КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.04.2012 № 9/082-09/4/21/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Кошіля В.В.
Моторного О.А.
при секретарі: Браславській А.В.
за участю представників:
від позивача - Пенькова О.С.
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг» на рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2012 у справі № 9/082-09/4/21/13 (головуючий суддя Наріжний С.Ю., судді: Привалов А.І., Бацуца В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія Фордон»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг»
про визнання права власності на стелажну систему для збереження палет
за позовом третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія Фордон»
про визнання права власності на стандартну стаціонарну стележну систему та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія Фордон» (далі - відповідач) про визнання права власності на стелажну систему для збереження палет.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг».
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2011 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія Фордон» про визнання права власності на стелажну систему для збереження палет відмовлено.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг» задоволені частково, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг» право власності на стандартну металеву стаціонарну стележну систему для збереження палет, в частині позову про вилучення у ТОВ «МЛП-Чайка» стелажної системи відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «МЛП-Чайка» задоволені: визнано за ТОВ «МЛП-Чайка» право власності на стандартну металеву стаціонарну стелажну систему для збереження палет, у задоволенні позову ТОВ «УніКредитЛізинг» відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2011 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит лізинг» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року у справі № 9/082-09/4 господарського суду Київської області задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року та рішення господарського суду Київської області від 18.04.2011 року у справі № 9/082-09/4 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.11.2011 року справу № 9/082-09/4 прийнято до провадження та присвоєно їй № 9/082-09/4/21.
05.12.2011 року ТОВ «УніКредит Лізинг» подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої третя особа просить суд визнати за ТОВ «УніКредит Лізинг» право власності на стандартну металеву стаціонарну стелажну систему для збереження палет (загальна кількість палетомісць 53357 шт.), виробництва Slp-regaltechnik (Німеччина), яка знаходиться в приміщеннях складу літера А складського комплексу, іменованого «МЛП-Чайка» розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 1а та стягнути з ТОВ «МЛП - Чайка» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» 11011273,00 грн.
Судом першої інстанції вказану заяву задовольнив частково в частині вимоги про визнання права власності на стандартну металеву стаціонарну стелажну систему для збереження палет (загальна кількість палетомісць 53357 шт.), виробництва Slp-regaltechnik (Німеччина), яка знаходиться в приміщеннях складу літера А складського комплексу, іменованого «МЛП-Чайка» розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 1а.
Вимога третьої особи, про стягнення з ТОВ «МЛП - Чайка» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» 11011273,00 грн. визнана судом такою, що суперечить ст.ст. 22,27 ГПК України, оскільки третя особа не змінює позовні вимоги, а заявляє ще нову вимогу, яка не була предметом спору ТОВ «МЛП -Чайка» до ТОВ «Логістична компанія Фордон» про визнання права власності на стелажну систему для збереження палет.
19.12.2011 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог згідно якої позивач просив суд визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» право власності на стандартну металеву стаціонарну стелажну систему для збереження палет, виробництва Slp-regaltechnik (Німеччина) (загальна кількість палетомісць 32298 штук), яка була встановлена товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія Фордон» у приміщенні складу літера А, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с Чайки, вул. Антонова, 1а.
Суд першої інстанції здійснював подальший розгляд справи з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
16.01.2012 року третя особа надала суду заяву про уточнення позовних вимог згідно якої просить суд стягнути з ТОВ «МЛП - Чайка» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» 11 011 273,00 грн., як відшкодування вартості стандартної металевої стаціонарної стелажної системи для збереження палет (загальна кількість палетомісць 53357 шт.), виробництва Slp-regaltechnik (Німеччина).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки дана вимога не пов'язана з предметом спору, що розглядається судом за первісним позовом позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка».
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.02.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» задоволено повністю.
Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» право власності на стандартну металеву стаціонарну стелажну систему для збереження палет, виробництва Sір- regaltechnik (Німеччина) (загальна кількість палетомісць 32298 штук), яка була встановлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія Фордон» у приміщенні складу літера А, розташованого за адресою:Київська обл., Києво - Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 1а.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія Фордон», відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія Фордон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» 3500 грн. витрат за проведення експертизи, 12 750,00 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит лізинг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» 3500 грн. витрат за проведення експертизи, 12 750,00 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області та прийняв ти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для розгляду справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2012 року розгляд справи призначено на 10.04.2012 року.
Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/8 від 09.04.2012 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 9/082-09/4/21/13 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Шапрана В.В., суддів: Кошіля В.В., Моторного О.А.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП - Чайка» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2012 року без змін.
У судове засідання 10.04.2012 року з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка».
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» у призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія Фордон» у призначене судове засідання не з'явився, проте через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення та відкладення розгляду справи, з огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» як юридична особа, не було позбавлене права направити в засідання суду іншого представника товариства або керівника товариства, крім того, до клопотання про відкладення розгляду справи не додано доказів відрядження представника у м. Сімферополь в інше судове засідання.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про можливість слухання справи за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія Фордон», Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг».
Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача встановив наступне.
11 червня 2008 року між ТОВ «МЛП-Чайка» (орендодавець) та ТОВ «Логістична компанія Фордон» (орендар) був укладений договір довгострокової оренди, посвідчений Біккінеєвою І.А., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу 11.06.2008 року за реєстровим номером 2057, 2058.
Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу 1 в оренду строком на 5 років складські, офісні та інші приміщення, що входять до складу літера А, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Антонова, 1а.
Статтею 6 договору визначено обов'язки орендаря, а підпунктом 6.17 передбачено, що орендар протягом усього строку повинен не проводити будь-яких невід'ємних змін та/або поліпшень приміщень (не враховуючи встановлення стелажного обладнання, зйомних перегородок, полиць та інших складських пристосувань у приміщеннях) без попередньої письмової згоди орендодавця.
Відповідач 1, відповідно до умов п. 6 договору, встановив у приміщеннях стаціонарну стелажну систему для збереження палет (загальна кількість палетомісць 53357 штук) виробництва Slp-regaltechnik (Німеччина).
Договір довгострокової оренди був припинений ТОВ «МЛП-Чайка» в односторонньому порядку у зв'язку з виникненням у відповідача 1 заборгованості по орендним та іншим платежам по договору.
Обґрунтовуючи свої змінені позовні вимоги, ТОВ «УніКредит Лізинг» стверджує, що, ТОВ «МЛП-Чайка» є незаконним володільцем майна, що є власністю ТОВ «УніКредит Лізинг», тому до даних правовідносин ТОВ «УніКредит Лізинг» застосовує ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка регулює повернення потерпілому майна, яке було набуто без достатньої правової підстави.
Пунктом 3.8 договору передбачено, що якщо сторони не домовилися про інше, орендар не вправі вимагати компенсації від орендодавця за будь-які невід'ємні зміни або поліпшення, зроблені орендарем у приміщеннях, ні при звільненні приміщень, ні в будь-який інший час. Будь-які такі невід'ємні поліпшення, які залишаються в приміщеннях за домовленістю сторін або за іншими підставами по закінченню строку або після розірвання даного договору оренди, будуть власністю орендодавця.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, факт того, що спірна стелажна система після її монтажу в складському приміщенні ТОВ «МЛП-Чайка» стала невід'ємною частиною цього приміщення, встановлено Висновком судової будівельно-технічної експертизи №2856/10-15/2329/11-15 від 15.03.2011 року, що був складений експертом КНДІСЕ Санжаревським В.Г.
Отже, ТОВ «МЛП-Чайка» набуло право власності на спірну стелажну систему на підставі правочину - договору довгострокової оренди, що був укладений між ТОВ «МЛП-Чайка» та ТОВ «Логістична компанія Фордон» 11 червня 2008 року.
Частиною 2 статті 778 ЦК України передбачено, що якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.
Як було встановлено експертизою та на не заперечується ТОВ «УніКредит Лізинг», проведені орендарем поліпшення не можуть бути відокремлені від складу без його пошкодження.
За таких обставин у цьому випадку повинна застосовуватися ч. 3 ст.778 ЦК України, яка передбачає, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Логістична компанія Фордон» проводило поліпшення орендованих ним приміщень, зокрема, встановлення в них стелажного обладнання, за згодою орендодавця - ТОВ «МЛП-Чайка», яка була закріплена в договорі оренди.
Оскільки, поліпшення, проведені ТОВ «Логістична компанія Фордон», є невід'ємними, та враховуючи відшкодування товариством «МЛП-Чайка» понесених ТОВ «Логістична компанія Фордон» витрат на проведення таких поліпшень, вказані поліпшення стали власністю ТОВ «МЛП-Чайка».
Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження ТОВ «УніКредит Лізинг» стосовного того, що ТОВ «МЛП-Чайка» є незаконним володільцем майна, належного ТОВ «УніКредит Лізинг» є необґрунтованим.
Щодо добросовісності набуття товариством з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» стелажної системи колегія суддів вважає зазначити наступне.
На момент укладення договору довгострокової оренди та внесення у цей договір пункту стосовно переходу до орендодавця права власності на всі зроблені орендарем невідокремлювані поліпшення, а також пункту, яким було передбачено, що стелажна система після її (монтажу у приміщенні стає його невід'ємним поліпшенням, ТОВ «МЛП-Чайка» не знало і не могло знати про те, що стелажна система, яка буде встановлюватися товариством «Логістична компанія Фордон» в складському приміщенні, не є його власністю, а перебуває у лізингу.
З приводу відплатності договору, за яким ТОВ «МЛП-Чайка» придбало стелажну систему колегія суддів дійшла до висновку, що встановленням пільгових орендних ставок за користування приміщеннями ТОВ «МЛП-Чайка» розрахувалося з ТОВ «Логістична компанія Фордон» за усі та будь-які невід'ємні поліпшення, які останнє повинно було проводити в орендованих приміщеннях з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, договір довгострокової оренди, укладений між ТОВ «МЛП-Чайка» та ТОВ «Логістична компанія Фордон» 11.06.2008 року, за своєю природою є відплатним.
Крім того, як вбачається з листа ТОВ «МЛП-Чайка» №63 від 24.04.2007 року, що був адресований президенту ТОВ «Логістична компанія Фордон» Уве Зорге, при визначенні орендних ставок, які у майбутньому будуть застосовуватися у правовідносинах з ТОВ «Логістична компанія Фордон», ТОВ «МЛП-Чайка» виходило з того, що її майбутній орендар планував за власний рахунок проводити роботи по додатковому ремонту, оснащенню та плануванню офісних та складських приміщень та проведенню інших невід'ємних поліпшень орендованих приміщень, які мали перейти у власність ТОВ «МЛП-Чайка» без компенсації з боку останнього.
Разом з тим, доказом того, що ТОВ «Логістична компанія Фордон» надало свою згоду на викладену у листі ТОВ «МЛП-Чайка» №63 від 24.04.2007 року пропозицію, є факт укладення 25 травня 2007 року між позивачем та відповідачем 1 попереднього договору оренди, яким були закріплені усі досягнуті сторонами домовленості та визначені усі істотні умови майбутнього договору оренди, зокрема, і розмір орендних ставок. Проект основного договору оренди, який пізніше був укладений між сторонами, був додатком до цього попереднього договору.
Також, як було визначено у Висновку експерта, змонтована товариством «Логістична компанія Фордон» в орендованих ним складських приміщеннях стелажна система, є невід'ємним поліпшенням такого приміщення.
У зв'язку з цим придбання товариством з обмеженою відповідальністю «МЛП-Чайка» спірної стелажної системи, є відплатним.
Що стосується факту не вибуття стелажної системи з володіння ТОВ «УніКредит Лізинг» не з його волі, то судом встановлено, що вказана стелажна система не вибула з володіння ТОВ «УніКредит Лізинг» не з його волі, оскільки, ТОВ «УніКредит Лізинг» передало цю стелажну систему товариству «Логістична компанія Фордон» у лізинг на підставі договору, що підтверджує його волю на передачу майна.
З володіння ТОВ «Логістична компанія Фордон» це майно також; вибуло не позаволею останнього, оскільки, про це чітко було зазначено в укладеному між орендодавцем та орендарем договорі оренди.
Більше того, з Графіку лізингових платежів, що є додатком до лізингового договору, вбачається, що ТОВ «Логістична Ікомпанія Фордон» повинно було остаточно розрахуватися з лізинговою компанією за стелажну систему у липні 2011 року.
Враховуючи, що договір оренди між ТОВ «Логістична компанія Фордон» та ТОВ «МЛП-Чайка» був укладений на п'ять років, та повинен був закінчитися у червні 2013 року, ТОВ «Логістична компанія Фордон» розраховувало, що на момент, коли воно повинно буде звільняти орендовані приміщення та залишати товариству «МЛП-Чайка» встановлену стелажну систему, воно уже повністю розрахується за цю систему з лізинговою компанією та отримає її у власність.
З приводу неможливості витребування у ТОВ «МЛП-Чайка» спірної стелажної і системи суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 10 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 року «Про дотримання правових позицій при перегляді судових рішень судами касаційної інстанції», який дублюється у п. 7 Листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 року «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», передбачено, що якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна, зокрема при укладенні договору оренди, виключає можливість його витребування від добросовісного набувача (постанова від 06.12.2010 року №3-13г10).
Частиною 2 ст. 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Оскільки, спірна стелажна система була передана товариством «УніКредит-Лізинг» в лізинг товариству «Логістична компанія Фордон», яке, у свою чергу, здійснило дії по передачі права власності на цю систему ТОВ «МЛП-Чайка», то, ТОВ «УніКредит Лізинг» не має можливості витребувати від ТОВ «МЛП-Чайка» вказану стелажну систему.
У той же час неможливість витребування майна від добросовісного набувача в описаному в даному випадку, не позбавляє власника можливості вимагати від особи, яка здійснила незаконне відчуження майна відшкодування завданих йому збитків.
Також суд враховує, що Вищий господарський суд України у своїй постанові про направлення справи на новий розгляд зазначив про необхідність з'ясування пріоритету законодавчих норм, що регулюють наслідки встановлення спірного майна в орендованих приміщеннях та законодавчих норм, що регулюють відносини права власності.
Як встановлено судом ТОВ «МЛП-Чайка» стало власником спірної стелажної системи з моменту встановлення її товариством «Логістична компанія Фордон», як невід'ємних поліпшень складського приміщення.
Дані обставини підтверджується положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Пунктами 3.8 та 6.17 договору довгострокової оренди, укладеного між; ТОВ «МЛП-Чайка» та ТОВ «Логістична компанія Фордон», передбачено, що після здійснення орендарем монтажу стелажної системи у належному на праві власності ТОВ «МЛП-Чайка» складі, вказані стелажі стають невід'ємним поліпшенням цього складу та власністю ТОВ «МЛП-Чайка».
Нормою ч. 3 ст. 778 ЦК України визначено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Враховуючи те, що стелажна система після її встановлення вибула з володіння ТОВ «Логістична компанія Фордон» та перебуває у добросовісному володінні ТОВ «МЛП-Чайка», а також те, що ТОВ «УніКредит-Лізинг» не є стороною договору довгострокової оренди, єдиним законним способом захисту ТОВ «УніКредит-Лізинг» його прав, могла б бути лише вимога про витребування стелажної системи відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пріоритетними у цьому випадку є правові норми, що захищають права ТОВ «МЛП-Чайка» (як орендодавця) на невід'ємні поліпшення, які були проведені у його приміщеннях, оскільки, спірна стелажна система не може бути витребувана у ТОВ «МЛП-Чайка» відповідно до ст. 388 ЦК України, так як вона не була загублена власником, не була викрадена у ТОВ «УніКредит-Лізинг» та не вибула з його володіння чи з володіння ТОВ «Логістична компанія Фордон» не з їхньої волі (стелажна система була передана в лізинг по договору лізингу), вона була придбана ТОВ «МЛП-Чайка» за відплатним договором, ТОВ «МЛП-Чайка» є добросовісним набувачем стелажної системи
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2012 року у справі № 9/082-09/4/21/13 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2012 року - без змін.
Матеріали справи № 9/082-09/4/21/13 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Кошіль В.В.
Моторний О.А.