ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2006 Справа № 12/124-06(18/325)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Павловського П.П.
при секретарі судового засідання Мацекос І.М.
з участю представників сторін :
позивача –Волнянська О.В., Демиденко М.Т., Кочетков О.А.
відповідача-1 –Кабаченко І.М.
відповідача-2 –Зайдес А.Я., Єрмаков В.М.
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпровськпромбуд” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2006р. по справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Дніпровськпромбуд”, м. Дніпропетровськ
до відповідача-1 Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, м. Дніпропетровськ
відповідача-2 Релігійної громади “Християнська церква “Нова Віфанія”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 96133,82гр.
В С Т А Н О В И В :
19.07.2005р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов відкритого акціонерного товариства “Дніпровськпромбуд” (далі ВАТ “Дніпровськпромбуд”) про стягнення з відповідачів солідарно 96133,82гр. збитків. Свої вимоги позивач мотивував тим, що внаслідок зволікання з виконанням рішення господарського суду щодо повернення ВАТ “Дніпровськпромбуд” будинку культури “Будівельник”, розташованого за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Воздухофлотська,2а позивачу було завдано шкоду у вигляді неотриманих прибутків, які ВАТ “Дніпровськпромбуд” мало отримати при здачі їх в оренду.
Справа неодноразово розглядалась господарськими судами різних рівнів (т.2 а.с.27-28, 70-71, 118-123).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2006р. (суддя Жукова Л.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням ВАТ “Дніпровськпромбуд” звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому апелянт зазначив що судом не враховано, що внаслідок навмисного невиконання відповідачами на протязі тривалого часу рішення суду позивачу було завдано збитків, які повинні відшкодовуватися відповідачами солідарно.
У своєму відзиві релігійна громада “Християнська церква “Нова Віфанія” (далі Релігійна громада) зазначила що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі ДВС) відзиву не надав.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено матеріали справи, правильно встановлено фактичні обставини справи, яким дана належна правова оцінка, а висновки суду ґрунтуються на залучених до справи доказах та відповідають приписам закону. При цьому колегія суддів враховує таке.
ВАТ “Дніпровськпромбуд” заявлено позов про відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди, завданої внаслідок того, що постанова Дніпропетровського апеляційного суду від 30.05.2002р. про витребування у Релігійної громади будинку культури “Будівельник” була фактично виконана лише у січні 2005р.
Статтею 1166 ЦК УК України передбачено, що обов’язок відшкодувати завдану шкоду покладається на особу, з вини якої її завдано. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо шкоду завдано не з її вини. Таким чином, для стягнення шкоди завданої неналежним виконанням судового рішення необхідно довести вину відповідачів в особі їх посадових осіб в умисному та протиправному невиконанні рішення суду. Про необхідність врахування наявності доказів вини відповідачів було зазначено і у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2006р. (т.2 а.с.121).
Відповідно до ст.382 КК України за невиконання рішення суду передбачено кримінальну відповідальність. Враховуючи приписи ст.62 Конституції України та ст. 34 ГПК України єдиним доказом вини посадових осіб відповідачів у протиправному невиконанні рішення суду є обвинувальний вирок суду. Всупереч вимог ст.33 ГПК України позивач не надав суду належного доказу –відповідного обвинувального вироку, який підтверджує вину ДВС та Релігійної громади у невиконанні рішення суду, а тому судом першої інстанції зроблено правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів не знаходить передбачених ст. 104 ГПК України підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, в тому числі і оплата послуг адвоката, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 101, 103 –105 ГПК України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпровськпромбуд” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2006р. –без змін.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя О.В. Чус
Суддя П.П. Павловський