ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2012 р. Справа № 14/10/8/1298

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І.,

розглянувши касаційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "Октант"

на постановувід 20.12.2011

Рівненського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Хмельницької області № 14/10/8/1298

за позовомЗаступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради

доЗакритого акціонерного товариства "Октант"

прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 19951,85 грн. шкоди, завданої самовільним використанням земельної ділянки,

за участю представників: позивача - не з'явились

відповідача - прокуратури -Безгуа Т.Л. Ступак Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09.09.2011 у справі №14/10/8/1298 (суддя Гладюк Ю.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 (колегія суддів у складі головуючого судді Олексюк Г.Є., Сініциної Л.М., Гудак А.В.), задоволено позов Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі-позивач), зобов'язано Закрите акціонерне товариство "Октант" (далі-відповідач) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2616 га по вул. Подільській, 58 у м. Хмельницькому шляхом знесення за власні кошти будівлі багатоповерхового житлового будинку та стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Октант" на користь Хмельницької міської ради 19951,85 грн. шкоди.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, неповне встановлення всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у справі, невиконання судами вказівок постанови Вищого господарського суду України від 09.06.2011, якою дану справу було направлено на новий розгляд, неприйняття до уваги фактів, встановлених рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.06.2005 у справі № 8/10/2981, залишеним без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2007, що є порушенням ст. ст. 35, 43, 11112 ГПК України.

В додаткових поясненнях до касаційної скарги скаржник зазначає, що 01.10.2011 будинок, розташований на спірній ділянці у м. Хмельницькому по вул. Подільській, 58, який за оскаржуваними судовими актами підлягає знесенню, був переданий по акту приймання-передачі з балансу ЗАТ "Октант" на баланс ЖБК "Подільський край", спірна земельна ділянка передана останньому Хмельницькою міськрадою в оренду, отже, відповідач вже не є власником будівлі, не займає спірну земельну ділянку, відтак, судове рішення не може бути ним виконане.

Представник позивача своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 04.07.2012 № 03.08-05/407 у зв'язку з тим, що суддя Глос О.І. приступила до виконання своїх обов'язків, розгляд касаційної скарги у справі здійснюється в постійному складі колегії суддів: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Глос О.І.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників скаржника та Генеральної прокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства по вул. Подільській, 58 у м. Хмельницькому, про що складено акт від 27.05.5009, яким зафіксовано, що ЗАТ "Октант" в порушення вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України здійснило самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,2616 га, яке полягає у будівництві багатоквартирного житлового будинку.

На підставі зазначеного акту розраховано шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,2616 га по вул. Подільській, 58 у м. Хмельницькому, в розмірі 19951,85 грн., а також директору ЗАТ "Октант" винесено припис № 006601 від 27.05.2009 та протокол про адміністративне правопорушення № 004882 від 27.05.2009.

В ході повторної перевірки, проведеної 03.07.2009 Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області, встановлено, що ЗАТ "Октант" не виконало вимоги припису № 006601 від 27.05.2009 і не усунуло порушення земельного законодавства, в зв'язку з чим винесено припис від 03.07.2009, складено протокол про адміністративне правопорушення № 005313 та винесено постанову № 43 про накладення на директора ЗАТ "Октант" адміністративного стягнення.

Оскільки ЗАТ "Октант" продовжує самовільне використання земельної ділянки площею 0,2616 га по вул. Подільській, 58 у м. Хмельницькому за відсутності рішення Хмельницької міської ради про виділення йому цієї земельної ділянки, Заступник прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради вимагає в судовому порядку звільнення відповідачем спірної земельної ділянки шляхом знесення за власні кошти побудованого багатоповерхового житлового будинку та стягнення 19951,85 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки на користь Хмельницької міської ради, обґрунтовуючи свої вимоги нормами ст. 125, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, з огляду на положення ст. ст. 377, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 90, 116, 120, 124 - 126, 211, 212 Земельного кодексу України, Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", виходили з того, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів на час прийняття судом рішення є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки; розмір шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки та заявлений до стягнення у судовому порядку здійснено відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №963 від 25.07.2007; відповідачем не надано доказів наявності у попередніх власників закріпленого в установленому порядку права користування земельними ділянками під належними їм будівлями.

Втім, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, рішення і постанова у справі не можуть вважатися законними і обґрунтованими, враховуючи таке.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст. 126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державні акти, цивільно-правові угоди щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину, договори оренди землі, зареєстровані відповідно до закону. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Правовий аналіз зазначених законодавчих приписів свідчить, що з виникненням права власності на будинок, будівлю або споруду у особи виникає право оформлення (переоформлення) земельної ділянки, зайнятої нерухомістю, за наявності у попереднього власника належно оформленого права на цю земельну ділянку.

Разом з тим, під час нового розгляду справи в судах попередніх інстанцій, обставини, що засвідчують або спростовують правомірність набуття відповідачем права на нерухоме майно, що перебуває на спірній земельній ділянці, факт державної реєстрації переходу права власності на це нерухоме майно, розмір і місце розташування земельної ділянки, яка надавалась під будівництво та для обслуговування цієї нерхомості та власне факт її надання попередньому власникові будинку так і не були встановлені.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за нормою ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Разом з тим, слід зазначити, що за одним із сучасних визначень, законний інтерес - це відображена в об'єктивному праві або така, що випливає з його загального змісту і певною мірою гарантована державою юридична дозволеність, виражена в устремліннях суб'єкта користуватися певним соціальним благом, а також за необхідних умов звертатися за захистом до компетентних структур - із метою задоволення своїх інтересів, які не суперечать загальнодержавним. Законні інтереси має будь-який суб'єкт правовідносин, який, реалізуючи свій інтерес, не може вимагати певної поведінки від інших, доки він не буде ущемлений й правомірність реалізації цього інтересу не буде підтверджено в судовому порядку. Поняття "охоронюваний законом інтерес", у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах держави, прокуророві слід було визначитись, а судам під час розгляду справи встановити які саме права держави порушив відповідач, збудувавши багатоповерховий будинок на землях, територіальної громади м. Хмельницька, втім, які знаходились під житловими будинками, викупленими відповідачем, яким чином обставини, що обумовлюють звернення прокурора з позовом, впливають на коло прав і обов'язків Хмельницької міської ради, яка представляє інтереси територіальної громади, чим саме їх порушують і до яких негативних наслідків призводить таке порушення, і чи не призведе до більш негативних наслідків задоволення позову у заявлений прокурором спосіб, адже, розмір шкоди, визначений прокурором до стягнення на користь держави, в сумі 19951,85 грн., не є співрозмірним з розміром збитків, що будуть завдані внаслідок знесення багатоповерхового житлового будинку територіальній громаді в особі позивача, який натомість знесення будинку, наприклад, має право відповідно до ч. 6 ст. 376 ЦК України визнати право власності на нього.

При здійсненні правової оцінки позовних вимог слід враховувати і права та законні інтереси більше ніж 300 представників місцевої громади - інвесторів спірної будівлі, адже, відповідно до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" функціями прокуратури є представництво в суді інтересів не тільки держави, а й громадянина, втім, зазначені обставини залишилися поза увагою господарських судів попередніх інстанцій.

Як вбачається з матеріалів справи і судами попередніх інстанцій встановлено, що, виходячи із приписів ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, відповідач, ставши власником будівель, розташованих на спірній земельній ділянці, правомірно ініціював одержання земельної ділянки у користування і вжив всіх можливих заходів для цього, отримавши погодження Хмельницької міської ради місця розташування будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазинами, офісами та підземною автостоянкою по вул. Подільській, 58 площею 0,316 га згідно з архітектурно-планувальним завданням, технічними умовами відповідних організацій та на умовах попереднього відселення мешканців житлових будинків по Подільській, 58 та 58/1 з надвірними спорудами (рішення 14-ї сесії ради від 12.11.2003 № 25) та дозвіл на будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазинами та підземною автостоянкою по вул. Подільській, 58 (рішення №1007 від 27.11.2003 виконкому Хмельницької міської ради).

Разом з тим, неодноразові звернення ЗАТ "Октант" до Хмельницької міськради про надання в оренду земельної ділянки по вул. Подільській, 58 залишились без вирішення, незважаючи на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.06.2005 у справі №8/10/2981, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.02.2007, і яким зобов'язано Хмельницьку міську раду на черговій сесії вирішити питання щодо погодження Закритому акціонерному товариству "Октант" місця розташування об'єкту містобудування житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазинами, офісами та підземною автостоянкою по вул. Подільській, 58, в м. Хмельницькому та надати згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0404 га по вул. Подільській, 58 у м. Хмельницькому, отже, в порушення вимог ст. 123 Земельного кодексу України та приписів ст. ст. 19, 129 Конституцій України саме позивач ухилився від здійснення своїх повноважень та виконання рішення суду.

Аналогічної правової позиції, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, дотримується Верховний суд України (постанови ВСУ від 06.12.2010 у справі № 40/3, від 28.03.2006 у справі № 40/140, від 01.09.2009 у справі № 17/513-07).

Таким чином, судова колегія вважає, що така бездіяльність позивача може свідчити про зловживання своїм правом, спрямованим саме проти відповідача, адже, як вбачається з доповнення до касаційної скарги, Хмельницька міськрада все ж таки вирішила долю спірної земельної ділянки, але на користь іншої особи.

Зі змісту ст. 13 ЦК України слідує, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, спираючись на своє суб'єктивне право, допускає недозволене використання свого права, порушує міру і вид поведінки, визначені законом, посилаючись при цьому на формально належне їй суб'єктивне право.

Згідно ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Не встановлення судами попередніх інстанцій зазначених обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, і ненадання їм належної правової оцінки, є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, судові акти у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Октант" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 та рішення від 09.09.2011 господарського суду Хмельницької області у справі № 14/10/8/1298 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Глос