АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/3383/12 Справа № 2-2280/11 Головуючий у 1 й інстанції - Шабанов А.М. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Глущенко Н.Г., Баранніка О.П.,

при секретарі -Косенко І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4, про поділ домоволодіння та земельної ділянки, визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння та земельної ділянки; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4, про поділ майна подружжя збільшення долі, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя; за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на 1/3 частину домоволодіння, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 1982 року він знаходився у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою -ОСОБА_3 Під час шлюбу ними спільно з відповідачкою було придбано домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку. Зараз шлюб з відповідачкою розірвано і виникла необхідність у поділі спільного майна подружжя.

Відповідачка подала до суду зустрічну позовну заяву. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 1982 року вона знаходилася у зареєстрованому шлюбі з позивачем. Під час шлюбу ними спільно було придбано домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку. Зараз шлюб з позивачем розірвано і виникла необхідність у поділі спільного майна подружжя. Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 вона залишилася сама з двома дітьми, а тому з урахуванням інтересів дітей її доля у праві спільної сумісної власності повинна бути збільшена.

3-тя особа ОСОБА_4 звернувся до суду з самостійними вимогами на предмет спору, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він являється сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 З 2001 року він працює і за свої кошти зробив ремонт у домоволодінні АДРЕСА_1, у результаті чого домоволодіння істотно збільшилось у своїй вартості, а тому частина домоволодіння належить йому.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2011 року позовні вимоги позивача задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину домоволодіння та земельної ділянки по вулиці Комсомольській у с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Виділено ОСОБА_2 в натурі 42/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 з господарським будівлями згідно до висновку будівельної судово-технічної експертизи № 1889/1890 від 23.02.2007 р. за варіантом розподілу № 4 (додатки № 7 та № 8) наступні приміщення в житловому будинку літ. «А-1»квартири №1 (на плані визначено в зелений колір): приміщення 1-6 (16,4 кв.м.); приміщення 1-7 (11,2 кв.м.); разом по будинку 27,6 кв.м. також виділено наступні надвірні будівлі та споруди загального користування -забор №17,2 м.; погріб літ. «г»; сарай літ. «б». Крім того, у користування ОСОБА_2 виділено земельну ділянку (на плані визначена у зелений колір відповідно до додатку № 8): під житловим будинком літ. А-1 (квартира №1) площею 36,18 кв.м.; під сараєм літ.Б площею 20,4 кв.м.; під погребом літ.Г площею 11,8 кв. м., разом 68,38 кв. м.; під двором, городом, виділяється земельна ділянка площею 1 154, 12 кв.м.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію в рахунок відступу від ідеальної частки у домоволодінні в розмірі 25.035 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Виділено ОСОБА_3 в натурі 58/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 з господарським будівлями згідно до висновку будівельної судово-технічної експертизи №1889/1890 від 23.02.2007 р. за варіантом розподілу №4 (додатки № 7 та № 7) наступні приміщення в житловому будинку літ. «А-1»квартира №2 (на плані визначено в помаранчевий колір): приміщення 1-4 (12,9 кв.м.); приміщення 1-8 (7,5 кв.м.); приміщення 1-3 (6,4 кв.м.), разом по будинку 26,8 кв.м.; сіни літ. А-1 приміщення 1-2 (12,4 кв.м.); сіни літ. А-1 приміщення 1-9 (4,8 кв.м.); сіни літ. А-1 приміщення 1-5 (3,3 кв.м.); приміщення 1-1 (4,2 кв.м.). Крім того, у користування ОСОБА_3 виділяється земельна ділянка (на плані визначена у помаранчевий колір відповідно до додатку №8): під житловим будинком літ. А-1 (квартира №2) площею 36,18кв.м.; під сінями літ. А-1 площею 14,3 кв.м.: під сінями літ. А-1 площею 6,0 кв.м.; під сінями літ. А-1 площею 9,2 кв.м., разом 65,68 кв.м.; під двором, городом виділяється земельна ділянка площею 1 156,82 кв.м. На плані земельної ділянки АДРЕСА_1 червоним кольором відмічена лінія розділу між співвласниками квартири №1 та № 2 домоволодіння, з вказівкою сторін ділянок, виділених у користування кожному з співвласників.

У задоволені позовної заяви 3-ї особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині вирішення питання щодо виділення в натурі частки домоволодіння та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в оскаржуваній частині з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 травня 1982 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ДПД н №027847 виданого 16 лютого 1998 року виконкомом Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,2445га по АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту від 04 березня 1993 року домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 виданого 04 липня 1996 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

Згідно до Висновку будівельної судово-технічної експертизи №1889/1890 від 23 лютого 2007 року запропоновано чотири варіанту розподілу домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки.

Задовольняючи позовні частково позовні вимоги ОСОБА_2 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходи з положень ст.ст.69, 71, 72 СК України, ст.ст.364, 368, 370 ЦК України та з того, що четвертий варіант розподілу домоволодінн АДРЕСА_1 та земельної ділянки, запропонований експертом, їх влаштовує.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Ухвалюючи рішення по справі суд помилково керувався положеннями Сімейного Кодексу України, оскільки на момент виникнення правовідносин між сторонами діяв КпШС України( шлюб було укладено 1982 році, а розірвано у 1996 році) згідно до ст. 22 якого майно, нажите подружжям під час шлюбу є їх спільною сумісною власністю і кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними, що передбаченост.28 КпШС України.

Висновки суду стосовно того, що четвертий варіант розподілу спірних домоволодіння та земельної ділянки влаштовує сторони спростовується доводами апеляційної скарги ОСОБА_5, який вважає, що цей варіант порушує його права, як власника, оскільки його частка складає лише 42/100 і є найнижчою серед усіх варіантів розподілу, судом безпідставно віддано перевагу при розподілі домоволодіння відповідачці. При цьому в обгрунтування судом не наведено жодного доводу для визначення саме четвертого варіанту поділу спірного майна подружжя.

Вирішуючи спір про поділ майна, що знаходиться в спільній власності подружжя суд, виділивши частки майна, не вирішив питання про визнання права власності за сторонами на належні їм частки.

Згідно ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимогам даної статті суд не роз'яснив сторонам їх право на уточнення позовних вимог згідно ст.31 ЦПК України.

Окрім цього, суд першої інстанції не прийняв до уваги ст. 152 ЖК України та роз'яснення ВСУ, що викладені в п.7 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок», тобто не прийняв до уваги, що переобладнання та перепланування житлового будинку(квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевих рад.

Згідно до Висновку будівельної судово-технічної експертизи №1889/1890 від 23 лютого 2007 року запропоновано чотири варіанту розподілу домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки.

Однак, відповідний дозвіл виконкому на переобладнання, перепланування та реконструкцію отримано не було, тобто даний експертний висновок не було узгоджено сторонами з виконкомом, санітарно-епідеміологічною службою, органами пожежної безпеки, газопостачання та іншими органами, що унеможливлювало приймати до уваги зазначений висновок та проводити поділ спірним будинком на його підставі судом першої інстанції. Тобто зазначений висновок не є належним та допустимим доказом по справі, а рішення суду, що ухвалене без отримання такого дозволу, є передчасним.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, вийшовши за її межі в силу вимог ч.3 ст.300 ЦПК України, рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2011 року в оскаржуваній частині, тобто щодо позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 -скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 в його позовних вимогах до ОСОБА_3 про поділ домоволодіння та земельної ділянки, що є в спільній власності подружжя.

Відмовити ОСОБА_3 в її зустрічних позовних вимогах до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння та земельної ділянки, що є в спільній власності подружжя.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: