Категорія №10.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4741/2012
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Горпенюк О.А., розглянувши в м. Луганську в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1732,80 грн., -
ВСТАНОВИВ:
19 червня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1732,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області перебуває фізична особа - підприємець ОСОБА_1, як платник страхових внесків.
Згідно до платіжних документів, розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті в строк до 20 жовтня 2010 року відповідач має заборгованість в сумі 854,46 грн. та в строк до 20 січня 2011 року - 878,34 грн. Загальна заборгованість відповідач перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області складає 1732,80 грн., зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 1732,80 грн.
Ухвала про відкриття провадження була надіслана відповідачу за його місцем реєстрації та повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганській області.
Абзацом 5 ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 р. № 2464, який набрав чинності з 01.01.2011 р. передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 р., в тому числі, страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Таким нормативним актом що регулював вищезазначені правовідносини є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Страхувальниками відповідно до статті 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 20 Закону №1058 встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.
При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).
У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.
У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.
Пунктом 12 зазначеної статті передбачено, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
П.5.3.2 та п.5.3.3 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України", затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (із змінами та доповненнями), передбачено що страхові внески платниками сплачуються у такому порядку: протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску. Розрахованого ними самостійно з очікуваного чистого доходу, але не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня наступного року за звітний рік на підставі даних річної податкової декларації.
З набранням чинності 17.07.2010 року Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"Пенсійний фонд України повідомляє. Відповідно до зазначеного Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов'язані сплачувати страхові внески у розмірі, який визначається ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Стаття 106 Закону №1058 встановлює відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Позивачем в адміністративному позові зазначено, що Відповідачем подано звіт до Пенсійного фонду про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік до органів Пенсійного фонду України з самостійно визначеною сумою сплати страхових внесків до Пенсійного фонду.
Статтею 53 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" встановлено мінімальну заробітну плату з 1 січня -869 грн., з 1 квітня -884 грн., з 1 липня -888 грн., 1 жовтня -907 грн., 1 грудня -922 грн. Таким чином мінімальний страховий внесок складає з січня -288,5 грн., з квітня -293,49 грн., з липня -294,82 грн., з жовтня - 301,12 грн., за грудень -306,10 грн. Ці суми отримані шляхом множення мінімальної заробітної плати на 33,2 відсотки.
Статтею 4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року встановлено ставку збору в розмірі 33,2%. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010 році, мінімальний страховий внесок для осіб які обрали особливий спосіб оподаткування управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську відповідачу було донараховано страхові внески за липень 2010 року - вересень 2010 року - по 284,82 грн., жовтень 2010 року - листопад 2010 року - по 291,12 грн., грудень 2010 року - 296,10 грн., разом донараховано до сплати страхові внески в сумі 1732,80 грн. (а.с. 6)
Відповідно до картки особового рахунку відповідача, підтверджено суму боргу перед Пенсійним фондом за період з 01.01.2010 року по 17.04.2012 року по сплаті страхових внесків в розмірі 1732,80грн. (а.с.10 - 11)
Як вбачається з матеріалів справи позивачем - управлінням Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області було винесено вимогу про сплату боргу від 02 березня 2012 року №Ф-4166 на загальну суму 1732,80грн., яка була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням, відповідач зазначену вимогу не отримав, конверт повернувся з позначкою працівника поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 7 - 8).
Згідно з Інструкцією № 21-1 вимога вважається врученою (надісланою), якщо її надіслано листом з повідомленням про вручення на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження.
Як вбачається відповідач у встановлений законом строк не сплатив зазначену суму боргу, не оскаржив вимогу до суду та не звернувся до позивача у справі за узгодженням суми боргу, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення недоїмки по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1732,80грн. задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ін. код. НОМЕР_1) суму заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1732,80 грн. (одна тисяча сімсот тридцять дві гривні 80 коп.) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанськ Луганській області, (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347, р/р 25600301733 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України» МФО 304665 код ЄДРПОУ 21792407).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
СуддяО.А. Горпенюк