Справа № 2/0109/1047/2012
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2012 року м. Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Мевлюдовій Ф.І., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Сімферопольська міська рада, про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва, перерозподіл ідеальних часток, -
в с т а н о в и в:
31 січня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва, перерозподіл ідеальних часток. Свої вимоги мотивував тим, що він є рідним сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Згідно актового запису батьки знаходились у шлюбі з 16 серпня 1974 року. В період шлюбу батьки придбали частку домоволодіння по АДРЕСА_1 який знаходився на земельній ділянці площею 1345 кв.м. Тобто ? частка будинку, яка оформлена на ОСОБА_5, належала також й ОСОБА_6 Рішенням Київської районної ради м. Сімферополя від 13.09.1988 року земельна ділянка переоформлена на ОСОБА_5, розмір земельної ділянки не вказаний. Придбана частка домоволодіння була добудована та рішенням виконкому Київської райради м. Сімферополя будинок був прийнятий в експлуатацію. Рішення Київської райради від 13.09.1988 року в частині переоформлення частки земельної ділянки на ОСОБА_5 скасовано. Виконкомом міської ради ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право приватної власності на АДРЕСА_2. Проживаючі у будинку батьки продовжували його добудовувати. Оскільки введені в експлуатацію у 2002 року на ім'я ОСОБА_5 добудови будувались самовільно, без проекту та дозволу інспекції ДАБК та введені в експлуатацію після смерті батька, є власністю тільки ОСОБА_5 Так як на день смерті ОСОБА_6 йому належала ? частка домоволодіння, то на дану ? частку домоволодіння відкрилась спадщина. Відповідно спадкоємцями після смерті батька є мати - ОСОБА_5, доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 й позивач по справі ОСОБА_1 На день відкриття спадщини у спірному будинку проживали і були зареєстровані ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1, які фактично вступили у спадщину та її управління. До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, номінальним власником домоволодіння залишалась ОСОБА_5 02 вересня 2002 року ОСОБА_5 подарувала свої 48/100 часток домоволодіння ОСОБА_4 Просить визнати за ним право власності в порядку спадкування на ? частку АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_6 Визнати право власності за позивачем на ідеальну частку в розмірі 145/400 АДРЕСА_2. Визнати свідоцтва про право власності, видані на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 5/12 кожному і на 52/600 ОСОБА_3 недійсними. Перерозподілити ідеальні спадкові частки АДРЕСА_2, визначив ОСОБА_2 замість 5/12 - 9/100 та 9/400 часток; ОСОБА_3 замість 52/600 - 9/200 частки домоволодіння.
Ухвалою суду від 08 травня 2012 року по справі в якості третьої особи залучена Сімферопольська міська рада.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Додатково пояснив, що у право володіння, користування та управління спадковим майном після смерті батька він вступив фактично, однак до нотаріальної контори з цього приводу не звертався, свідоцтва про право власності не отримував. Похоронами батька займався саме він, пам'ятник також був встановлений ним. Усіма речами батька, які залишись після його смерті, користується особисто. Крім того, зразу після смерті батька у будинку батьків проводив ремонтні роботи кровлі; заказував проект та займався газифікацією домоволодіння, усі рахунки - за постачання електроенергії, води, податку на землю, сплачувались тільки ним. Він також страхував будинок, мав облігації державного займу, які в подальшому викинув. На момент смерті батька він був зареєстрований у будинку. Щодо частки матері, яку вона подарувала ОСОБА_4, то на неї він не претендує, про її зменшення не просить. Також пояснив, що від спадщини у вигляді частки домоволодіння він ніколи не відмовлявся. Дійсно, він писав заяву про відмову від отримання після смерті батька заощаджень, але це н стосувалося іншого майна.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_7, у судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечувала. Додатково пояснила, що її доверительниця уповноважила довести до відома суду, що після смерті батька позивач ОСОБА_1, який є її рідним братом, фактично вступив в управління спадковим майном: ремонтував його, оплачував, збільшував. Був зареєстрований в домоволодінні. Ніхто з дітей після смерті батька до нотаріуса не звертався. Матір ОСОБА_5 зверталася до нотаріуса лише з приводу спадкування заощаджень батька.
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явилися, про дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_8 та третя особа ОСОБА_4 надали суду заяву про відкладення слухання по справі, у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання. Але суд вважає за можливе продовжити слухання по справі за відсутності цих осіб, оскільки вони були присутні на інших судових засіданнях, давали свої пояснення, заперечення, мали можливість задавати питання, клопотання тощо. Їх правова позиція суду відома та зрозуміла.
Від представника Сімферопольської міської ради надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю, просили винести рішення згідно діючого законодавства.
Вислухавши з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи та докази, надані сторонами відповідно до приписів статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов до наступного.
Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» передбачено, що Україна законодавчо забезпечує громадянам рівні з іншими власниками умови захисту права власності на жилий будинок, що здійснюється судом.
Статтею 4 Закону України «Про власність» (діючого за життя ОСОБА_6 й на момент будівництва та введення будинку в експлуатацію) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Всім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про власність» у праві власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах.
Згідно статті 13 Закону України «Про власність» об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.
Відповідно до положень статей 100, 101 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) громадяни могли мати у власності житловий будинок, причому глава 10 «Особиста власність» цього ж кодексу не пов'язувала наявність такого права з його обов'язковою державною реєстрацією.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 16 серпня 1974 року (аркуш справи 6).
Позивач ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про його народження (аркуш справи 8).
Рішенням виконкому Київської райради міста Сімферополя від 13.09.1988 року за № 323/7 «Про переоформлення земельної ділянки та прийому до експлуатації житлового АДРЕСА_2» переоформлена частка земельної АДРЕСА_1, яким фактично користується ОСОБА_5 на її ім'я тощо…(аркуш справи 10). Рішенням виконкому Київської райради м. Сімферополя від 13.12.1988 року «Про прийом до експлуатації жилого будинку № 30 по вулиці Оленчука» затверджений акт прийому до експлуатації жилого будинку «К» тощо…(аркуш справи 11). Згідно свідоцтва про право особистої власності на будівлі від 10.07.1989 року АДРЕСА_2 зареєстровано на ім'я ОСОБА_5 в цілому (аркуш справи 12).
Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР (в редакції закону 1970 року) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, розпорядження та користування цим майном.
Тобто, судом достовірно встановлено, що власниками спірного будинку були ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зазначений будинок є спільною сумісною власністю подружжя, й частки кожного з них є рівними.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (аркуш справи 13).
На момент його смерті в домоволодінні були зареєстровані його дружина ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1, що підтверджено записами у домовій книзі. Інші особи проживали в будинку без реєстрації.
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина у вигляді ? частки АДРЕСА_2, яка йому належала на праві власності на момент відкриття спадщини. Ніхто з рідних до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини у вигляді ? частки АДРЕСА_2 після його смерті до нотаріальної контори не звертався. Фактично вступили у спадщину та управління спадковим майном особи, які була там зареєстровані, тобто ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_1 Зазначені обставини належними та допустимими доказами відповідачами не спростовані, а навпаки підтверджені відповідачкою ОСОБА_2, яка також є спадкоємицею першої черги.
Інші спадкоємці в домоволодінні зареєстровані не були, в установлений законом 6-місячний термін не звернулися до нотаріуса з приводу прийняття спадщини, не надали доказів фактичного прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6
Проаналізувавши вищенаведене суд дійшов висновку, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 стали його дружина та син, які відповідно до приписів статті 549 Цивільного кодексу України (1963 року), відносяться до спадкоємців першої черги, які й успадкували по ? частці АДРЕСА_2.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права власності в порядку спадкування на ? частку домоволодіння після смерті батька ОСОБА_6 у зв'язку з фактичним прийняттям, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, між спадкоємцями, які фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, ідеальні частки повинні були бути такими:
- ОСОБА_5 належить ? частка спірного домоволодіння, яке було придбано нею у шлюбі з померлим + ? частка від частки померлого ОСОБА_5, тобто ? частка домоволодіння, що складає ? або 75/100 часток домоволодіння;
- відповідно позивачу ОСОБА_1 - ? частка спадкової частки після смерті батька ОСОБА_6, тобто ? частка або 25/100 часток домоволодіння.
Судом встановлено, що ще за життя ОСОБА_5, маючи на праві власності 75/100 часток АДРЕСА_2 частково розпорядилась ними. Так, згідно договору дарування жилого будинку від 02.09.2002 року ОСОБА_5 подарувала 48/100 часток жилого АДРЕСА_2 ОСОБА_4 (аркуш справи 23).
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину у вигляді ? частки АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_6, то відповідно заслуговують на увагу, дослідження та оцінку його вимоги щодо визнання свідоцтва про право власності, видані на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 5/12 частці кожному і на 52/600 часток домоволодіння на ім'я ОСОБА_3 - недійсними, та перерозподіл ідеальних часток домоволодіння між спадкоємцями.
Проаналізувавши матеріали цивільної справи та додатково надані документи суд приходить до висновку, що свідоцтва про право власності, видані на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 5/12 частці домоволодіння кожному і на 52/600 часток домоволодіння на ім'я ОСОБА_3 підлягають визнанню недійсними, оскільки не відповідають фактичним обставинам.
Як вже зазначалося вище, ОСОБА_5 після смерті чоловіка ОСОБА_6, належало ? або 75/100 часток АДРЕСА_2. Після відчуження нею по договору дарування своїх 48/10 часток домоволодіння ОСОБА_4, на момент її смерті їй на праві власності належало (75/100-48/100) - 27/100 часток зазначеного домоволодіння. Й саме ця частка підлягає розподілу між спадкоємцями.
Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями були: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 За заповітом після смерті ОСОБА_5 спадщину у вигляді 27/100 часток АДРЕСА_2 прийняли ОСОБА_2 - 9/100 + 9/400 часток та ОСОБА_1 - 9/100 + 9/400 часток. Відповідачка ОСОБА_3 прийняла спадщину відповідно до приписів статті 1241 Цивільного кодексу України у вигляді обов'язкової частки - 9/200 часток, оскільки вона на день смерті матері була пенсіонеркою.
Таким чином, між спадкоємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ідеальні частки в АДРЕСА_2 після смерті обох батьків повинні бути розподілені таким чином:
- ОСОБА_2 замість 5/12 ідеальних часток - 9/80 ідеальних часток АДРЕСА_2;
- ОСОБА_3 замість 52/600 ідеальних часток - 9/200 ідеальних часток АДРЕСА_2;
- ОСОБА_1 замість 5/12 ідеальних часток - 145/400 ідеальних часток АДРЕСА_2.
Саме на такі частки спадкоємці повинні отримати свідоцтва про право власності в порядку спадкування з наступною реєстрацією у відповідних органах.
Щодо застосування строків позовної давності, на яких наполягав представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_8, то суд вважає, що при з'ясованих обставинах позивачем ОСОБА_1 не пропущено строків позовної давності, оскільки достовірно встановлено, що після смерті батька, в установлений законом шестимісячний термін, він фактично прийняв спадщину у вигляді ? частки спірного домоволодіння, але не отримав відповідного свідоцтва. При цьому слід зазначити, що законодавцем не встановлений термін, на протязі якого спадкоємець повинен отримати свідоцтво про права власності в порядку спадкування.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що з тексту листа ОСОБА_1 до нотаріальної контори вбачається, що він звертався про відмову від спадщини на користь ОСОБА_5, виключено щодо заощаджень ОСОБА_6 (й це не спростовано відповідачами та їх представниками). Ані позивач, ані інші спадкоємці, в тому числі дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_5, не зверталися до нотаріальної контори з приводу спадкування його ? частки АДРЕСА_2. Судом встановлено, що дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 спадщину у вигляді 1/2 частки АДРЕСА_2 отримали фактично. За таких обставин суд критично ставиться до обґрунтувань представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_8, про відмову ОСОБА_1 від спадщини на користь матері у повному обсязі. Крім того, зазначена заява прийнята нотаріусом поза встановленого законом 6-місячного строку, а тому є нікчемною (стаття 553 Цивільного кодексу України (1963 року).
Позивачем не заявлялося та не обґрунтовувалося питання про стягнення на його користь з відповідачів понесених судових витрат, а тому судом це питання не розглядалося.
Розглянувши дану цивільну справу за участю усіх зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі статей 100, 101, 128, 524-529, 531, 534-535, 548- 549 Цивільного кодексу України (1963 року), статей 328, 331, 392, глави 84-89 Цивільного кодексу України (діючого з 01.01.2004 року), статей 4, 12, 13 Закону України «Про власність», статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю Української ССР (в редакції закону 1970 року), Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, с у д -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, Сімферопольська міська рада, про визнання права власності в порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва, перерозподіл ідеальних часток - задовольнити.
Визнати право власності в порядку спадкування ОСОБА_1 на ? частку АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати свідоцтва про право власності, видане Третьою сімферопольською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 на 5/12 часток, ОСОБА_1 на 5/12 часток та 52/600 часток ОСОБА_3 - недійсними.
Перерозподілити 52/100 частки домоволодіння між спадкоємцями, виділивши:
- ОСОБА_2 замість 5/12 ідеальних часток - 9/80 ідеальних часток АДРЕСА_2;
- ОСОБА_3 замість 52/600 ідеальних часток - 9/200 ідеальних часток АДРЕСА_2;
- ОСОБА_1 замість 5/12 ідеальних часток - 145/400 ідеальних часток АДРЕСА_2.
Визнати право власності за ОСОБА_1 на ідеальну частку в розмірі 145/400 АДРЕСА_2 Автономної республіки Крим.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту цього рішення.
Суддя (підпис) І.О.Харченко
З оригіналом згідно: Суддя
Секретар