Справа № 2/0109/1976/2012
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2012 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Мевлюдовій Ф.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Південна» про стягнення суми боргу, -
в с т а н о в и в:
08 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до кредитної спілки «Південна» про стягнення суми боргу. Свої вимоги мотивувала тим, що 14.06.2008 року між ним та відповідачем було укладено договір № 97-2/Д, згідно якому позивач поклав на рахунок відповідача гроші в сумі 10000 грн. 00 коп. строком до 14.10.2008 року, а відповідач в свою чергу зобов'язався виплатити позивачу 21% річних. 15 червня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про повернення вкладу № 419, згідно якому відповідач зобов'язався повернути позивачу грошові кошти (вклад) щомісячними траншами відповідно графіку (додатку до цього договору). Однак у порушення умов договору відповідач суму вкладу у встановлений строк - до 31.12.2011 року, йому не повернув, не повернув він грошей й до тепер. Просить стягнути з відповідача на його користь суму вкладу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 65223 грн. 87 коп. та моральну шкоду в сумі 15000 грн. 00 коп.
Позивач у судове засідання не з'явився, про слухання справи сповіщений належним чином. Через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, у випадку неявки відповідача просив розглянути справу в заочному порядку.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином за адресою, вказаною в позові, причини неявки суду не відомі.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 Цивільного процесуального кодексу України. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, так як мається достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в порядку статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов до наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно частини 1, частини 2 статті 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та кредитною спілкою «Південна» 14.06.2008 року був укладений договір вкладу № 97-2/Д на строковий депозитний рахунок (аркуш справи 14). Згідно умов договору відповідач зобов'язався розмістити гроші позивача в сумі 10000 грн. 00 коп. в строк до 14.10.2008 року з виплатою 21% річних.
14 жовтня 2008 року між сторонами був укладений додатковий договір № 01, згідно якому відповідач прийняв на себе зобов'язання про продовження дії договору № 97-2/д від 14.07.2008 року на таких умовах: відповідач приймає від позивача строковий накопичувальний вклад в сумі 10535 грн. 03 коп., на строк до 14 квітня 2009 року з виплатою 23% річних. .
15.06.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 419 про повернення вкладу, згідно якому починаючи з 15 червня 2010 року по 31 грудня 2011 року відповідач повинен був щомісячно повертати позивачу грошові кошти відповідно до графіку (додаток до договору) на загальну суму вкладу 38482 грн. 30 коп. (аркуш справи 12). Проте, не дивлячись на зазначені умови договору, відповідач свої зобов'язання не виконує, грошові кошти не повертає.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавця, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 2 статті 23 Закону України «Про кредитні спілки» передбачено право кожного члена кредитної спілки на одержання належних йому коштів, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини 7 статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
Навіть розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1203 «Про тимчасові заходи щодо забезпечення стабільності діяльності кредитних спілок» від 15.10.2008 pоку з метою нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи, забезпечення стабільності, надійності і безпеки діяльності кредитних спілок та захисту інтересів їх членів рекомендовано кредитним спілкам виконувати свої зобов'язання за договорами про залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки лише у разі настання строку завершення зобов'язань за такими договорами внаслідок закінчення строків дії договорів та/або настання передбачених цими договорами термінів виконання зазначених ними зобов'язань.
Згідно із частиною 1 статті 23 Закону України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908-ІІІ, внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 41 Конституції України право власності є непорушним, а тому введення мораторію на повернення внесків, порушує право власності позивача та позбавляє його можливості володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.
На підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як вибачається із матеріалів справи відповідач умови договору не виконує, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, що значною мірою порушує права та інтереси позивача. З урахуванням вищевикладеного вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми вкладу підлягають задоволенню.
Так, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню:
- сума боргу з відсотками станом на дату повернення за договором № 97-2/д від 14 липня 2008 року та додаткової угоди № 01 від 14.10.2008 року до договору № 97-2/д від 14 липня 2008 року станом на 14 квітня 2009 року: ((10535,03:100 х 23% ) = 2423,06 + 10535,03) яка дорівнює 12958 грн. 09 коп. З урахуванням індексу інфляції за період с 14 квітня 2009 року по 01 лютого 2012 року сума складає 12 958,09 х 203,4% = 26 356 грн. 75 коп.
- сума боргу за договором № 419 від 15.06.2010 року з урахуванням індексу інфляції за період з 31.12.2011 року по 01.02.2012 року (38 482,3 грн. х 101,0%) яка дорівнює 38 867 грн. 12 коп.
А всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 65 223 грн. 87 коп.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн. 00 коп. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевных стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевных стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно пунктів 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними днями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується та відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Умовами договору не передбачено виплати моральної шкоди у випадку несвоєчасної виплати вкладу. У материалах же справи не міститься обґрунтування: в чому саме полягає моральна шкода та доказав її спричинення, також позивачем не надано обґрунтування визначення розміру заподіяної шкоди, а тому в задоволені цих вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України суд стягує з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору.
На підставі статей 23, 525, 526, 625, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, керуючись статей 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, с у д -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до кредитної спілки «Південна» про стягнення суми боргу - задовольнити частково.
Стягнути з кредитної спілки «Південна» на користь ОСОБА_1:
- за договором про повернення вкладу № 419 від 15.06.2010 року з урахуванням індексу інфляції за період з 31.12.2011 року по 01.02.2012 року суму - 38 867 (тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 12 коп.;
- за договором № 97-2/д від 14 липня 2008 року та додаткової угоди № 01 від 14.10.2008 року до договору № 97-2/д від 14 липня 2008 року суму боргу з відсотками станом на дату повернення з урахуванням індексу інфляції за період с 14 квітня 2009 року по 01 лютого 2012 року - 26 356 (двадцять шість тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 75 коп.
а всього 65 223 (шістдесят п'ять тисяч двісті двадцять три) грн. 87 коп.
Стягнути з кредитної спілки «Південна» на користь держави судовий збір у розмірі 652 (шістсот п'ятдесят два) грн. 24 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд міста Сімферополя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя (підпис) І.О.Харченко
З оригіналом згідно: Суддя
Секретар