У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

             з участю прокурора                Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 22 квітня 2008 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 3 серпня 2007 року.

Цим вороком

          ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець та мешканець м.Ковель Волинської області, такий, що судимості не має,

засуджений:

за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ч.2 ст. 342 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст.104 КК України постановлено звільнити ОСОБА_1від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку та покладено обов'язки відповідно до п.2, 4 ч.1 ст.76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 3 серпня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1визнаний винуватим у тому, що він 29 грудня 2006 року, близько 23 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, незаконно проник до АДРЕСА_1і таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 815 гривень.

У той же день ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в салоні маршрутного таксі, яке рухалося по маршруту №1 від вул.Незалежності до Льонозаводу у м.Ковелі, вчинив опір працівникові правоохоронного органу ОСОБА_4 під час виконання ним службових обов'язків, на вимогу якого припинити хуліганські дії, ОСОБА_1став виражатись на його адресу нецензурною лайкою, дістав з кишені ніж, який він перед цим таємно викрав з квартири ОСОБА_2 і намагався ним завдати тілесні ушкодження ОСОБА_4

Крім того, ОСОБА_1, повторно 19 січня 2007 року о 18 годині, у стані алкогольного сп'яніння з АДРЕСА_2таємно викрав мобільний телефон із карткою оператора мобільного зв'язку, які належали АДРЕСА_3, на загальну суму 708 гривень 29 копійок.

У касаційному поданні та змінах до нього прокурор порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильність застосування кримінального закону.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання у повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та зміни до нього, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України - хуліганства, тобто дій, що грубо порушують громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжуються особливою зухвалістю та пов'язані з опором представникові влади, які виразились у тому, що він після вчинення крадіжки з квартири ОСОБА_2, в стані алкогольного сп'яніння в салоні маршрутного таксі, ігноруючи елементарні правила поведінки та моральності протягом тривалого часу в присутності пасажирів висловлювався нецензурними словами та розпивав спиртні напої. На вимогу пасажира ОСОБА_4 припинити хуліганські дії, достовірно знаючи, що він є працівником міліції, ОСОБА_1 відреагував агресивно, продовжував виражатись нецензурними словами, дістав з кишені ніж і намагався ним ударити ОСОБА_4 і останній змушений був вжити заходи самозахисту.

Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1з ч.3 ст.296 КК України на ч.2 ст.342 КК України, суд лише зазначив, що опір представникові влади ОСОБА_1учинив під час вчинення дрібного хуліганства. Проте, які саме дії засудженого можуть бути кваліфіковані як дрібне хуліганство суд не вказав та не навів доказів на спростування обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 хуліганства за ознакою особливої зухвалості за вищезазначених обставин. Адже з формулювання обвинувачення, яке суд знайшов доведеним, убачається, що після того, як ОСОБА_4 зробив зауваження ОСОБА_1 з приводу його поведінки, останній не припинив свої дії, а став виражатись на його адресу нецензурними словами і намагався нанести удар ножем і ОСОБА_4 змушений був вжити заходи самозахисту. Крім того, внаслідок таких дій ОСОБА_1було порушено рух громадського транспорту за маршрутом.

У роз'ясненнях, які дав Пленум Верховного Суду України у п.5 постанови №10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» зазначено, що за ознакою особливої зухвалості хуліганством визнається таке грубе порушення громадського порядку, яке крім іншого супроводжувалось припиненням руху громадського транспорту. Що стосується кваліфікації хуліганських дій, які пов'язані з опором представникові влади, то у п.8 вищезазначеної постанови вказано, що коли такий опір мав місце під час вчинення хуліганства, то ці дії охоплюються ч.3 ст.296 КК України і не потребують додаткової кваліфікації за відповідними частинами ст.342 КК України. У випадках, коли опір було вчинено після припинення хуліганських дій - як протидія затриманню, він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і відповідальність має наставати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 296 та 342 КК України. У разі коли опір представникові влади було мав місце при вчиненні особою дрібного хуліганства, то вона підлягає кримінальній (за відповідними частинами ст.342 КК України) та адміністративній (за ст.173 КупАП) відповідальності.

На думку колегії суддів, висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_1складу злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, належним чином не мотивований та суперечить доказам, які є у справі, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість постановленого щодо ОСОБА_1вироку суду. 

Ці порушення вимог кримінального та кримінально-процесуального закону не були усунуті при апеляційному розгляді справи, а тому вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи слід вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи і постановити законний та обґрунтований вирок, у разі визнання ОСОБА_1винуватим у вчиненні злочинів, обрати йому покарання у відповідності до вимог ст.ст.65-67 КК України.

Керуючись ст.ст.394 - 396 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 3 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

       С У Д Д І :

   Філатов В.М.                   Глос Л.Ф.                      Таран Т.С.