У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Міщенка С.М., |
|
суддів |
Вус С.М. і Школярова В.Ф. |
|
|
|
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 січня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та захисника-адвоката ОСОБА_2 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 2 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, раніше не судимого,
- за ч. 2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 4 ст. 76 КК України.
Цим вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 2 серпня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 5 серпня 2005 року приблизно о 22 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3 у приміщенні бару “Кактус”, розташованому по вул. Корзо у м. Ужгороді, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю на вимогу директора бару ОСОБА_4, розрахуватися за поламану серветницю, завдав йому удар рукою в обличчя, спричинивши потерпілому фізичного болю. Коли ОСОБА_1 намагався повторно завдати удар ОСОБА_4, адміністратор бару ОСОБА_5, з метою припинити його хуліганські дії схопив ОСОБА_1 за руку і повалив на підлогу. ОСОБА_3 намагаючись перешкодити ОСОБА_5 утримувати ОСОБА_1, схопив його за одяг, розірвавши при цьому куртку, стрибнув йому на спину і став пальцями руки давити останньому в очі, закликаючи своїх знайомих до побиття працівників бару. Довідавшись що ОСОБА_4 викликав працівників міліції засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 залишили бар.
У спільній касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 просять судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у кримінальній справі закрити за відсутністю у його діях складу злочину, мотивуючи тим, що досудове та судове слідство проведено однобічно, неповно, необ'єктивно, оскільки не здобуто жодного доказу на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Вважають, що суд безпідставно не взяв до уваги показання ОСОБА_1, ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, а поклав в основу вироку показання потерпілих і свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які перебувають у службовій залежності від потерпілого ОСОБА_4, оскільки той є їхнім роботодавцем. Стверджують, що суд не дослідив усі обставини справи, які мають істотне значення для прийняття правильного рішення, зокрема, не дав належної оцінки даним висновку судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 5 серпня 2005 року у приміщенні бару були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження. Крім того, вважають, що судом першої інстанції не досліджено питання щодо цивільного позову, заявленого потерпілим ОСОБА_4 у ході досудового слідства. Зазначають, що апеляційний суд на вказані порушення не звернув уваги, крім того, допустив порушення норм кримінально-процесуального закону, оскільки розглянув справу в апеляційному порядку без участі захисника засудженого ОСОБА_1
Заслухавши доповідь судді Верховного суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарги доводи, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення не вбачається.
За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 і його захисник оспорюють фактичні обставини справи і посилаються на однобічність і неповноту досудового й судового слідства. Відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки суддів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому колегія суддів при розгляді справи за касаційною скаргою на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями цих судів.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на досліджених і перевірених у судовому засіданні доказах, у тому числі показаннях потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які пояснили, що ОСОБА_1 на вимогу адміністрації бару розрахуватись за поламану серветницю завдав потерпілому ОСОБА_4 удар рукою в обличчя. Після чого ОСОБА_5, припиняючи хуліганськіі дії ОСОБА_1, який намагався повторно нанести удар потерпілому, схопив його за руку і повалив на підлогу. В цей час ОСОБА_3 закликаючи своїх друзів до побиття працівників бару стрибнув на спину ОСОБА_5 і став давити пальцями своєї руки потерпілого в очі. При цьому свої дії ОСОБА_1 і ОСОБА_3 супроводжували нецензурною лайкою на адресу працівників бару, робота якого на деякий час була зупинена. Після того, як було викликано працівників міліції ОСОБА_1 і ОСОБА_3 припинили свої хуліганські дії і самостійно залишили приміщення бару.
Посилання засудженого ОСОБА_1 і його захисника на неправдивість показань потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 є безпідставними. Ці показання послідовні, підтверджуються іншими доказами, і даних про те, що вони могли обмовити ОСОБА_1 немає.
Необґрунтованим є й наведене у скарзі твердження про те, що суд безпідставно не взяв до уваги показання засуджених та свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7
Суд правильно визнав ці їх показання необ'єктивними, навівши у вироку відповідні мотиви прийнятого рішення, з яким погоджується і колегія суддів.
Рішення органу досудового слідства щодо виділення кримінальної справи в окреме провадження за фактом заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень невстановленою особою в приміщенні бару “Кактус” не є порушенням закону, яке б могло бути підставою для скасування вироку суду.
На підставі аналізу й оцінки зібраних у справі доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні групою осіб хуліганських дій, що супроводжувались особливою зухвалістю, щодо потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_5
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 296 КК України.
При призначенні йому покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, зокрема, те що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, тому визнав за можливе звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Не ґрунтуються на матеріалах справи і твердження засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 у касаційній скарзі з приводу того, що апеляційний суд розглянув їх апеляцію за відсутності захисника засудженого, на участі якого наполягав ОСОБА_1
З огляду на матеріали справи апеляційний суд, задовольнив клопотання засудженого ОСОБА_1 і переніс розгляд справи на інший день - 02 серпня 2006 року, про що належним чином повідомив усіх учасників процесу, в тому числі і захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 (а.с. 219-220).
У зазначений час і день засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 на засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, що відповідно до ст. 362 КПК України не є перешкодою для розгляду справи.
Перевіркою матеріалів справи не виявлено і даних, які б могли свідчити про штучне створення слідчими органами доказів винності ОСОБА_1 у вчиненні хуліганських дій або про можливу фальсифікацію доказів у справі. Не встановлено й інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування постановлених щодо нього судових рішень.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів ,
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні спільної касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2
с у д д і:
Міщенко С.М. Вус С.М. Школяров В.Ф.