ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2006 Справа № А10/223-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Герасименко І.М.. (доповідач),
суддів: Пруднікова В.В., Ясир Л.О.,
секретар судового засідання: Нуралаєва Г.Ю.
за участю представників сторін:
представника позивача: Вороніна О. О.,
представника відповідача: Шленчак Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинського міського центру зайнятості, м. Дніпродзержинськ
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.06р.
у справі № А10/223-06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Поліфом”, м. Дніпродзержинськ
до Дніпродзержинського міського центру зайнятості, м. Дніпродзержинськ
про стягнення 7 984 грн. 87 коп.
В С Т А Н О В И В:
До господарського суду Дніпропетровської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Поліфом”, м. Дніпродзержинськ з позовом до Дніпродзержинського міського центру зайнятості, м. Дніпродзержинськ про стягнення 7 984 грн. 87 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем сплачено надлишкові кошти до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2006 р. (суддя І.М. Кощеєв) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 958 грн. 46 коп. –надлишково сплачених страхових внесків; 59 грн.58 коп. –витрат на сплату державного мита.
Відповідач, не погодився з постановою суду, подав апеляційну скаргу в якій просить переглянути справу та скасувати постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги. Вказує, що роботодавець повинен своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески з фонду оплати праці та посилається на ст. 5, п. 1 ст. 19, ч.2 п.2 ст. 35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду представник позивача заперечує проти апеляційної скарги; представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Поліфом” зареєстроване як платник страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України ( далі –Фонд) на випадок безробіття за загальною системою оподаткування з
14.10.1997 року за реєстраційним №46000632, що підвереджується повідомленням про реєстрацію платника страхових внесків від 30.12.2004 р., видане відповідачем.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Фонд створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (ст. 12 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”).
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” встановлено розмір внесків на випадок безробіття у відсотковому відношенні від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі в наступних розмірах:
- в період з 01.07.2002 р. по 28.02.2003 р. в розмірі 2,1% відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України” з питань загальнообов’язкового державного соціального страхування”;
- в період з 01.03.2003 р. по 28.02.2005 р. в розмірі 1,9% відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”;
- в період з 01.01.2005 р. по 30.06.2005 р. в розмірі 1,6% відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 р.” та деяких інших законодавчих актів України”.
Позивач при сплаті вказаних внесків, помилково відніс до сплати та надлишково сплатив 5958 грн. 46 коп. внесків на випадок безробіття з заробітної плати працюючих пенсіонерів.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000 р. №1533-111 (надалі –Закон “ 1533), страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю. Статтею 5 цього ж Закону передбачено, що страхуванню на випадок безробіття не підлягають працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію.
Відповідно до ст. 1 цього Закону суб’єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, страхувальники та страховик. При цьому застраховані особи –це наймані працівники, на користь яких здійснюється страхування від безробіття, а страхувальники –роботодавці та застраховані особи, які згідно з даним Законом сплачують страхові внески. Застрахована особа має право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Згідно до ст. 31 Закону України №1533 це право втрачається з моменту отримання такою особою права на пенсію.
Згідно до ст. 2 Закону України №1533 страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом цільового використання коштів страхування на випадок безробіття.
Таким чином, з огляду діючого законодавства України та ст. 5 вказаного закону, працюючі пенсіонери є особами, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття, у відношенні яких не настає страховий випадок та не здійснюються виплати страховиком
по втраті заробітної плати внаслідок втрати роботи і відповідно до цього сплата підприємством –роботодавцем страхових внесків від його фонду оплати праці не повинна здійснюватись.
Відповідно до ст.ст. 2, 4 та ст. 19 Закону №1533 сплата страхових внесків як підприємством, так і найманими працівниками здійснюється в рамках процедури страхування працівника від безробіття.
Таким чином, позивач сплатив надлишкові кошти у вигляді внесків на випадок безробіття в сумі 5958 грн. 46 коп. і суд першої інстанції обґрунтовано стягнув вказану суму з відповідача.
Посилання відповідача на п. 3 ст. 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” не може бути прийняте як доказ підстави для оплати внесків, так як дана норма права регулює порядок, а не підстави сплати внесків.
З вказаних підстав, постанову суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Дніпродзержинського міського центру зайнятості, м. Дніпродзержинськ - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.06р.
у справі № А10/223-06–залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий І.М. Герасименко
Судді Л.О. Ясир
В.В. Прудніков
З оригіналом згідно.
Помічник судді Ю.А. Тараненко