ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

У Х В А Л А

06.07.12 Справа № 29/40/2011.

Суддя Секірський А.В. розглянувши матеріали заяви Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, та Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, про затвердження мирової угоди за рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2012 у справі № 29/40/2011

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»,

м. Луганськ,

про стягнення 10 958 566 грн. 82 коп.в присутності представників сторін:

від позивача -не прибув;

від відповідача - ОСОБА_1, начальник юридичного відділу, довіреність №4-д від 11.01.2012,

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2011 у справі №29/40/2011 позов Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задоволено повністю, стягнуто з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»борг за поставлений природний газ у сумі 7 950 197 грн. 03 коп., пеню у розмірі 713 935 грн. 35 коп., інфляційні нарахування у сумі 1 779 846 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 514 588 грн. 20 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 25 500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Рішення суду набрало законної сили, на його виконання позивачу був виданий наказ № 29/40/2011 від 04.05.2011.

26.06.2012 Дочірня компанія «Газ України»Національної компанії «Нафтогаз України»та Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго»звернулися із заявою №15/42-4-1555 від 25.06.2012 про затвердження мирової угоди за рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2011 у справі №29/40/2011.

До заяви надано текст мирової угоди від 25.06.2012, яка підписана та скріплена печатками сторін у справі.

Відповідно до приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

За таких обставин, заяву призначено до розгляду в судовому засіданні. Згідно з ст. 21 Господарського процесуального кодексу України було здійснено повторний автоматичний розподіл заяви про затвердження мирової угоди по справі №29/40/2011, за результатами якого зазначену заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.

У судове засідання 06.07.2012 прибув повноважний представник відповідача.

Телеграмою №022 від 04.07.2012 позивач повідомляє суд про неможливість прибуття свого повноважного представника в судове засідання у зв'язку з реорганізацією підприємства та просить затвердити мирову угоду без участі представника позивача.

Також телеграмою позивач повідомляє, що умови мирової угоди підтримує у повному обсязі.

Розглянувши подану заяву та проаналізувавши зміст мирової угоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Мирова угода може бути укладена на стадії виконання рішення. Якщо мирову угоду укладено на стадії виконання рішення, вона відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»подається до суду, який розглядав справу.

Як вбачається зі змісту мирової угоди (справа №29/40/2011) від 25.06.2012, сторони погодили, що пунктом 11 зазначеної мирової угоди передбачено застосування санкцій за порушення відповідачем умов мирової угоди, а саме стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу; також пунктом 13 зазначеної мирової угоди передбачено, що боржник зобов'язується відшкодувати стягувачу збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань щодо погашення заборгованості відповідно до порядку, встановленого п. 4 цієї мирової угоди.

Частина 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що мирова угода може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову.

Мирова угода за своєю суттю -це угода, яка укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом спору. У мировій угоді не допускається встановлення санкцій за невиконання умов мирової угоди.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.19 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Досліджуючи умови мирової угоди, суд повинен виходити з приписів норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав та встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Отже, умовою затвердження мирової угоди є її відповідність загальним вимогам норм матеріального та процесуального законодавства.

Зважаючи на те, що умови наданої сторонами у даній справі мирової угоди стосовно стягнення пені та штрафу кваліфіковані сторонами як санкція за порушення виконання мирової угоди, а встановлення такої відповідальності в мировій угоді суперечить приписам ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено часткове затвердження мирової угоди, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» про затвердження мирової угоди від 25.06.2012.

Керуючись ст.ст. 78, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

1. У задоволенні заяви Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго»про затвердження мирової угоди від 25.06.2012 - відмовити.

Суддя А.В. Секірський