ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
Іменем України
05.07.2012Справа №5002-7/1720-2012
За позовом військової частини А0225 (вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007)
до відповідача - приватного підприємства "Керченська судоремонтна верф "Фрегат" (вул. Кірова, 54а, м. Керч, 98318)
про стягнення 197 513,64 грн.
Суддя Дворний І. І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 113 від 27.12.11, головний спеціаліст юридичного відділу;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: 25 травня 2012 року військова частина А0225 звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до приватного підприємства "Керченська судоремонтна верф "Фрегат", у якій просила стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 197513,64 грн., а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 180, 193 Господарського кодексу України, 622, 631 Цивільного кодексу України та мотивовані неналежним виконанням приватним підприємством "Керченська судоремонтна верф "Фрегат" взятих на себе зобов'язань за договором №24/22-17 від 19 квітня 2011 року про закупівлю послуг за державні кошти, укладеним між сторонами, в частині надання послуг військовій частині А0225 з докового ремонту з окремими роботами судна проекту 561 мвт «Судак» у встановлені правочином строки, у зв'язку з чим, позивач, скориставшись своїм правом передбаченим умовами договору, нарахував відповідачу пеню у розмірі 0,1% відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання та штраф у розмірі 7% вказаної вартості у зв'язку з простроченням виконання понад тридцять днів.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2012 року через неявку у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладався.
У судове засідання, що відбулось 03 липня 2012 року, з'явився представник позивача, який підтримав вимоги заявленого позову.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом повторно не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №191208 від 26 квітня 2010 року місцезнаходженням приватного підприємства "Керченська судоремонтна верф "Фрегат" є адреса: вул. Кірова, 54а, м. Керч, 98318. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.
Відповідно до положень інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.07 р. в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином були сповіщенні судом про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ :
19 квітня 2011 року військова частина А0225 (за договором замовник) та приватне підприємство "Керченська судоремонтна верф "Фрегат" (за договором виконавець) уклали договір за №24/22-17 про закупівлю послуг за державні кошти (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, виконавець зобов'язався у 2011 році надати послуги, зазначені в протоколі узгодження обсягу надання послуг, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити вказані послуги.
Предметом договору згідно з пунктом 1.2 договору є доковий ремонт з окремими роботами (надалі послуги) судна проекту 561 мвт «Судак» (далі - корабель).
Вартість ремонту визначена сторонами у пункті 3.1 договору та складає 1219220,02 грн., у тому числі ПДВ - 203203,34 грн.
У пункті 4.1 договору сторони обумовили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником наданих послуг, протягом 60 банківських днів після підписання сторонами акту приймання та здавання надання послуг та пред'явлення виконавцем рахунка на оплату послуг.
Пунктом 5.1 договору встановлено термін надання послуг - протягом 40 календарних днів з дати укладання договору.
Місцем надання послуг є місто Севастополь (пункт 5.2 договору).
Згідно розділу 11 договору, договір набирає чинність з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше 31 грудня 2011 року.
Вказаний договір підписаний сторонами без зауважень і заперечень та скріплений печатками.
Військова частина А0225 зазначає, що у порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо надання послуг не виконав. У зв'язку з чим, між сторонами акт приймання-передачі наданих послуг, який би підтверджував виконання робіт не укладено.
Так, 19 серпня 2011 року приватне підприємство "Керченська судоремонтна верф "Фрегат" зверталось до військової частини А0225 з проханням розглянути питання про дострокове розірвання договору з причин неможливості виконання договірних зобов'язань у встановлені строки (лист №251, а.с. 12).
У відповідь на вказаний лист, позивач, керуючись пунктом 6.2.1 розділу VI договору, 22 серпня 2011 року повідомив відповідача про дострокове розірвання зазначеного договору з 30 серпня 2011 року (лист №154/12/1-2596, а.с. 13).
Пунктом 6.3.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені договором.
За порушення строків виконання зобов'язань, передбачених пунктом 5.1 договору, з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості надаваємих послуг, з яких допущено прострочення виконання - за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості, що узгоджено сторонами у пункті 7.2 договору.
З врахуванням викладеного, 20 вересня 2011 року військова частина А0225 звернулась до відповідача з претензією №5, у якій просило останнього у місячний термін перерахувати на рахунок частини штрафні санкції у розмірі 197513,64 грн, з огляду на те, що підприємство не виконало своїх договірних зобов'язань і не здійснило оплату штрафних санкцій у добровільному порядку (а.с. 14).
Вказана претензія була отримана відповідачем 27 вересня 2011 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, наявною в матеріалах справи (а.с. 15), однак залишена останнім без відповіді та задоволення, оплата штрафних санкцій здійснена не була.
Несплата приватним підприємством "Керченська судоремонтна верф "Фрегат" штрафних санкцій за договором у розмірі 197513,64 грн. зумовила звернення позивача з позовними вимогами про їх стягнення в судовому порядку. Також, позивач просив стягнути з відповідача й понесені судові витрати.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В силу статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З огляду на укладений між позивачем та відповідачем 19 квітня 2011 року договір за №24/22-17 про закупівлю послуг за державні кошти (а.с. 7-11) правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України в частинах, якими врегульовано відносини щодо виконання зобов'язання з надання послуг.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами договору (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто.
Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічне положення міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.
В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору (пункт 6.3.1) стосовно надання послуг у строки, встановлені пунктом 5.1 договору.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.
У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів повного або часткового надання послуг позивачу з докового ремонту з окремими роботами судна проекту 561 мвт «Судак» у строк, встановлений договором, станом на час розгляду справи, відповідачем у порядку статті 33 Господарського процесуального Кодексу України суду надано не було.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України.
Разом з тим, суд, врахувавши наявність підстав для застосування до відповідача правових наслідків за порушення останнім виконання свого зобов'язання за договором, перевірив правильність нарахування позивачем штрафних санкцій за період з 29 травня 2011 року по 29 серпня 2011 року у загальній сумі 197513,64 грн., з яких 112168,24 грн. пені, 85345,40 грн. - 7% річних та встановив наступне.
Відповідно до статті 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 2 статті 231 Господарського Кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, у пункті 2 частини 2 статті 231 Господарського Кодексу України чітко зазначений розмір штрафних санкцій, при цьому суд звертає увагу, що у даному пункті 2 частини 2 статті 231 Господарського Кодексу України мова йде не про порушення грошового зобов'язання - штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань передбачені частиною 6 статті 231 Господарського Кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та умов договору №24/22-17 від 19 квітня 2011 року приватне підприємство «Керченська судоремонтна верф «Фрегат» не приймало на себе ніяких грошових зобов'язань перед замовником - військовою частиною А0225 тому за переконанням суду, замовник обґрунтовано нарахував та просить суд стягнути з приватного підприємства «Керченська судоремонтна верф «Фрегат» пеню саме у розмірі 0,1% вартості послуги та штраф у розмірі 7% за прострочення понад тридцять днів від вказаної вартості послуг, застосовуючи положення пункту 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.
Враховуючи те, що сума, з якої допущено прострочення, складає 1219220,02 грн., період прострочення з 29 травня 2011 року по 29 серпня 2011 року (92 дня), розмір пені у сумі 112168,24 грн. розрахований позивачем обґрунтовано та математично вірно, отже підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, штраф у розмірі 7% за прострочення понад тридцять днів від вказаної вартості послуг у розмірі 85345,40 грн. також розрахований позивачем обґрунтовано, математично вірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З врахуванням викладених обставин, позовні вимоги військової частини А0225 до приватного підприємства "Керченська судоремонтна верф "Фрегат" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 06 липня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства "Керченська судоремонтна верф "Фрегат" (вул. Кірова, 54а, м. Керч, 98318) на користь військової частини А0225 (вул. Соловйова, 12, м. Севастополь, 99007) 112168,24 грн. пені, 85345,40 грн. штрафу та 1609,50 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.І. Дворний