ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"07" листопада 2006 р. Справа № 1/320-ПД-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Губіної І.В. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Прокурора м.Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради
до відповідач-1 Дочірнє підприємство "Херсонський річковий порт " Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м.Херсон
відповідач-2 Приватний підприємець ОСОБА_1, м.Херсон
про визнання недійсним договору оренди автостоянки та звільнення земельної ділянки
за участю:
прокурор - Пуляєв В.В.
представників сторін:
від позивача - Сідорова Т.В., гол. спец., дор. №09-17-12 від 26.01.2006р.
від відповідача 1 - Біланенко О.Ф., помічник, нач. порту, дов.№01-8/394 від 28.03.2006р.
від відповідача 2 - ПП ОСОБА_1, ОСОБА_2, нотаріально засв. довіреність
Прокурор м.Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди автостоянки площею 1591 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, який укладений 17.01.2006 р. між ДП “Херсонський річковий порт” ( далі -річковий порт) та ПП ОСОБА_1, та спонукання ПП ОСОБА_1 звільнити територію автостоянки та повернути її в користування ДП “Херсонський річковий порт”.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що фактично договір укладений на суборенду земельної ділянки, на якій знаходиться автостоянка, а це річковий порт не мав права здійснювати. Основний договір оренди земельної ділянки укладений з Херсонською міською радою. Без згоди ради порт не мав права укладати договір суборенди земельної ділянки, що є порушенням ч.4 ст.93 Земельного кодексу України та частин 1,5 ст.8 Закону України “Про оренду землі”.
Позивач -Херсонська міська рада підтримує позовні вимоги, також просить визнати недійсним вказаний вище договір оренди автостоянки з підстав, зазначених прокурором в позовній заяві.
Відповідачі з позовом не згодні.
Відповідач-1 пояснив, що в оренду ПП ОСОБА_1 була передана не земельна ділянка, а автостоянка площею 0,1591га. Територія цієї автостоянки заасфальтована, зроблене її освітлення, поставлений пункт пропуску, сторожка, шлагбаум та збудована огорожа території автостоянки. Тобто в оренду відповідачу-2 передано фактично нерухоме майно. Ця автостоянка включена до експлікації будівель та споруд Генерального плану побудови території порту.
Тобто слід вважати, що вказана автостоянка була збудована в комплексі “Річморвокзал”, який був збудований і зданий в експлуатацію в грудні 1993р. Ця автостоянка знаходиться на балансі порту в складі його єдиного майнового комплексу.
На підставі договору оренди земельної ділянки від 20.08.2003р., укладеного Херсонською міськрадою та ДП “Херсонський річковий порт”, передано в оренду відповідачу-1 земельну ділянку площею 10,2755га. З цієї площі - 10,2741 га передані під основну територію порту, в тому числі під автостоянкою 0,1693га.
На думку відповідача-1, прокурор безпідставно ототожнює земельну ділянку з побудованою на ній автостоянкою, вважаючи, що договір оренди автостоянки є фактично договором суборенди земельної ділянки.
Відповідач-2 також заперечує проти позову. Ним пояснено, що автостоянка є нерухомою частиною майна річпорту, яке належить йому на праві власності. Під цю автостоянку портом заасфальтовано земельну ділянку, здійснено її огорожу, побудовано сторожку, здійснено освітлення території, побудований шлагбаум. Він повністю підтримує заперечення відповідача-1.
Суд, заслухавши прокурора та представників сторін, вивчивши матеріали,
встановив:
20 серпня 2003р. між Херсонською міською радою та ДП “Херсонський річковий порт” Акціонерної судоплавної компанії “Укррічфлот” на підставі рішення 1 сесії Херсонської міської ради народних депутатів 24 скликання НОМЕР_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 10,2755га, а саме :
10,2741га -під основною територією порту ( в тому числі під автостоянкою --0,1693га);
0,0014га -під водомірним постом.
Пунктом 2.1 договору зазначено, що вказана земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання і знову визначено, що під основну територію порту передана земельна ділянка площею 10,2741га, в тому числі під автостоянкою 0,1693га. Орендарю надано право розміщати некапітальні будівлі і споруди, поліпшувати стан земельної ділянки з метою її ефективного використання.
Договір укладений строком на 49 років.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що за згодою орендодавця орендар має право передавати в користування орендовану земельну ділянку або частину іншій особі (суборенда) у випадках та на умовах, передбачених законом.
17 січня 2006р. ДП “Херсонський річковий порт” АСК “Укррічфлот” -орендавець укладений договір оренди автостоянки з ПП ОСОБА_1 -орендар, розташованої АДРЕСА_1. Площа автостоянки договором визначена в розмірі 1591 кв. м. В оренду також було передано обладнання та інвентар, які знаходилися на території стоянки. Строк оренди встановлений 5 років.
Суд вважає, що вимоги прокурора про визнання недійсним цього договору є безпідставними.
В цьому договорі йдеться про передачу в оренду автостоянки, тобто частини цілісного майнового комплексу, яка зазначена в експлікації Генерального плану будівництва. Ця автостоянка була збудована в комплексі “Річморвокзал”, який був зданий в експлуатацію в грудні 1993р.
Як встановлено в процесі розгляду справи, і проти цього не заперечує прокурор і позивач, ця автостоянка має тверде асфальтове покриття, загорожена, зроблено її освітлення, поставлені пункт перепуску та сторожка, встановлений шлагбаум. Вона є частиною нерухомого майна відповідача-1 та знаходиться на його балансі у складі цілісного майнового комплексу.
В спірному договорі взагалі не йдеться про передачу в оренду земельної ділянки.
Як випливає з договору оренди земельної ділянки від 20.08.2003р., укладеного Херсонською міською радою з ДП “Херсонський річковий порт “ АСК “Укррічфлот”, в оренду відповідачу-1 передана земельна ділянка площею 10,2755га, в тому числі 10,2741 га під основною територією порту. В цю площу включено 0,1693га земельної ділянки, що знаходиться під автостоянкою. Тобто, в договорі оренди земельної ділянки вже визначено, що на частині земельної ділянки, яка передається порту в оренду, знаходиться автостоянка. Тому слід вважати, що спірним договором оренди від 17.01.2006р. відповідачу -2 було передано в оренду автостоянку площею 1591кв.м, яка побудована була портом в 1993р. і в грудні цього року була здана в експлуатацію в комплексі будівель і споруд річморвокзалу.
З викладеного слід прийти до висновку, що посилання прокурора на те, що при укладенні спірного договору відповідачами 1 та 2 були порушені вимоги ст.93 Земельного кодексу України та ст.8 Закону України “Про оренду землі” безпідставне. Безпідставні і доводи прокурора про те, що цей договір сторонам слід було зареєструвати у земельному кадастрі.
Ні Земельний кодекс України, ні Закон України “Про оренду землі” не містять норми, згідно з якою передача будівлі чи споруди в оренду тягне за собою переоформлення права на земельну ділянку, а також не містить обов'язку орендаря разом з передачею в оренду об'єкта нерухомості передавати в оренду (суборенду) і земельну ділянку.
За таких обставин позов в частині визнання недійсним договору оренди автостоянки від 17.01.2006р. не підлягає задоволенню, а тому прокурору відмовляється і в задоволенні вимоги щодо спонукання ПП ОСОБА_1 звільнити територію автостоянки.
При цьому слід відмітити, що в позові прокурор просить спонукати відповідача-2 звільнити не земельну ділянку, а територію автостоянки. Позов заявлений в інтересах міської ради, а у вимозі про звільнення території автостоянки зазначено, що спонукаючи ПП ОСОБА_1 звільнити автостоянку, прокурор вимагає підприємця повернути цю автостоянку річпорту.
Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя І.В. Губіна
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України