ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
31 травня 2012 року 13:35 год. № 2а-4547/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі
головуючого судді О.М.Чудак,
за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Юридичний консалтинговий центр «Досвід»»до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
27 березня 2012 року Приватне підприємство «Юридичний консалтинговий центр «Досвід»» (ПП «ЮКЦ «Досвід»», Підприємство) звернулося в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (УПФ України в Печерському районі) про визнання неправомірними дій та зобов'язання повернути надміру сплачені кошти в сумі 14756 грн 46 коп.
Зазначили, що з 2006 року є платниками єдиного податку, 42% з якого перераховуються органами Державного казначейства України (ДК України) до бюджету Пенсійного фонду України (ПФ України), в рахунок сплати страхових внесків. Враховуючи, що на Підприємстві працює невелика кількість працівників сплата страхових внесків у складі єдиного податку призвела до постійної переплати, тобто більше, ніж 33,2% від фонду оплати праці.
Крім того, Підприємством на виконання статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-ІV сплачувались страхові внески, що свідчить про подвійність оподаткування суб'єктів спрощеної системи в частині сплати пенсійних внесків та відповідну переплату.
Після проведеної УПФ України в Печерському районі перевірки та визначеної в довідці від 20 квітня 2011 року №501 суми переплати, Підприємство звернулось до відповідача із заявами про повернення коштів.
Посилаючись на те, що відмова УПФ України в Печерському районі у поверненні 14756 грн 46 коп. суперечить частині 13 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та пункту 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України, затвердженої постановою Правління ПФ України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, - ПП «ЮКЦ «Досвід»»просило визнати їх дії неправомірними та зобов'язати повернути кошти.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 04 квітня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача -ОСОБА_1 (довіреність від 10.04.2012 №1) заявлені вимог підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, додаткових поясненнях та доказах, долучених до матеріалів справи.
Представник відповідача -головний спеціаліст -юрист ОСОБА_2 (довіреність від 10.11.2011 №16444/07) про задоволення позову заперечила, надавши письмові пояснення. Усно зазначила, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»всі платники незалежно від форм власності та господарювання, а також від обраної системи оподаткування, зобов'язані нараховувати на заробітну плату своїх найманих працівників страхові внески у розмірі 32 %, сплачувати їх у встановлені строки й в повному обсязі.
Згідно зі статтею 15 вказаного Закону юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі й ті, що обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів, є платниками страхових внесків за найманих працівників.
Зарахування здійснюється на підставі платіжного документа, який підтверджує сплату єдиного податку (завірені органом Пенсійного фонду копії платіжного доручення, квитанції (другий примірник прибуткового документа) або іншого документа, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі), поданого платником одночасно з поданням до органів Пенсійного фонду щомісячного розрахунку суми страхових внесків, та даних органів ДК України про перерахування до бюджету Пенсійного фонду частини сум єдиного податку.
Відповідно до статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року №727/98 суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення ДК України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до ПФ України - 42 відсотки. Частина сум сплаченого податку (42%) спрямована Державною казначейською службою України до Пенсійного фонду зараховується в рахунок сплати страхових внесків за найманих працівників.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 18 даного Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, що додатково підтверджується і листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ГУПФ України в м. Києві) від 25 травня 2012 року №14535/110.
Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом (ч. 5 ст. 18 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно з частиною шостою статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Суд заслухав пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідив матеріали справи, надані докази на підтвердження й спростування заявлених вимог в сукупності, надав їх юридичну оцінку й встановив наступне.
ПП «ЮКЦ «Досвід»»зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 18 квітня 2006 року №10701020000019350, та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як юридична особа.
З 2006 року і по даний час, Підприємство зареєстроване у Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служи (ДПІ у Печерському районі) як платник єдиного податку, а в УПФ України в Печерському районі з 2006 року як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За результатами перевірки з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності обчислення повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 червня 2009 року по 20 квітня 2011 року УПФ України в Печерському районі складено довідку від 20 квітня 2011 року №501, в якій зазначено, що на кінець періоду, що перевірявся, станом на 20 квітня 2011 року переплата ПП «ЮКЦ «Досвід»»по страховим внескам до Пенсійного фонду становить -14756 грн 46 коп., переплата по єдиному соціальному внеску становить -842 грн 02 коп.
У травні 2011 року Підприємство звернулось до відповідача з листом від 17 березня 2011 року №108/5-11 у якому висловило прохання повернути переплату по страховим внескам в сумі 14756 грн 46 коп. У відповідь, УПФ України в Печерському районі листом від 26 травня 2011 року №7359/02 запропоновано переплату, яка виникла у зв'язку зі сплатою єдиного податку зарахувати на рахунок єдиного соціального внеску.
Н погоджуючись із такою позицією ПП «ЮКЦ «Досвід»»повторно звертається до відповідача з листом від 17 червня 2012 року №08/6-11 у якому з посиланням на підстави по яким не може погодитися з пропозицією зарахувати суму переплати на рахунок єдиного соціального внеску, викладає прохання все ж таки повернути кошти в сумі 14756 грн 46 коп.
Однак, УПФ України в Печерському районі у листі від 20 лютого 2012 року №3119/02 відмовляє у поверненні переплачених страхових внесків та мотивує таку відмову тим, що ГУПФ України в м. Києві не погодило повернення цих коштів.
Отримавши таке повідомлення, ПП «ЮКЦ «Досвід»»27 березня 2012 року звертається до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Суд, визначаючись щодо строків звернення до суду, виходить з того, що 14756 грн 46 коп. переплати по страховим внескам визначені УПФ України в Печерському районі за результатами перевірки в довідці від 20 квітня 2011 року. В травні 2011 року Підприємство первинно звертається до відповідача із заявою про повернення вказаної суми, а після отриманої відповіді з пропозицією про зарахування коштів на сплату єдиного внеску, у червні 2011 року повторно подає заяву.
Як з'ясовано в судовому засіданні, УПФ України в Печерському районі відповіді на другу заяву позивача тривалий час не надавали. Наступний їх лист датований лише 20 лютого 2012 року, через місяць після отримання якого Підприємство звернулося до суду. При цьому, суд враховує, що лише листом від 20 лютого 2012 року відповідачем надано відмову у поверненні коштів. Листом від 26 травня 2011 року ними пропонувалося виключно перерахування коштів.
За таких обставин, суд вважає, що передбачений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) шестимісячний строк звернення до суду з моменту отримання відповіді УПФ України в Печерському районі про відмову у поверненні коштів, ПП «ЮКЦ «Досвід»»не пропущено.
Отже, стосовно суті заявлених вимог, суд виходить з того, що єдиний податок як система оподаткування впроваджений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Відповідно до пунктів 3, 6 вказаного Указу суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень ДК України.
Відділення ДК України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 відсотків; до місцевого бюджету - 23 відсотки; до ПФ України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.
Тобто, як вбачається із наведених правових норм, пунктом 3 Указу передбачено зарахування частки сплаченого єдиного податку у розмірі 42% до Пенсійного фонду, а пунктом 6 Указу платників єдиного податку звільнено від сплати деяких податків та обов'язкових платежів, у тому числі від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак, з 01 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого платників єдиного податку зобов'язано сплачувати внески до Пенсійного фонду на загальних підставах, як і підприємства, що обрали загальну систему оподаткування.
Так, відповідно до статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платниками внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до статті 14 цього ж Закону роботодавці, в тому числі платники єдиного податку, є страхувальниками для своїх найманих працівників та у відповідності до статті 17 зазначеного Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Отже, роботодавці - платники єдиного податку за найманих працівників повинні сплачувати страхові пенсійні внески у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та у розмірах, встановлених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, а саме -33,2% від суми оплати праці найманих працівників, та утримувати і перераховувати 1% або 2% із заробітної плати кожного працівника до ПФ України.
Таким чином, як вбачається із вищенаведеного Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»передбачено звільнення платників єдиного податку від самостійної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які автоматично перераховуються органами ДК України до бюджету ПФ України зі сплаченого такими суб'єктами єдиного податку. З іншого боку, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»роботодавців платників єдиного податку зобов'язано сплачувати страхові пенсійні внески у порядку та на умовах, визначених цим Законом та у розмірах, встановлених Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто, після набуття чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»виникла правова колізія, яка призвела до подвійного оподаткування суб'єктів спрощеної системи оподаткування в частині сплати пенсійних внесків.
З огляду на вказане, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листах від 26 грудня 2003 року №7577, від 06 квітня 2004 року №2210 запропонував «спрощенцям»до врегулювання законодавства про спрощену систему оподаткування щодо положень, які стосуються спрямування коштів до ПФ України, сплачувати внески до ПФ України згідно з нормами законодавчих та нормативно-правових актів, якими запроваджені зазначені режими оподаткування, а саме Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Кабінет Міністрів України (КМ України) на правову колізію щодо подвійної сплати страхових внесків «спрощенцями»відреагував розпорядженням від 10 березня 2005 року №58-р про припинення перевірок Пенсійним фондом суб'єктів малого підприємництва, які сплачували внески у складі єдиного та фіксованого податків, стягнення з них заборгованості за цими платежами, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.
Отже, вище вказана колізія в законодавстві існувала до кінця 2010 року, тобто до 01 січня 2011 року платники єдиного податку сплачувати страхові внески на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додатково, а саме 42% від суми сплаченого єдиного податку зараховувалися до Пенсійного фонду відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
В свою чергу, позицію стосовно подвійної сплати страхових внесків «спрощенцями»за цей період (2004-2010рр.) висловлював ПФ України в ряді листів та постанов, а саме, не заперечував, що законодавство про спрощену систему оподаткування потребує коригування в частині сплати страхових внесків.
Так, у листі від 26 лютого 2004 року №1831/04 ПФ України стверджує про необхідність внесення відповідних змін з метою уникнення подвійного оподаткування при сплаті страхових внесків платниками єдиного податку за найманих працівників, де сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного податку, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди.
Про те, що кошти, що спрямовані до Пенсійного фонду у вигляді частини ставки єдиного податку, зараховуються в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди також зазначено у листах ПФ України від 19 березня 2004 року №2654/04, від 16 лютого 2005 року №1526/04, від 01 червня 2005 року №6320/04, від 16 листопада 2006 року №15066/03-20.
Слід також зазначити, що наведена ситуація, тобто наявність колізії в законодавстві щодо подвійної сплати страхових внесків «спрощенцями»у високооборотних юридичних осіб на ставці єдиного податку в 10% з малою кількістю робітників призвела до постійної переплати страхових внесків, тобто більш ніж 33,2% від фонду оплати праці.
При цьому, ПФ України постановою від 05 квітня 2004 року №5-1 вносить зміни до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України.
Таким чином, з 05 квітня 2004 року ПФ України офіційно запроваджено механізм повернення пенсійних внесків. Пенсійний фонд у вказаній Інструкції визначив, що не лише суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків, але й інших платежів (у тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування).
Так, відповідно до пункту 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (у тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.
Крім того, про повернення пенсійних внесків для «спрощенців»йдеться в листі ПФ України від 15 жовтня 2007 року №16442/03-30, в якому зазначено, що якщо частина єдиного податку (з урахуванням внесків, нарахованих на суми дивідендів), що спрямована до бюджету Пенсійного фонду за звітний місяць, перевищує суму нарахованих до сплати страхових внесків за відповідний звітний місяць, то зазначена сума зараховується в рахунок сплати страхових внесків за наступні звітні періоди або повертається страхувальникам.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається із матеріалів справи з часу реєстрації в УПФ України в Печерському районі, тобто з 2006 року відповідно до наведених листів ПФ України ПП «ЮКЦ «Досвід»»двічі повертало переплату по пенсійним внескам з Пенсійного фонду.
Так, у 2008 році на підставі перевірки повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 19 квітня 2006 року по 21 липня 2008 року складено акт від 21 липня 2008 року №935. В акті зазначено, що переплата до Пенсійного фонду по страховим внескам складає 16448 грн 25 коп. Вказана сума на прохання Підприємства повернена Пенсійним фондом, що підтверджується платіжним дорученням від 06 серпня 2008 року №2010 про зарахування на рахунок позивача зазначеної суми.
У 2009 році на підставі перевірки повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 22 липня 2008 року по 22 червня 2009 року складено акт від 22 червня 2009 року №863. В акті зазначено, що переплата до Пенсійного фонду по страховим внескам складає 11855 грн 57 коп. Вказана сума на прохання Підприємства також повернена Пенсійним фондом, що підтверджується платіжним дорученням від 06 жовтня 2009 року №91.
У 2011 році за результатами перевірки з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності обчислення повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01 червня 2009 року по 20 квітня 2011 року УПФ України в Печерському районі складено довідку від 20 квітня 2011 року №501, в якій зазначено, що на кінець періоду, що перевірявся, станом на 20 квітня 2011 року переплата ПП «ЮКЦ «Досвід»»по страховим внескам до Пенсійного фонду становить -14756 грн 46 коп., переплата по єдиному соціальному внеску становить -842 грн 02 коп.
Однак, на звернення Підприємства до відповідача із заявою про повернення коштів, цього разу отримано відмову, мотивовану непогодженням повернення ГУПФ України в м. Києві. При цьому, суд звертає увагу, що жодних змін до наведеного вище законодавства не вносилось, нових листів ні ПФ України, ні будь-яким іншим органом не видавалось.
За таких обставин, по-перше, слід вести мову про стабільність правовідносин. Тобто, ПФ України, Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва, КМ України сформована позиція, реалізована на практиці. А саме, з січня 2004 року по 2011 рік у зв'язку із сплатою «спрощенцями»страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»та одночасно відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за результатами відповідної перевірки управліннями Пенсійного фонду на підставі пункту 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України, - проводилось повернення відповідної переплати.
По-друге, УПФ України в Печерському районі посилається на те, що в Указі Президента України «Про прощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства»передбачено, що відділення Державної казначейської служби України перераховують до ПФ України суми єдиного податку в розмірі 42%. Тобто, дія цього Указу розповсюджується на податкові правовідносини.
На відміну від цього правовідносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Частина сум сплаченого єдиного податку (42%), спрямована Державною казначейською службою України до Пенсійного фонду, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за найманих працівників за відповідні періоди в сумі, що не перевищує їх нарахування.
Вищенаведене не дає підстав вважати кошти, що надходять до Пенсійного фонду від Державної казначейської служби України як відрахування частини єдиного податку (42%), страховими внесками, які нараховуються та сплачуються страхувальниками у порядку та строки, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки відповідно до частини тринадцятої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальникам повертаються або зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вимоги платників щодо повернення органом Пенсійного фонду України грошових сум, що надійшли як відрахування єдиного податку, не мають законних підстав.
Суд погоджується із запереченнями відповідача щодо відмінності наведених правових положень, однак знову ж акцентує увагу на колізії законодавства, адже і Указом Президента України «Про прощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства»і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено сплату страхових внесків. Мова йде про подвійність сплати.
При цьому, про те, що частина єдиного податку у період 2009 - 2010 років, про які йде мова у поданому ПП «ЮКЦ «Досвід»»позові перераховувалася до Пенсійного фонду України та не включалась до дохідної частини бюджету, а відповідно і до податкової системи, свідчить пункт 2 статті 35 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року №835-V, в якому визначено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів належить єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва і фіксований податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (крім частини цих податків, що зараховується до Пенсійного фонду України, та відрахувань на обов'язкове соціальне страхування).
Відповідно до пункту 7 статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року №2154-VІ до доходів загального фонду місцевих бюджетів належить єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва (крім частини цього податку, що зараховується до ПФ України, та відрахувань на обов'язкове соціальне страхування).
По-третє, визначаючись щодо можливості застосування пункту 11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФ України, - як підстави для повернення надмірно сплачених страхових внесків, суд виходить з того, що в такому випадку необхідною є наявність сплати внесків у більших, ніж встановлено законодавством розмірах.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами відсоткова ставка позивачем дотримана, як власне і єдиний податок сплачено у встановленому розмірі. Тобто, із заявою про повернення надмірно сплаченого єдиного внеску ПП «ЮКЦ «Досвід»»до ДПІ у Печерському районі не зверталося, а по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»сплачувало найменший можливий розмір -01 грн, що крім того, відображено у обліковій картці платника.
Однак, суд враховує, що відповідно до поданих Підприємством щомісячних звітів та в кінцевому надходжень до УПФ України в Печерському районі утворилась переплата, яка власне визнається і самим відповідачем, зокрема, у складеній довідці.
Тобто, враховуючи положення частини першої статті 2 КАС України, відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, - суд вважає, що наявні підстави для захисту прав ПП «ЮКЦ «Досвід»»шляхом зобов'язання відповідача повернути саме переплату по страховим внескам.
Відповідно, підстав для визнання дій УПФ України в Печерському районі щодо відмови у поверненні надмірно сплачених сум суд з наведених вище підстав не вбачає.
По-четверте, додатково на підтвердження висловленої судом позиції слід зазначити те, що навіть якщо і керуватися виключно, як робить УПФ України в Печерському районі, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та стверджувати про неможливість застосування податкового законодавства, то на поставлене судом представнику відповідача запитання щодо можливості вирахування по обліковій картці ПП «ЮКЦ «Досвід»»коштів, сплачених у складі єдиного податку та коштів сплачених Підприємством самостійно, - надано відповідь про не можливість виокремлення, оскільки відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління ПФ України від 19 січня 2002 року №2-4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 березня 2002 року №212/6500, проведення операцій з обліку платежів спеціалістом відділу (підвідділу) надходження доходів здійснюється в автоматичному режимі в хронологічному порядку за датами здійснення операцій на підставі відповідних документів, які підтверджують правильність та своєчасність цих операцій. Тобто, в календарній черговості.
По-п'яте, безпідставним на думку суду є посилання відповідача на відмінність сплачених платником внесків у складі єдиного податку і самостійно коштів, так як Державним казначейством після отримання сплаченого єдиного внеску, проводиться виокремлення та на підставі, зокрема, пункту 3 Указу Президента України «Про прощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства»оформляються відповідні первинні документи, які згідно визначеного казначейством призначення платежу -«Сплата страхових внесків» перераховуються до відповідного управління ПФ України. Тобто, УПФ України в Печерському районі отримує кошти від різних суб'єктів, але з однаковим призначенням платежу «Сплата страхових внесків», що дає підстави їм для вчинення дій по зарахуванню та обліку коштів.
По-шосте, як вбачається із картки особового рахунку ПП «ЮКЦ «Досвід»»14756 грн 46 коп. обліковуються у ній і на даний час. Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача фактично кошти «замороженні». Тобто, ні Підприємство їх повернути не може, ні управління ПФ України використати за будь-яким іншим призначенням не може.
Суд враховує, що згідно відповідей УПФ України в Печерському районі позивачу пропонувалося зарахувати вказану суму на сплату єдиного внеску. Однак, слід наголосити на тому, що це знову ж таки різні відкриті рахунки, різні картки особового рахунку, інший порядок обліку та головне - на даний час правового механізму, який би передбачав можливість такого перерахування не має, що і не заперечувалось в судовому засіданні представником відповідача.
Більше того, варто зазначити і те, що ПП «ЮКЦ «Досвід»»своєчасно і в повній мірі проводяться сплати єдиного внеску. Як пояснював в судовому засіданні представник позивача саму по собі можливість перерахування коштів вони в принципі не заперечують, але виходять з того, що при малій кількості працюючих робітників 14756 грн 46 коп. є занадто великою сумою. Тобто, мова може йти про десяток років, протягом якого буде здійснюватися зарахування переплати. Крім того, це не є прогнозованим періодом роботи для суб'єктів малого підприємництва. А також, при цьому, Підприємство фактично позбавляється права вільно користуватися належними їм коштами на даний час.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених вище правових положень та здійснених на їх підставі правових висновків, суд вважає, що позивачем доведено порушення їх прав та можливість їх захисту виключно в судовому порядку, в той час, коли зі сторони відповідача обґрунтованих заперечень з цього приводу не наведено.
Відповідно до частин першої, третьої статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
постановив:
адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва повернути Приватному підприємству «Юридичний консалтинговий центр «Досвід»»переплату по страховим внескам у сумі 14756 грн 46 коп., яка виникла за період з 01 червня 2009 року по 2010 рік включно.
В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Юридичний консалтинговий центр «Досвід»»про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва неправомірними, - відмовити.
Судові витрати в сумі 76 грн 78 коп. присудити на користь Приватного підприємства «Юридичний консалтинговий центр «Досвід»»за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва.
Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя О.М.Чудак