ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 12/016-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіКоваленко С.С. (доповідача),

суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргу МПП "Атлант-плюс"

напостанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 р.

у справі№ 12/016-12 господарського суду Київської області

за позовомТОВ "МСБУД"

доМПП "Атлант-плюс"

простягнення 146 835, 12 грн.

За участю представників сторін

від позивача ОСОБА_4 дов.,

від відповідача ОСОБА_5 дов.

ВСТАНОВИВ:

30.01.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "МСБУД" (далі по тексту -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Малого приватного підприємства "Атлант-плюс" (далі по тексту -відповідач) про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 146 835,12 грн. за договором субпідряду № 40 від 22.05.2007 р. (далі по тексту -договір).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність дефектів, які були виявлені під час виконання договору і на даний момент не усунено, у зв'язку з чим роботи за договором не можна вважати виконаними належним чином і у строки, передбачені договором, а отже є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення строків виконання робіт згідно п. 15.2 договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.02.2012 р. у справі № 12/016-12 (суддя Дьоміна С.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з МПП "Атлант-плюс" на користь ТОВ "МСБУД" 71 415, 31 грн. пені та 2 936, 70 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції вказує на недодержання відповідачем строків виконання робіт за договором всупереч умовам договору та ст. 530 ЦК України, погоджуючись з позивачем стосовно наявності підстав для стягнення з відповідача пені.

Крім того, суд спростовує твердження відповідача про наявність підстав для припинення провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у справі господарського суду м. Києва № 37/286, на яку посилається відповідач як на таку, в якій вирішено спір про той же предмет, з тих же підстав та між тими ж сторонами, з відповідача стягнуто пеню по договору субпідряду № 40 від 22.05.2007 р. за інший період, ніж нараховано позивачем у даній справі. Посилання відповідача на сплив строку позовної давності, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд також не прийняв до уваги, оскільки, по-перше, згідно з умовами договору позовна давність щодо стягнення штрафних санкцій була збільшена сторонами, а по-друге, строк позовної давності переривався.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 18.04.2012 р. у справі № 12/016-12 (судді Ткаченко Б.О. -головуючий, Лобань О.І., Федорчук Р.В.) рішення господарського суду Київської області від 20.02.2012 р. залишив без змін, погодившись з висновками, викладеними у рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, МПП "Атлант-плюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 20.02.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 р. у справі № 12/016-12 як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі скаржник наполягає на припиненні провадження у справі за п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, стверджуючи, що позивач втратив право на повторне звернення до суду після винесення судових рішень у справі № 37/286 про стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором субпідряду № 40 від 22.05.2007 р., оскільки, на думку скаржника, спір у даній справі виник між тими ж сторонами, з тих же правових підстав і відносно того ж предмету позову.

Також скаржник стверджує про сплив строку позовної давності, оскільки вважає, що строк виконання зобов'язання за договором закінчився з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт, а строк нарахування штрафних санкцій згідно ст. 232 ЦК України припинився через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 2 ст. 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Як встановлено господарськими судами, 22.05.2007 р. між ТОВ "МСБУД" (позивач, генпідрядник) та МПП "Атлант-плюс" (відповідач, субпідрядник) був укладений договір субпідряду № 40, згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався на свій ризик виконати з власних матеріалів власними засобами та здати позивачу у встановлені договором строки роботи по виготовленню, встановленню та заскленню вітражів фасадної системи із вмонтованими розсувними дверима з ручним відкриванням (конструкції) у відповідності до креслень позивача, які знаходяться у додатках до даного договору, на об'єкті: "Завод по забою птиці" на "Птахофабриці Миронівська" за адресою: с. Степанці Канівського району Черкаської області, а позивач зобов'язувався прийняти виконані відповідачем роботи та оплатити їх вчасно і в повному обсязі.

Під час прийняття виконаних відповідачем робіт, позивачем були виявлені недоліки, у зв'язку з чим 16.12.2008 р. сторони уклали додаткову угоду до договору субпідряду № 40 від 22.05.2007 р. (далі по тексту -додаткова угода), згідно з умовами якої позивач зобов'язувався підписати акт виконаних робіт на суму 24 493,20 грн. протягом трьох днів з моменту усунення відповідачем дефектів виконаних робіт.

03.06.2009 р. відповідач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до позивача, зокрема, з вимогою підписати акт на суму 24 493,20 грн. В свою чергу, позивач звернувся до відповідача з зустрічним позовом про стягнення заборгованості, що виникла у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2011 р., а також постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 р. у справі № 37/286 було встановлено порушення відповідачем господарського зобов'язання, а саме -обов'язку забезпечити якість робіт відповідно до Державних будівельних норм і стандартів (п. 4.33 договору). Крім того, наявність недоліків, виконаних відповідачем робіт за договором субпідряду № 40 від 22.05.2007 р. підтверджено також висновком судової будівельно-технічної експертизи № 10632/10-15 від 31.05.2011 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

За результатами розгляду справи № 37/286 суди відмовили відповідачу у задоволенні вимог, зокрема, про підписання акту на суму 24 493,20 грн. у зв'язку з наявністю невиправлених недоліків виконаних робіт за договором, та задовольнили вимоги позивача, зокрема, про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені згідно п. 15.2 договору за порушення строків належного виконання робіт по договору за період з 01.07.2007 р. по 23.06.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судами встановлено, що на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 р. у справі № 37/286 відповідачем було сплачено на користь позивача штрафні санкції, в тому числі пеню за договором субпідряду № 40 від 22.05.2007 р.

Проте, у зв'язку з тим, що відповідачем недоліки виконаних робіт за договором субпідряду № 40 від 22.05.2007 р. усунуті не були, позивач звернувся до господарського суду Київської області та просив стягнути з відповідача 146 835,12 грн. пені згідно п. 15.2 договору за період з 24.06.2009 р. до 16.11.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що дефекти виконаних робіт за договором відповідачем досі не усунуті, то зобов'язання відповідача не можна вважати таким, що виконаний належним чином та у строк, передбачений договором.

Згідно з п. 15.2 договору за недодержання строків виконання робіт відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт з урахуванням ПДВ, передбаченої п. 2.1 даного договору, за кожен день затримки робіт.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість робіт та матеріалів відповідно з даним договором встановлюється в розмірі 167 620,00 грн., в тому числі 20% ПДВ 27 936,67 грн.

Господарські суди попередніх інстанцій, провівши розрахунок пені за недодержання строків виконання робіт по договору за період з 24.06.2009 р. до 16.11.2011 р., дійшли висновку щодо правомірності вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 71 415,31 грн.

Доводи відповідача стосовно того, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже розглядався господарським судом міста Києва у справі № 37/286 суди попередніх інстанцій уваги не приймають, оскільки звертаючись до господарського суду міста Києва, позивач просив стягнути з відповідача, зокрема, пеню за недодержання строків виконання робіт по договору субпідряду № 40 від 22.05.2007 р. за період з 01.07.2007 р. до 23.06.2009 р., а у позовній заяві, поданій до господарського суду Київської області у даній справі, позивач просив суд стягнути з відповідача 146 835,12 грн. пені по вказаному договору за період з 24.06.2009 р. до 16.11.2011 р.

Твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку сплати пені за договором у зв'язку із закінченням строку позовної давності, господарськими судами визнані безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 15.5 договору передбачено, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій складає три роки. Нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов'язання в натурі.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Частиною 2 ст. 264 ЦК України встановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що строк позовної давності для вимог позивача на момент звернення до суду не сплив, оскільки згідно з умовами договору позовна давність була збільшена, переривалась пред'явленням позову до відповідача у справі № 37/286, а нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов'язання в натурі, що відповідачем зроблено не було.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 71 415, 31 грн. по договору субпідряду № 40 від 22.05.2007 р. за період з 24.06.2009 р. до 16.11.2011 р. та відсутності з боку позивача порушення строку позовної давності, та зазначає про те, що доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Зокрема, посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права та необхідність застосування п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з вирішенням спору у даній справі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що період, за який позивач просить стягнути з відповідача пеню за недодержання строків виконання робіт по договору субпідряду № 40 від 22.05.2007 р. у даній справі, відрізняється від періоду, за який позивач просив стягнути пеню з відповідача за порушення останнім строків виконання робіт за вказаним договором у справі № 37/286.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язань з постановленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків виконання зобов'язання.

Доводи скаржника про сплив позовної давності колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки судами встановлено, що, по-перше, пунктом 15.5 сторони збільшили строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій, що відповідає нормам ст. 259 ЦК України, по-друге, строк позовної давності переривався пред'явленням позивачем позову до суду у справі №37/286, по-третє, зобов'язання усунути дефекти виконаних за договором робіт відповідачем виконано не було, а отже і належне виконання договору не відбулось, що дає законні підстави для нарахування штрафних санкцій за п. 15.2 договору.

Таким чином, позивач у даній справі звернувся до суду з позовом в межах трирічного строку позовної давності і стягнення з відповідача пені за недодержання строків виконання робіт по договору субпідряду № 40 від 22.05.2007 р. є правомірним.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу МПП "Атлант-плюс" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 р. у справі № 12/016-12 залишити без змін.

Головуючий, суддя С.С. Коваленко

Суддя І.М. Волік

Суддя С.Р. Шевчук