ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2012 р. № 2а-900/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засідань Макар Г.В.

представників:

від позивача -Ожибко М.І., Щербата О.М., Огоновський І.М.,

від відповідача -Хильченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «ТД «Леопрінт»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «ТД «Леопрінт»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 року за №0001952350 прийнятого ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області.

Позивач в позовній заяві стверджує, що на момент здійснення господарських операцій контрагент -ТзОВ «Віктрейд ЛТД»являлося платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість останнього не було анульовано, а тому в органу державної податкової служби не було підстав не нараховувати податковий кредит відповідно до наданих податкових накладних. Також, продовжує позивач, платник податків не повинен нести відповідальніцсть за порушення, вчинені його контрагентом.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, надав заперечення на позов, просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки, та оспорюване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної невиїзної перевірки ТзОВ «ТД «Леопрінт»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Віктрейд»за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, ДПІ у Пустомитівськкому районі Львівської області складено акт від 20.12.2011 року за №1475/232/36562694 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року за №0001952350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 196946 грн. 20 коп., в тому числі, за основним платежем -196946 грн. 20 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -01 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено

- порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит за січень 2011 року в сумі 196946 грн. 20 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо порушень оподаткування податку на додану вартість, то суд досліджує господарські операції між позивачем та його контрагентом -ТзОВ «Віктрейд».

Між ТзОВ «Віктрейд ЛТД»(продавець) та ТзОВ «ТД «Леопрінт»(покупець) 10.01.2011 року було укладено договір купівлі-продажу №030111 згідно з умов якого продавець зобов'язується передавати, а покупець приймати у власність та оплачувати на умовах, у строки та в порядку, передбаченому даним договором, товар, асортимент, кількість та ціна якого узгоджуються сторонами та зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, рахунках-фактурі та накладних.

В підтвердження обставин виконання даного господарського зобов'язання позивачем надано специфікацію товару, що поставлявся за договором №030111 від 10.01.2011 року, акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2011 року, видаткові накладні №В-00000398 від 13.01.2011 року, №В-00000401 від 17.01.2011 року, №В-00000403 від 25.01.2011 року, №В-00000404 від 31.01.2011 року, рахунки-фактури №130111-1 від 13.01.2011 року, №170111-1 від 17.01.2011 року, №250111-1 від 25.01.2011 року, №310111-1 від 31.01.2011 року, податкові накладні від 13.01.2011 року за №504, від 17.01.2011 року за №508, від 25.01.2011 року №509, від 31.01.2011 року за №511 та подорожній лист вантажного автомобіля від 13.01.2011 року, від 18.01.2011 року, від 25.01.2011 року, 31.01.2011 року.

Позивач частково розрахувався за отримані товарно-матеріальні цінності з ТзОВ «Діанік Груп»у відповідності до умов договору №90311/1 від 30.03.2011 року, а частково з ТзОВ «Віктрейд ЛТД», що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Також, використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаного у ТзОВ «Віктрейд ЛТД»товару підтверджується відомістю щодо основних засобів введених в експлуатацію у ІІ кварталі 2011 року, отриманих від контрагента ТзОВ «Віктрейд».

З метою з'ясування реальності господарських операцій, в забезпечення принципу офіційного з'ясування обставин справи, судом запропоновано надати сторонам пояснення та докази в їх підтвердження.

Орган державної податкової служби в акті перевірки зазначає, що в контрагента позивача відсутні земельні ділянки, орендовані офісні та складські приміщення, трудові ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби для здійсненнябудь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитнихфінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках , коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В свою чергу, позивачем надано первинні бухгалтерські документи в підтвердження обставин реальності господарських операцій (специфікація товару, акт звірки взаєморозрахунків, видаткова накладна, рахунок-фактура, податкова накладна та подорожній лист вантажного автомобіля).

При цьому, суд звертає увагу на те, що товарно-матеріальні цінності транспортувались позивачем власним транспортним засобом з приміщення за адресою м.Львів, вул.В.Великого,18, орендованого ТзОВ «Віктрейд ЛТД»згідно договору суборенди від 01.01.2011 року.

А відтак, представлені позивачем докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, оскільки є прямими, а не опосередкованими, як ті, що подані відповідачем.

Таким чином, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується поставка позивачеві товарів, які були використані позивачем у своїй господарській діяльності.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 183.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платники податку, відповідно до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання органу державної податкової служби на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва за №379/23-5/36927332 від 11.04.2011 року, оскільки обставини, які викладені у ньому не спростовують наявних у справі доказів, що підтверджують реальність господарської операції.

Таким чином, висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум коштів, сплачених в результаті здійснення господарської операції з ТзОВ «Віктрейд», не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати, що податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість , прийняте правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення, а тому адміністративний позов слід задовольнити в повному обсязі.

Окрім того, з врахуванням вимог ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваного акту індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року за №0001952350.

3. Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунка Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Леопрінт», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Пустомити, вул.Грушевського, 33, 1969 грн. 47 коп. сплаченого судового збору.

4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 квітня 2012 року.

Суддя В.Я.Мартинюк