Справа № 22ц/0590/7448/2012 рік Головуючий першої інстанції Циктіч В.М.

Категорія: 22 Доповідач: Осипчук О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„03" липня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Осипчук О.В.

Суддів: Біляєвої О.М., Ткачук С.С.

При секретарі: Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2012 року та додаткове рішення цього ж суду від 06 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання у зв'язку з неможливістю його виконання та залишення права власності на ? частку квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано договір довічного утримання від 12.02.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрований за № 752.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання від 12.02.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у зв'язку з неможливістю його виконання та про залишення за ОСОБА_1 права власності на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 06 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 107 грн. 30 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду від 05.06.2012 року та додатковим рішенням від 06.06.2012 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить основне та додаткове рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог та про відмову в задоволені позову ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд невірно оцінив докази, оскільки в договорі довічного утримання не покладено на нього обов'язок по оплаті комунальних платежів по квартирі. Судом не враховано, що в цій квартирі також проживає чоловік ОСОБА_2, який також повинен пропорційно приймати участь у оплаті спожитих послуг. Висновок суду про надання ним позивачці «дрібних» і «незначних» послуг є хибним, оскільки він протягом п'яти років сумлінно виконував всі прохання ОСОБА_2 та її чоловіка, а тепер внаслідок дій позивачки, яка відмовляється приймати від нього послуги, не може виконувати обов'язки за договором.

В апеляційному суді ОСОБА_1 підтримав доводи скарги в повному обсязі.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 лютого 2007 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання. Згідно умов договору позивачка передала відповідачеві у власність квартиру АДРЕСА_1, а відповідач зобов'язався довічно утримувати та доглядати ОСОБА_2, а саме: забезпечувати її житлом шляхом збереження безоплатного проживання у відчужуваній квартирі; щоденним триразовим харчуванням, лікувальними засобами; здійсненням догляду та наданням необхідної допомоги; надання побутових послуг (прання, послуги перукарні, ремонт побутової техніки); виплачувати щомісяця готівкою суму у розмірі 150 грн. Вартість матеріального забезпечення (харчування, догляд, необхідна допомога) визначена сторонами у розмірі 500 грн. щомісяця, яка підлягала індексації. З наданих відповідачем доказів виконання ним зобов'язань за договором вбачається, що умови договору виконувалися частково. Не приймаючи до уваги доводи відповідача про погашення ним боргу по комунальним платежам та понесення витрат і надання допомоги при приватизації квартири, суд виходив з того, що ці дії були вчинені до укладення договору довічного утримання та надання зазначених послуг не охоплюється умовами договору.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 653,744,749,751,756 ЦК України і виходив з того, що відповідачем неналежно виконувалися умови договору, а доводи відповідача щодо неможливості подальшого виконання договору у зв'язку з небажанням позивачки приймати допомогу суперечать встановленим обставинам по справі.

Висновки суду є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За вимогами ст. ст. 755, 756 ЦК України та п. 10 постанови Пленуму ВС України за N 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зокрема, договір довічного утримання може бути розірвано за рішення суду на вимогу відчужувача або третьої сторони, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. У разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження належного, повного виконання умов даного спірного договору, твердження ОСОБА_1 щодо надання послуг у необхідному розмірі достатніми доказами не підтверджено.

Крім того, позивачка заперечувала про виконання відповідачем умов щодо її матеріального забезпечення щомісячно у розмірі 500 грн., забезпечення лікувальними засобами та триразовим харчуванням, і такі ствердження позивачки в судовому засіданні відповідачем належними доказами не спростовано.

Оскільки судом визнано встановленим неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків, то правомірно відмовлено і в задоволені зустрічного позову, оскільки частина 2 ст. 756 ЦК України передбачає право суду залишити за набувачем права власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним та обґрунтованим.

Доводи скарги до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до ухвалення помилкового рішення.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2012 року та додаткове рішення цього ж суду від 06 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: