ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" жовтня 2006 р. | Справа № 12/209-3177 |
15 год. 30 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Александрову В.В.
розглянув справу:
за позовом: Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод”, с.Ковалівка, Монастирського району
до відповідача: Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення), м.Монастириська
про: скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2006р. №0000132301/0
за участю представників сторін:
позивача: Тиліщак І.М. –юрисконсульт, довіреність №150 від 07.04.2006р.
відповідача: Іванців Ю.С. –заступник начальника управління, довіреність №87 від 06.04.2006р.
Суть справи:
В судових засіданнях оголошувалися перерви для надання можливості сторонам подати додаткові докази в обгрунтування своїх позовних вимоги та заперечень до 15 год 30 хв. 6 жовтня 2006р..
Державне підприємство „Ковалівський спиртовий завод”, с.Ковалівка, Монастириського району, надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення), м.Монастириська, надалі відповідач, про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2006р. №0000132301/0.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на Акт перевірки від 10.07.2006р. №8-23/00375059, заперечення до Акту перевірки від 17.07.2006р. №279, податкові накладні від 15.01.2006р. №6, від 28.02.2006р. №20, від 13.02.2006р. №366, інші матеріали.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує.
У поданому заперечені на адміністративний позов від 19.08.2006р. №1366 Бучацька МР ДПІ позовні вимоги не визнає і просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що податковим органом правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення в зв’язку з порушенням ДП „Ковалівський спиртзавод” норм Закону України „Про податок на додану вартість”.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.
10 липня 2006 року працівниками Бучацької МР ДПІ проведена перевірка позивача, за результатами якої складено Акт №8-23/00375059 „Про результатами виїзної позапланової перевірки ДП „Ковалівський спиртовий завод” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень місяць 2006 року”.
Перевіркою встановлено, що ДП „Ковалівський спиртзавод” із супровідним листом від 22.05.2006р. №205 надано в Монастириське відділення Бучацької МР ДПІ копії платіжних доручень про сплату на користь своїх постачальників сум за придбані товарно-матеріальні цінності, що включені до бюджетного відшкодування в квітні місяці. Згідно з даними копіями до бюджетного відшкодування за квітень місяць включено сплату за придбання товарно-матеріальних цінностей по місяцях:
-- за березень місяць 2006 року ДП „Ковалівський спиртазвод” на користь своїх постачальників оплачено 481090,02 грн., в тому числі 80181,67 грн. ПДВ У вищенаведену суму ПДВ входить і податок на додану вартість в сумі 5666,67 грн., сплачений в числі оплати за мелясу ТОВ „Інтелтрейд”, отриману в січні 2006 р. та грудні 2005 року.
-- за лютий місяць 2005 року на суму 12591 грн., в тому числі 2098,33 грн. ПДВ: по ДП „Гайсинський спиртзавод” на суму 11960 грн. в т.ч. ПДВ –1993,33 грн. та НВФ „Інтелпро” на суму 630 грн. в т.ч. ПДВ –105 грн.
Висновками перевірки встановлено, що відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” ДП „Ковалівський спиртзавод” не мав права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за квітень 2006 року на суму 7735 грн., а тому в порушення вказаних норм Закону ДП „Ковалівський спиртзавод” завищено суму бюджетного відшкодування, заявленого по декларації за квітень 2006 року на 7765 грн.
20 липня 2006 року Бучацькою МР ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0000132301/0, яким на підставі Акту перевірки від 10.07.2006р. №8-23/00375059 згідно підпунктом „б”, „в”, підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за встановлені порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень місяць 2006 року в розмірі 7765 грн.
Дане податкове повідомлення-рішення і оскаржується позивачем.
Оцінивши зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, а податкове повідомлення-рішення Бучацької МР ДПІ від 20.07.2006р. №0000132301/0 слід скасувати частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі Закон №168/97), який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Закон №168/97 визначає платника податку, як особу, що згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яку імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання згідно звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платника податку.
Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкового накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.2.3 ст. 7 Закону податкова накладні складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Підпункт 7.2.4, 7.2.6 статті 7 Закону передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладених надається виключно особам, зареєстрованим як платника податку на додану вартість, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно норм Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п. 7.2.3 ст. 7 Закону податкова накладні складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Підпункт 7.2.4, 7.2.6 статті 7 Закону передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладених надається виключно особам, зареєстрованим як платника податку на додану вартість, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У заперечені на позов Бучацька МР ДПІ в посилання на неправомірність включення до податкового кредиту та законність податкового органу щодо зменшення бюджетного відшкодування в сумі 5666,67 грн., заявленого у декларації за квітень 2006 року посилається на те, що з метою з’ясування правильності обчислення ДП „Ковалівський спиртовий завод” проведено ряд виїзних позапланових перевірок, якими встановлено, що ДП „Ковалівський спиртовий завод” проводило фінансово-господарські операції з ТОВ „Інтелтрейд”. У грудні 2005 року між вказаними сторонами було укладено ряд договорів, згідно якими ТОВ „Інтелтрейд” передає, а ДП „Ковалівський спиртзавод” приймає у власність мелясу і оплачує її вартість на підставі отриманих накладних.
Згідно інформаційної довідки відділу контрольно-перевірочної роботи сектору міжрегіональних взаємодій ДПІ у Голосіївському району м.Києва від 14.03.2006р. №4705/7/23-705 основні засоби в ТОВ „Інтелтрейд” відсутні, основними видами діяльності товариства є виробництво гофрованого паперу та пакувань з паперу, а також оптова торгівля будівельним обкладенням.
Як стверджує Бучацька МР ДПІ ТОВ „Інтелтрейд”, яким виписано спірні податкові накладні поставку меляси позивачу фактично не проводило, оскільки отримання товарно-матеріальних цінностей при використанні автоперевезень повинно підтверджуватися відповідними накладними на відпуск цінностей, податковими накладеними та товарно-транспортними накладним. У випадку відсутності зазначених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до податкового кредиту підприємством.
Податковим органом зроблено висновок, що податкова накладна від 15.01.2006р. №6 ТОВ„Інтелтрейд” виписана з порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та не може бути підставою для включення ДП „Ковалівський спиртзавод” відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відповідно до бюджетного відшкодування, оскільки сума ПДВ віднесення до податкового кредиту не знаходить підтвердження в документах на перевезення меляси, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції.
Однак, викладені твердження судом оцінюються критично, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.
Як свідчить витяг з Журналу реєстрації довіреності за 2006 рік 12. 01.2006р. працівнику Яцишин А.В. було видано довіреність ЯЛГ 728197 строком дії до 22.01. 20006 на отримання маляси у ТОВ «Інтелтрейд».
Факт відвантаження меляси бурякової ТОВ «Інтелтрейд»та її отримання позивачем підтверджується податковою накладною №6 від 15.01.2006р. та видатковою накладною № РН-0000006 від 15.01.2006р., що позивачем не спростовано.
Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, з урахуванням п.п. 7.2.6.
Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні або при одержанні послуг по визначених цінах, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару чи одержання послуг до складу валових витрат, до яких п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відносить суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару чи послуг до податкового кредиту платника податку, який придбав товар або отримав послуги Законом України „Про податок на додану вартість” не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 Закону передбачено лише обов’язок платника податку надати покупцю податку накладну. Якщо ж контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Тому, суд прийшов до висновку, що ДП „Ковалівський спиртовий завод” правомірно включило суму ПДВ 5666,67 грн. до податкового кредиту та набуло права на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 5666,67 грн., заявленого в декларації за квітень 2006 року.
Разом з тим, до бюджетного відшкодування за квітень 2006 року позивачем включено сплату за придбання товарно-матеріальних цінностей за лютий місяць 2006 року на суму 2098,33 грн., в тому числі по ДП „Гайсинський спиртовий завод” –платіжне доручення від 28.02.2006р. на суму 1993,33 грн. ПДВ та по НВФ „Інтелпро” –платіжне доручення від 13.02.2006р. на суму 102 грн. ПДВ.
Бюджетне відшкодування ДП „Ковалівський спиртзавод”, заявлене у декларації за квітень 2006 року було зменшене на підставі підпункту „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону на суму 2098,33 грн., яким встановлено, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту має від’ємне значення то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.
За таких обставин до підсумку рядка 25 податкової декларації з ПДВ за квітень 2006 року слід було включити суми податку, сплачені позивачем на користь своїх постачальників лише у березні 2006 року, що позивачем не зроблено.
При цьому на підставі підпункту „б” підпункту 7.7.2 підпункту 7.7 статті 7 Закону ДП „Ковалівський спиртовий завод” не було позбавлене можливості включити вказані суми ПДВ до підсумку рядка 26 податкової декларації за квітень 2006 року. Значення рядка 26 декларації перенеслося б до складу податкового кредиту наступного місяця (у рядок 23.2) та могло бути використане для погашення податкових зобов’язань або боргу у майбутніх періодах, підприємством в супереч норм Закону не зроблено.
Тому, в цій частині позовних вимог позов не підлягає до задоволення.
Позовні вимоги про зобов’язання відповідача відшкодувати від»ємне значення ПДВ в сумі 7765 грн.00 коп. на розрахунковий рахунок до задоволення не підлягають.
Так, відповідно до ст.162 КАС України, суд може прийняти постанову про зобов’язання вчинити певні дії.
Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, зокрема шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Оскільки, Законом про ПДВ визначено порядок відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства, а відповідачем цей порядок не заперечується, у позивача на момент розгляду даної справи відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про зобов’язання відшкодувати ПДВ.
Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимог та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Разом з тим, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Бучацької МР ДПІ (Монастирське відділення) від 20.07.2006р. №0000132301/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування на суму 5666грн.67коп.
3. В іншій частині позовних вимог в позові відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету на користь Державного підприємства „Ковалівський спиртовий завод”, с.Ковалівка, Монастириський район, Тернопільської області, код 00375059, р/р 26001301681815 в ЦВ ПІБ м.Тернопіль, МФО 338426, - 3 грн. 40 коп. в повернення сплаченого судового збору.
5. Видати виконавчий лист за заявою ДП „Ковалівський спиртовий завод”.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „25” жовтня 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.С. Скрипчук