ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

02.11.2006   року                                                                                Справа № 3/111 

      Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)

суддів :Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.

при секретарі судового засідання :  Стуковенковій Н.В.

За участю представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, що відбулося 26.10.2006 року :

від позивача:  Косолап О.В. довіреність №б/н від 15.08.2005 року

від відповідача : ОСОБА_1 приватний підприємець, посвідчення НОМЕР_1, ОСОБА_2 довіреність № б/н від 04.10.2006 року

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ     на  рішення  господарського суду Дніпропетровської   області від  27.06.2006року  у справі № 3/111

за позовом:   Приватного підприємства  "Стратос", м. Дніпропетровськ 

до відповідача : Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ 

про  стягнення 57600 грн. 00 коп.

 

В С Т А Н О В И В:

 

   Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2006 року  у справі № 3/111 (суддя Юзіков С.Г.) стягнуто  з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства „Стратос” 57600,00 грн. -штрафу ( у розмірі вартості втраченого вантажу) 576,00 грн. -витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

 

Оскаржуючи рішення, Приватний  підприємець ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду  скасувати,  в позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи.  

Скаржник посилається на те, що  ніякого договору  на подання послуг між позивачем та відповідачем не укладалось. В порушення ст. ст.34,36 Господарського процесуального кодексу України, позивач  надав суду  неналежні докази існування між сторонами договірних відношень, так як на екземплярі  договору відсутня печатка та підпис  керівника  приватного підприємства . Ніякого листування, обміну телеграмами, факсограмами, телефонограмами між сторонами не було.  В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем позивачу для  перевезення цукру  автомобілем Рено д/н НОМЕР_2 . Згідно ст. 33  Господарського процесуального кодексу України позивач не довів, що відповідач  зобов”язаний був надати йому інформацію відносно   перевезення вантажу та отримана  інформація  не відповідає дійсності.      В рішенні суд вказав, що 28.12.2005 року позивач  уклав договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом  з Товариством з обмеженою відповідальністю  „Евро-Меркурій”,  в якому перевізник зобов”язався доставити   вантаж з  міста отримання до вантажоотримувача. Згідно з п. 11  договору перевізник  несе відповідальність перед  замовником  за недостачу чи втрату вантажу. Відповідач не являється стороной договору  перевезення, ніяких гарантій відносно поставки  цукру не надавав,  представник відповідача в прийманні  вантажу участі не приймав. В зв”язку з відсутністю у Приватного підприємця ОСОБА_1 складу цивільного правопорушення, належним відповідачем  по даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю  „Евро-Меркурій.

Приватне підприємство  "Стратос" у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечує, посилаючись на те, що сторони прийняли юридичну силу договору,  укладеного за допомогою факсимільного зв”язку, тому угода    була здійснена згідно діючого законодавства. На договорі присутня печатка та підпис ОСОБА_1 Згідно з п.10 договору , якщо надана Приватним підприємцем ОСОБА_1 інформація  не була дійсною, що привело до втрати позивачем вантажу, перевезеного не уповноваженим водієм, він зобов”язаний виплатити штраф у розмірі втраченого вантажу.

У судовому засіданні, що відбулося 26.10.2006 року оголошувалась перерва до 02.11.2006 року.

Заслухавши представників  сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга   підлягає  задоволенню частково, з наступних підстав:

Позивач подав  позов, в якому просив стягнути з відповідача  збитки в розмірі вартості втраченого вантажу.

Позивач посилався на те, що на підставі договору -доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.12.2005 року, відповідач  надав позивачу для перевезення автомобіль Рено державний НОМЕР_2, прицеп  НОМЕР_3 під керівництвом  ОСОБА_3, який за товарно -транспортною накладною НОМЕР_4  отримав 20 тн. цукру, який до міста призначення доставлений не був.

Як вбачається з матеріалів справи 28.12.2005 року  між Приватним підприємством „Стратос” -замовник та підприємцем ОСОБА_1 -диспетчер був укладений   шляхом факсимільного зв”язку договір -доручення на  перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Договір підписаний сторонами та посвідчений печатками підприємства та підприємця.

     Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

    Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Укладення  договору шляхом факсимільного зв”язку погоджено сторонами у п. 11 договору від 28.12.2005 року.

   Згідно із ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність вказаного договору прямо не встановлена законом, судом  недійсним він не визнаний.

Відповідно до п.1 договору замовник надає для перевезення,   а диспетчер здійснює за рахунок замовника перевезення вантажу автомобільним транспортом -20 тн. цукру.

За своєю правовою природою договір -доручення від 28.12.2005 року є договором транспортного експедирування.

Статтею 929 Цивільного кодексу України  встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

   Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що експедитор повністю довіряє та   доручає представнику -водію транспортної компанії Товариства з обмеженою відповідальністю  „Евромеркур” ОСОБА_3, який є  офіційним представником транспортної компанії, організувати та перевезти вантаж автомобільним транспортом.

Частиною 1 ст. 932 Цивільного кодексу України встановлено, що експедитор  має право залучити до виконання своїх обов”язків  інших осіб. В пункті 3 договору від 28.12.2005 року зазначено, що диспетчер, тобто експедитор, підтверджує, що він   уклав відповідний договір з транспортною компанією.

Отримавши за товарно -транспортною накладною  НОМЕР_4 цукор в кількості 20 тн. водій ОСОБА_3 до місця призначення  його не доставив, чим позивачу завдані збитки у вигляді вартості цукру, сплаченої позивачем постачальнику,  в сумі  57600грн.

    Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

   Статтею 193 Господарського процесуального кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

   До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

    Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором..

   Згідно із ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

     Статтями 610,611 глави 51 Цивільного кодексу України  встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

  У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки;  відшкодування збитків та моральної шкоди.

  Згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.  Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Необхідними умовами цивільно - правової відповідальності  є протиправність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв”язок між протиправною  поведінкою і шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду.

Протиправність поведінки відповідача виражається у невиконанні зобов”язання щодо доставки вантажу, внаслідок чого  позивачу заподіяні збитки.

Наявність шкоди у вигляді вартості цукру підтверджена випискою з особового рахунку  позивача, згідно з якою позивач за платіжним дорученням  НОМЕР_5 перерахував Відкритому акціонерному товариству „Ланнівський цукровий завод” у якості попередньої оплати за цукор -пісок 343600 грн.

    Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

    Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

    Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

    Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання  відповідача на те, що він не укладав договір -доручення  належними доказами не підтверджено.

Факт надання відповідачем для перевезення саме автомобіля Рено  НОМЕР_2 пр. НОМЕР_3 під керівництвом водія ОСОБА_3 підтверджується  окрім вказаного договору  - доручення, заявкою на транспортно -експедиційні послуги ( а.с.8) .

Відповідач не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов”язання.

За таких обставин порушення зобов”язання за договором транспортного  експедирування сталося з вини відповідача, в зв”язку з чим  позовні вимоги підлягали задоволенню.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд в порушення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України  вийшов  за межі позовних вимог за відсутності про це клопотання заінтересованої особи, стягнувши з відповідача штраф у  розмірі вартості втраченого вантажу в  сумі 57600грн., в той час як позивачем  пред'явлені вимоги про стягнення збитків, завданих порушенням зобов”язання.

Таким чином рішення щодо заявлених позовних вимог фактично не прийнято.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.76 р. ( з наступними змінами) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно процесуального законодавства і всебічно  перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим  визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного рішення підлягає скасуванню.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України , Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-

 

 

П О С Т А Н О В И В:

 

        Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 27.06.2006року у справі № 3/111скасувати.

Прийняте нове рішення.

    Стягнути  з Приватного підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1(ідентифікаційний код НОМЕР_6) на користь Приватного підприємства „Стратос”, 49006, м.Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 4/3 ( код ЄДРПОУ 23079116, р/р 2600409000846 у ДФ АКБ „Правекс -Банк”, МФО 305932) 57600,00 грн. -збитків, 576,00 грн. -витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. -витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

 

 

Головуючий суддя                                                                         Л.О.Лотоцька

 

Судді                                                                                               Р.М.Бахмат

          

                                                                                                       О.С.Євстигнеєв