали монітор під паспорт ОСОБА_8 Отримані гроші того ж дня вони витратили у кафе. Він знав, що монітор таємно викрадений ОСОБА_6, інших осіб, що перебували разом з ними, про викрадення монітора ОСОБА_6 вони не повідомляли.
Крім повного визнання своєї вини підсудними, їх вина підтверджується перевіреними та оціненими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 24.11.2011 року він знаходився за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1. Приблизно о 13 год. 30 хв. подзвонили у дзвінок його дверей. Коли він відчинив двері, побачив своїх знайомих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які зайшли до квартири. ОСОБА_7 пройшов до туалету, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 курили на кухні - всього вони пробули близько 20 хвилин та пішли. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запропонували йому здати у ломбард щось із його особистих речей, оскільки їм потрібні були гроші, і до вечора обіцяли майно повернути. Він відмовився давати їм особисті речі, при цьому, під час розмови ОСОБА_7 зачепив ногою шнур, що з'єднує монітор із системним блоком, в результаті чого шнур відірвався від гнізда. Підсудний ОСОБА_7 запропонував йому віднести монітор в ремонт, на що останній відмовився, при цьому він бачив спину ОСОБА_6, який виходив з кімнати. Він уточнив, що лише через деякий час після того, як ОСОБА_6 пішов, він виявив, що з кімнати зник монітор. Тоді він відсторонив ОСОБА_7, побіг до дверей та крикнув в слід ОСОБА_6, але його вже там не було. Він зазначив, що під час розмови з ОСОБА_7, вони не могли бачити як ОСОБА_6 викрадає монітор. Крім того, підсудний ОСОБА_7 не утримував його та не заважав йому наздогнати ОСОБА_6 Після того, як він виявив зникнення монітора, він домовився із підсудним ОСОБА_7, що той поговорить із ОСОБА_6 та ввечері вони повернуть йому монітор. Вважає по обставинам справи, що підсудний ОСОБА_7 не міг бачити, як підсудний ОСОБА_6 таємно викрадає монітор.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що 24.11.2011 року близько 18 год. 00 хв. вона повернулась додому. ЇЇ син ОСОБА_4 повідомив їй, що його знайомі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заволоділи його монітором, після чого вона відразу викликала міліцію.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що 24.11.2011 року близько 12 год. 30 хв. разом із ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вона прийшла до свого знайомого ОСОБА_4, за адресою АДРЕСА_1. В квартирі вона з ОСОБА_8 деякий час курила на кухні, після чого вони один за одним пішли додому. Через деякий час вона знову зустрілась з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, разом вони пішли до ломбарду, при цьому зайшли до ОСОБА_8 Вона бачила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здали монітор до ломбарду, при цьому вона подумала, що потерпілий ОСОБА_4 дав їм цей монітор, оскільки вони неодноразово закладали його речі до ломбарду. Про те, що монітор належав ОСОБА_4 ОСОБА_9 дізналась від міліції.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що 24.11.2011 року близько 14 год. 00 хв. разом із ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він прийшов до свого знайомого ОСОБА_4, за адресою АДРЕСА_1. В квартирі він з ОСОБА_9 курив на кухні, при цьому не чув розмови між потерпілим та підсудними, які знаходились у кімнаті. Потім він направився додому, куди близько 15 год. 30 хв. прийшли ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Разом вони пішли до ломбарду, де під його паспорт заклали монітор за 200 грн. Отримавши гроші, всі разом направились до кафе. Про те, що монітор належав ОСОБА_4 свідок дізнався від міліції.
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що він в якості слідчого допитував потерпілого та підсудних по даній справі під час досудового слідства. Так, ОСОБА_6 частково визнавав свою вину, але наполягав, що вчинив таємне викрадення майна, ОСОБА_7 визнав свою вину.
Окрім наведеного, вина підсудних об'єктивно підтверджується зібраними в ході досудового слідства та перевіреними в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом усної заяви про злочин від 24.11.2011 року (Том 1 а.с. 7);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_12 від 25.11.2011 року (Том 1 а.с. 51-54);
- протоколом очної ставки між ОСОБА_12 та ОСОБА_4 від 25.11.2011 року (Том 1 а.с. 70-73);
- протоколом відтворення обстановки та обставин місця події з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, від 12.01.2012 року (Том 1 а.с. 87-91);
- протоколом відтворення обстановки та обставин місця події з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, від 17.01.2012 року (Том 2 а.с. 93-97);
- протоколом відтворення обстановки та обставин місця події за участю потерпілого ОСОБА_4, підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 (Том 2 а.с. 23-32).
Дії підсудного ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, так як він своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно.
Дії підсудного ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст. 198 КК України, так як він своїми умисними діями скоїв збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом при відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Доводи адвоката -захисника ОСОБА_6 щодо кваліфікації його дій за ст. 356 КК України не знайшли підтвердження доказами і є неспроможними.
При призначенні міри покарання підсудним ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчиненого злочину, дані про осіб підсудних, які офіційно не працюють, мають на утриманні неповнолітніх дітей, а саме підсудний ОСОБА_6 -дочку ОСОБА_13, 2010 року народження, підсудний ОСОБА_7 -сина ОСОБА_14, 2004 року народження, характеризуються за місцем проживання посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають. Крім того, підсудний ОСОБА_6 має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив новий злочин під час іспитового строку за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2010 року за ч. 2 ст. 296 КК України, підсудний ОСОБА_7 в силу ст. 89 КК України не судимий.
Пом'якшуючими покарання обставинами відносно підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом визнано щире каяття та відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому ОСОБА_4
Обтяжуючих покарання обставин відносно підсудних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судом не встановлено.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливі лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому йому слід обрати покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.
Разом із тим, на підставі положень ст. 71 КК України покарання ОСОБА_6 слід призначити за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.12.2010 року. (Том 1 а.с. 135, 136).
Для виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_7 необхідно вибрати покарання у виді позбавлення волі. В той же час, з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, особи винного, суд вважає, що відносно ОСОБА_7 можливо застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання. При цьому, на підсудного слід покласти обов'язки, визначені пп. 2-4 ч.1 ст. 76 КК України.
Речовий доказ по справі: договір 018-1168491 від 24.11.11, приєднаний до матеріалів справи, слід залишити у матеріалах справи. (Том 1 а.с. 29).
Цивільний позов не заявлений.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
Підсудного ОСОБА_6 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 призначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 25.11.2011 року. (а.с. 47).
Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу, залишити попередню -тримання під вартою в Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України.
Підсудного ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року 6 (шести) місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу змінити з тримання під вартою в Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Речовий доказ: договір 018-1168491 від 24.11.2011 року - залишити у матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з моменту оголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.
С У Д Д Я: