ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2012 року № 2а-5980/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді О.М.Чудак, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби до Державного підприємства «Агроспецсервіс» про стягнення коштів з рахунків у банках,

встановив:

28 квітня 2012 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (ДПІ у Солом'янському районі) звернулась в суд з позовом до Державного підприємства «Агроспецсервіс»(ДП «Агроспецсервіс», Підприємство) про стягнення боргу з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 32971 грн 53 коп.

Зазначили, що станом на 28 квітня 2012 року за ДП «Агроспецсервіс»рахується вказаний податковий борг, сформований на підставі самостійно поданої декларації. Податковою інспекцією вжито заходів, щодо погашення податкового боргу, зокрема винесено податкову вимогу та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Посилаючись на те, що ДП «Агроспецсервіс»податкову вимогу в установленому законом порядку не оскаржили, що фактично свідчить про погодження з існуючим боргом та здійсненими заходами щодо його погашення, в установлений строк заборгованість не сплатили, а також те, що для належного виконання обов'язків, будучи державним органом та виконуючи завдання держави, податкова служба має право на захист інтересів держави щодо погашення існуючої заборгованості в органах судової влади, - просили стягнути з відповідача 32971 грн 53 коп. в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, а ухвалою суду від 04 травня 2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судові засідання 17 травня 2012 року, 31 травня 2012 року представники відповідача не з'являлися, хоча про час, дату й місце його проведення Підприємство повідомлялося належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 10 травня 2012 року й 17 травня 2012 року.

Так, рекомендовані повідомлення повернулись до суду без вручення відповідачу, з причин відсутності Підприємства за вказаною адресою. При цьому, поштові відправлення здійснювалися за адресою, вказаною у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а саме, вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 КАС України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення ДП «Агроспецсервіс»належним чином про час і місце розгляду справи з участю їх повноважного представника та надав можливість реалізувати ними право на судовий захист.

В судовому засіданні 31 травня 2012 року представник позивача - старший державний інспектор відділу супроводження актуальних та резонансних справ у судах юридичного управління ДПІ у Солом'янському районі ОСОБА_1 (довіреність від 29.02.2012 №63) заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючи на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази.

Враховуючи, що представники ДП «Агроспецсервіс»в засідання не прибули, суд керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України), якою передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, - ухвалив розглянути дану справу у письмовому провадженні.

Так, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази на підтвердження позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ДП «Агроспецсервіс»зареєстроване Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 13 вересня 2006 року №10001399683.

Підприємство згідно вимог чинного законодавства подано податкову декларацію від 25 січня 2011 року №1083 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), відповідно до якої визначено зобов'язання на суму 67672 грн 98 коп. де щомісячний платіж становить 5639 грн.

Як вбачається з матеріалів справи вище визначені зобов'язання відповідачем не сплачені за період з червня по листопад 2011 року, що у свою чергу призвело до виникнення податкової заборгованості на суму 32971 грн 53 коп.

З метою погашення даного боргу податковим органом вжиті заходи, зокрема виставлено податкову вимогу від 10 серпня 2011 року №2220 та направлено її Підприємству. Підприємством вимогу отримано 30 вересня 2011 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, однак її не оскаржено і визначену у ній суму також не сплачено.

Враховуючи наявність у ДП «Агроспецсервіс» непогашеного боргу, ДПІ у Солом'янському районі звернулася до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог виходить з того, що пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (ПК України) закріплено обов'язки платника податків, зокрема платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

У відповідності до пункту 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені (крім випадків, передбачених податковим законодавством), яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, виходячи з положень пункту 56.11. статті 56 ПК України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Стосовно земельного податку з юридичних осіб, то відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 31.2 статті 31 ПК України передбачено, що строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

Згідно до пункту 285.1. статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пункт 285.2 зазначеної статті визначає, що базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

На виконання пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Згідно пункту 287.3 статті 283 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до пункту 290.1 статті 290 ПК України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства та наявних в матеріалах справи документів, а саме, податкової декларації з плати за землю, суд зазначає про своєчасність подання відповідачем до податкового органу податкової звітності, однак, доходить висновку про те, що відповідач не сплачував своєчасно суми податкових зобов'язань, що призвело до виникнення податкового боргу та підтверджується його розрахунком.

Згідно статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно пункту 14.1.137 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 41.5 статті 41 ПК України передбачено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Податковий борг (виходячи з положень п. 14.1.175 ст. 14 ПК України) - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статі 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що вимоги ДПІ у Солом'янському районі є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, оскільки податкова декларація з плати за землю на 2011 рік подана відповідачем самостійно, отже, є узгодженою, у встановлені строки визначені в ній зобов'язання Підприємством не сплачені, а вжиті податковим органом заходи щодо погашення боргу, а саме, податкова вимога, не оскаржена, на час вирішення справи докази про сплату ДП «Агроспецсервіс»заборгованості не надані, а також те, що ДПІ у Солом'янському має право звернутися до суду про стягнення боргу, а суд наділений повноваженнями на таке стягнення, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 122, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків Державного підприємства «Агроспецсервіс» в дохід бюджету податкову заборгованість в розмірі 32971 грн 53 коп. на р/р 33218811700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі міста Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 13050100.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.М.Чудак