КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2012 № 5011-5/4058-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Мальченко А.О.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Камінської Т.О.
за участю представників
від позивача: Пилипенко А.О. - дов. від 02.04.2012 року № 23
від відповідача: Тіщенко С.Г. - дов. від 21.05.2012 року № 286
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка" на рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2012 року
у справі № 5011-5/4058-2012 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Біріт-Фортуна" (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства „Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка" (м. Київ)
про стягнення 230 687 грн. 11 коп.
встановив:
До провадженні господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Біріт-Фортуна" з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Приватного акціонерного товариства „Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка" про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 204 000 грн., 3% річних у розмірі 4 996 грн. 86 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань 21 690 грн. 25 коп., що складає загальну суму заборгованості у розмірі 230 687 грн. 11 коп.
Рішенням від 16.05.2012 року господарський суд м. Києва позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з ПрАТ „Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка" на користь ТОВ „Біріт-Фортуна" 204 000 грн. основного боргу, 21 690 грн. 25 коп. пені, 4 996 грн. 86 коп. 3 % річних та 4 613 грн. 74 коп. витрат на сплату судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПрАТ „Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2012 року у справі № 5011-5/4058-2012 та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 року апеляційна відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5011-5/4058-2012 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судовому засіданні 16.07.2012 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Cт. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як було встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 17.08.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Біріт-Фортуна" ( (продавець) та Приватне акціонерне товариство „Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка" (покупець) уклали договір поставки № 17/08/11, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передавати у власність покупця цукор білий кристалічний в поліпропіленових мішках партіями згідно замовлень покупця, а покупець зобов'язався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.
Згідно з п. 1.2 договору від 17.08.2011 року № 17/08/11 поставка товару здійснюється на підставі підписаної специфікації, в якій вказано кількість, термін поставки, ціна товару.
Сторонами було підписано Специфікацію, в якій визначено вимоги до якості товару (цукру), та Специфікацію від 17.08.2011 року № 1, в якій визначено кількість - 120 т (цукру) та вартість товару - 1 032 000 грн. 48 коп. з ПДВ.
Строк оплати партії товару визначався відповідно до рахунку постачальника. Поставка продукції мала здійснюватися виключно на державні організації, що належать до сфери управління Держкомрезерву, а саме: ДО „Комбінат „Прогрес" та/або „Комбінат „Новий",
Поставка мала здійснюватися на умовах DDP в редакції ІНКОТЕРМС 2010 (м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6). Строк поставки кожної окремої партії мав обумовлюватися у специфікації (п. 4.1).
Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
На підставі вищезазначеного договору та специфікації до нього позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних від 18.08.2011 року № РН-0000047 на суму 344 000 грн., від 22.08.2011 року № РН-0000048 на суму 344 000 грн., та рахунків-фактур від 18.08.2011 року № СФ-0000053 та від 22.08.2011 року № СФ-0000054.
На підтвердження отримання товару відповідач надав позивачу довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 18.08.2011 року № 1356.
Таким чином загальна вартість товару, який був поставлений складає 688 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином відповідач мав сплатити позивачу за поставлений товар (цукор) 344 000 грн. 30.08.2011 року та 344 000 грн. 01.09.2011 року.
У свою чергу, відповідач, згідно пояснень позивача, за поставлений товар розрахувався частково, сплативши позивачу 484 000 грн., у зв'язку з чим на момент розгляду даного спору його борг перед позивачем складав 204 000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем жодним чином не було спростовано наявності основної заборгованості перед позивачем.
З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з ТОВ ПрАТ КЗБН „Росинка" на користь ТОВ „Біріт-Фортуна" 204 000 грн. заборгованості за поставлений товар.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п 9.2.1 договору від 17.08.2011 року № 17/08/11 сторони узгодили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1 даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру пені та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув пеню у розмірі 21 690 грн. 25 коп.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зробила перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних та дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув 3% річних - 4 996 грн. 86 коп.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
п о с т а н о в и в:
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Київський завод безалкогольних напоїв „Росинка" на рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2012 року по справі № 5011-5/4058-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 16.05.2012 року по справі № 5011-5/4058-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-5/4058-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано__18.07.2012 р.__
Головуючий суддя Гаврилюк О.М.
Судді Мальченко А.О.
Майданевич А.Г.