ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/6253-2012 27.06.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна"

про стягнення 13545,13 грн. штрафних санкцій за порушення зобов'язання

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -довіреність №17/03/2011 від 29.03.11 року

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк", звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" про стягнення 13545,13 грн. штрафних санкцій за порушення зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року у справі № 61/49-37/293, яке набуло законної сили, частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" та стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 82044,00 грн. Проте, як стверджує позивач, суму основного боргу відповідачем не сплачено до теперішнього часу, у зв'язку з чим позивачем за період з 01.07.2010 року по 06.04.2012 року нараховано стягувані суми 3% річних в розмірі 4356,20 грн. та інфляційних втрат в розмірі 9188,93 грн.

Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзиву на позовну заяву не подав, не використав своє право на участь у судовому засіданні, представника в судове засідання не направив.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання не з'явився, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року у справі № 61/49-37/293 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" про стягнення заборгованості в сумі 138 330,00 грн.

Так, наведеним рішенням було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" 82044,00 грн. заборгованості.

Наведене рішення є таким, що набуло законної сили та 30.12.2011 року про його примусове виконання видано відповідний наказ.

09.04.2012 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 61/49-37/293, виданого 30.12.2011 року, у зв'язку з тим, що рішення виконано в повному обсязі.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факти, які встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року у справі № 61/49-37/293, не підлягають доведенню під час розгляду даної справи.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2011 року у справі № 61/49-37/293 встановлено наступне.

09.12.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний Інвестиційний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Міжнародний Інвестиційний Банк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Версія-Сістемс" (надалі за текстом - позичальник) був укладений кредитний договір № 109-CBD (надалі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого, з урахуванням додаткового договору № 1 від 29.01.2010 р., додаткового договору № 2 від 16.04.2010 р., позичальник отримав у позивача кредит у сумі 2 000 000 грн. 00 коп. зі строком користування до 29.07.2010 та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 26 % річних.

У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між позивачем та позичальником 05.04.2010 укладено договір застави № 109-CBD/PR (надалі за текстом -договір застави).

Предметом зазначеного договору застави згідно п. 1.1. є передача позивачу в заставу позичальником майнових прав (прав вимоги) щодо отримання винагороди за поставлені товари, згідно рахунків, що наведені у додатку № 1 до договору застави, для забезпечення виконання в повному обсязі грошових зобов'язань позивача за кредитним договором.

Згідно з п. 1.2. договору № 109-CBD/PR від 05.04.2010 р. застава забезпечує сплату позичальником у повному обсязі суми кредиту, процентів за кредитом та штрафних санкцій, збитків, завданих позивачу неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором, інших витрат, розмір, строк та умови виконання яких встановлюються кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3. договору застави, предмет застави сторони оцінили в 460 353 грн. 30 коп.

Пунктом 1.7. договору застави встановлено, що позичальник зобов'язаний повідомити контрагентів, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору застави, про здійснену ним заставу належних відповідно рахунків майнових прав вимоги і надати позивачу підтвердження виконання вказаного зобов'язання.

Згідно п. 3.3. договору застави, позивач набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до п. 3.4. договору застави, звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду або в позасудовому порядку згідно з законом.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 28238631 від 21.08.2010 обтяження по договору кредитування зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Рахунки, про які йдеться мова у додатку № 1 до договору застави, були виставлені в рамках договору поставки товарів та надання послуг № 22612 від 01.01.2010 (надалі за текстом -договір поставки), укладеного між ТОВ "Версія-Сістемс" (надалі за текстом - постачальник) та ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" (надалі за текстом - МЕТРО).

Судом встановлено, що згідно п. 1. договору поставки, МЕТРО надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до цього договору. МЕТРО також надаватиме постачальнику послуги з логістики товарів згідно з процедурою та умовами, які вказані в додатку № 6 до цього договору.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом було зроблено висновок про те, що у договорі поставки та додаткових угодах до нього містяться елементи договору поставки та елементи договору про надання послуг, а тому за своєю юридичною природою цей договір є змішаним видом договору, у зв'язку з чим до відносин сторін слід застосовувати у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договір поставки та про договір про надання послуг.

Відповідно до п. 1.2. договору поставки постачальник постачає і передає у власність МЕТРО, а МЕТРО приймає та оплачує товари згідно з замовленнями МЕТРО та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 2.8. договору поставки зазначено, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до МЕТРО з моменту, коли товари поставлено МЕТРО вивантаженими на приймальну платформу ТЦ, і сторони підписали транспортну накладну, що засвідчує те, що товари були отримані МЕТРО.

Згідно з п. 2.9. договору поставки зобов'язання постачальника щодо поставки товару буде вважатися виконаним, якщо постачальник поставив товари до ТЦ, зазначеного у замовленні, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, що передбачені законодавством, або процедурі, що встановлена законом, умовами замовлення МЕТРО та цього договору та надав МЕТРО товарну та податкову накладні, в яких ціни повністю співпадають з цінами у затвердженій сторонами специфікації, а кількість товару співпадає з фактичною кількістю товару в підписаній сторонами транспортній накладній.

Пунктом 3.1. договору поставки передбачено, що ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником МЕТРО до головного офісу для здійснення оплати, та складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у транспортній накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей. МЕТРО здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 11 цього договору протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1. додатку № 7. Протягом 5 днів після поставки товарів постачальник повинен надати податкову накладну та товарну накладну з зазначенням номеру приймання товару в головний офіс МЕТРО.

Пунктом 1.1. додатку № 7 до договору поставки встановлено, що МЕТРО оплачує товари протягом 89 днів з дня отримання товарів у торговельному центрі "МЕТРО Кеш Енд Кері", за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні протягом не більше ніж 5 днів з дня поставки. Якщо постачальник не надасть ці документи вчасно, МЕТРО має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів.

Пунктом 10.1. договору поставки встановлено, що цей договір з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання сторонами. Цей договір з усіма додатками до нього діє до 31.12.2010. Строк дії цього договору автоматично продовжується на 1 рік у випадку, якщо не менше ніж за 6 місяців до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Згідно з п. 10.6. договору поставки, сторони зобов'язані негайно інформувати одна іншу про зміну своїх реквізитів у письмовій формі. Ця інформація надається особисто представникові іншої сторони або надсилається іншій стороні рекомендованим листом з повідомленням про отримання. Невиконання цієї вимоги звільняє сторону від відповідальності за будь-які можливі наслідки.

Судом було встановлено, що по рахунках № СЧ-03006 та СЧ-03023 від 12.03.2010 товари були отримані відповідачем 12.04.2010, по рахунках № СЧ-03005, № СЧ-03010, № СЧ-03016, № СЧ-03017, №№ СЧ-03019-03021, № СЧ-03024, № СЧ-03025, №№ СЧ-03027-03029 від 12.02.2010 товари були отримані відповідачем 02.04.2010.

В рішенні у справі № 61/49-37/293 зазначено, що відповідачем надано акт перевірки розрахунків, також підписаний тільки відповідачем, відповідно до якого борг станом на 31.01.2011 р. МЕТРО перед постачальником становить 82044, 00 грн.

Господарським судом було враховано, що у акті перевірки розрахунків станом на 31.01.2011 р., який був наданий суду самим відповідачем, вказано, що у період після 21.06.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" приймалися від постачальника товари, тобто, МЕТРО вчиняло дії, які свідчать, що договір поставки продовжував діяти.

В ході розгляду даної справи господарським судом було встановлено, що позивачем виконано вимогу ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та дотримано порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, що стало підставою у разі невиконання позичальником вимог, вказаних у повідомленні, на звернення позивача до відповідача з письмовим повідомленням від 11.10.2010 вих. № 2106/ІІІ про відступлення позивачу прав вимоги щодо отримання винагороди за поставлені товари.

Судом під час вирішення справи № 61/49-37/293 було встановлено, що позивачем було вчинено всі необхідні дії згідно положень договорів кредитування та застави, а також норм чинного законодавства, достатні для висунення до відповідача вимоги щодо стягнення суми 138 330 грн. 00 коп.

Враховуючи пункти 1.6. та 1.7. договору застави, а також пункт 3.3. договору поставки, господарський суд у справі № 61/49-37/293 дійшов висновку, про наявність зобов'язання відповідача з оплати отриманого товару на суму 82044,00 грн. саме перед позивачем і на тих саме умовах, на яких такі зобов'язання були наявні у відповідача перед постачальником за договором поставки -ТОВ «Версія сістемс».

Передбачене чинним законодавством право кредитора вимагати суму боргу з урахуванням встановлених індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання плати від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а отже, інфляційні нарахування на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання.

Таким чином, у зв'язку із зверненням позивачем стягнення на предмет застави (право грошової вимоги) позивач набув всі права кредитора за договором поставки, зокрема право вимагати суму боргу з урахуванням встановлених індексу інфляції та процентів річних.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що в межах справи, за результатами розгляду якої господарським судом міста Києва було прийнято рішення від 14.12.2011 року у справі № 61/49-37/293, було розглянуто позовні вимоги ПАТ "Міжнародний Інвестиційний Банк" в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості та стягнуто 82044,00 грн.

Як зазначалось, 09.04.2012 року головний державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 61/49-37/293, виданого 30.12.2011 року, у зв'язку з тим, що рішення виконано в повному обсязі.

Обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем зі сплати суми заборгованості в розмірі 82044,00 грн. призвели до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати суми заборгованості у наведеному розмірі.

Передбачене чинним законодавством право

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а отже інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на утримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України

З огляду на наведене, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення за період з 01.07.2010 року по 06.04.2012 року втрати від інфляції в загальному розмірі 9188,93 грн. грн., та три відсотки річних в розмірі 4356,20 грн.

За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань в сумі 82044,00 грн. підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленими позивачем та доданим до позову розрахунками втрат від інфляції в загальному розмірі 9188,93 грн. грн., та трьох відсотків річних в розмірі 4356,20 грн., які, за висновками суду, є арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам законодавства, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Судові витрати мають бути покладені на відповідача у відповідності з вимогами ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 623, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" про стягнення 13545,13 грн. штрафних санкцій за порушення зобов'язання -задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" (02140, м. Київ, пр. П.Григоренка, 43, код ЄДРПОУ 32049199) на користь Публічного акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" (01015, м. Київ, вул.. Лаврська, 16, код ЄДРПОУ 35810511) 13545,13 грн. штрафних санкцій за порушення зобов'язання; 1609,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Суддя С.А. Гончаров

В судовому засіданні 27.06.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення складено в повному обсязі та підписане 02.06.2012р.