Копія

Україна -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-499/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирошниченка В.С.

за участю секретаря судового засідання Поцелуйко А.І.

за участю представника позивача- Пономарьова М.В.

представника відповідача-Панасенко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі ОДПІ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2012р. №0000131710, яким визначено податкове зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 95542,70 грн., в т.ч. за основним платежем -95541,70 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем зроблені помилкові висновки, що правочини вчинені між позивачем та ПП „Гімалая" не спрямовані на реальне настання наслідків, мали нетоварний характер, що ПП „Гімалая" здійснює свою діяльність на надання податкових вимог та проведення безтоварних операцій. Відповідачем перевищено свої права та обов'язки в частині висновків щодо нікчемності првочинів. Вказані правочини підтверджені належним чином складеними первинними документами, а тому висновки викладені в акті перевірки не обґрунтовані та не підтверджені будь-якими документами. Угоди, укладені між позивачем з вказаним контрагентом в судовому порядку не визнавалися недійсними. Відсутність таких судових рішень свідчить про недостовірність висновків відповідача про нібито нікчемність правочинів, а тому недостовірними є й похідні від цього висновки про зниження сум податку на додану вартість.

На момент здійснення господарських операцій ПП „Гімалая" володіло правоздатністю та дієздатністю на вчинення правочинів, було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала. Вказала, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначених Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги належить задовільнити з наступних підстав.

З 20.12.2011р. по 21.12.2011р. Кіровоградською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП „Гімалая" за лютий, березень 2011р., за результатами якої складено акт №265/1710/НОМЕР_1 від 28.12.2011р.(а.с.9-19).

В ході перевірки встановлено порушення:

-п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на 95541,70грн. у т.ч. за лютий 2011р.-39318,33 грн., за березень 2011р.- 56223,37грн.

- ч.1,5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ч.2 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012р. №0000131710, яким визначено податкове зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 95542,70 грн., в т.ч. за основним платежем -95541,70 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн. (а.с.20).

Визначаючи позивачеві суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ ПП „Гімалая".

Проте, як зазначено в акті перевірки відповідача, з посиланням на акт позапланової документальної перевірки ПП „Гімалая" від 28.11.2011р. №171/23-1/37384055, відповідачем встановлено, що господарські операції позивача з ПП „Гімалая" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також в ході проведення перевірки не встановлено в перевіряємому періоді факту передачі товарів від ПП „Гамалая" до підприємства-покупця, у зв'язку з відсутністю (не надання до перевірки) актів приймання-передачі товару, видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та інших первинних документів.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем зроблено висновок, що правочини між позивачем та вказаним контрагентом є нікчемними.

З метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивача з ПП „Гімалая", а отже, правомірності формування податкового кредиту, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.08.1999р., взятий на податковий облік в органах ДПС 19.08.1999р., являється платником податку на додану вартість з 05.09.2010р.(а.с.6,7,8).

Видами діяльності позивача є : холодне штампування та гнуття; лиття чавуну; лиття сталі; кування, пресування, штампування; загальні механічні операції, ремонт і технічне обслуговування двигунів та турбінів; ремонт і технічне обслуговування інших машин; виробництво вузлів, деталей та приладдя для автомобілів та їх двигунів; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом, жиром; роздрібна торгівля непродовольчими товарами; діяльність автомобільного вантажного транспорту; організація перевезень; оренда автомобілів (а.с.9).

Суд вбачає з матеріалів справи, що з метою здійснення основного виду діяльності позивачем (покупець) укладено з ПП „Гімалая" (постачальник) договори поставки товарів (послуг) від 18.02.2011р., 24.02.2011р., 02.03.2011р. (а.с.80-82,85-87,89-91). У відповідності до умов вказаних договорів передача (постачання) товару здійснюється постачальником покупцю за адресою постачальника та/або за адресою покупця (при виконанні робіт, послуг).

Згідно договору поставки товарів (послуг) від 18.02.2011р., позивач одержав від ПП „Гімалая" комбайн „Домінатор-108" за ціною без ПДВ 184166,67 грн., ПДВ-36833,33 грн., що підтверджується копією видаткової накладної від 18.02.2011р. №РН-0000019, копіює банківської виписки про попередню оплату за комбайн „Домінатор" від 18.02.2011р. в сумі 221000,00 грн., в т.ч. ПДВ 36833,33 грн. (а.с.88, 72).

ПП "Гімалая" виписано позивачеві податкову накладну №46 від 18.02.2011р. на загальну суму 221000,00 грн., ПДВ-36833,33 грн. (а.с. 26).

Згідно пояснень представника позивача, придбаний комбайн „Домінатор-108" позивач особисто забирав від ПП „Гімалая", оскільки має посвідчення водія зазначеної категорії.

За договором поставки від 24.02.2011р. від ПП „Гімалая" позивачем отримано шайбу колів, розкид добрив з кардн. валом. ЗПУ до ОУ на загальну суму з ПДВ 14910,00 грн., ПДВ 2485,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної від 24.02.2011р. №РН-0000020, податковою накладною №47 від 24.02.2011р.(а.с.92, 27).

Позивачем одержано згідно договору поставки від 02.03.2011р. від ПП „Гімалая" (рос.мовою зазначено в видатковій накладній) сеялку SPP-8 FS, винт регул. КПС, плинт д4мм, РВД диам 24L=1610, РВД диам 24L=2010, РВД диам 32L=1610, РВД диам 32L=2010, провод МГТФ 0.35, колесо зубчатое 1080.05.390-1, насос Д-630-90К, ПД-800-600-00 поддон плоск.дер, ТРС-1-МП-90-00 решетка спициальная нижняя, ТРС-1-НП-90-00 решетка спициальная нижняя, ТРС-2-НП-90-00 решетка спициальная нижняя, ППД-2П04-00 поддон плос дер, ТРС-1-НП-90-00 решетка специальная нижняя-1 - всього на 321072,00 грн., в т.ч. ПДВ 53512,00 грн., що підтверджується копією видаткової накладної від 02.03.2011р. №РН-0000039.

Також, згідно договору поставки від 02.03.2011р. від ПП „Гімалая" позивачем отримано послуги по ремонту топливної апаратури з форсунок ЯМЗ 236, топливної апаратури з форсун. Д-240, ГУР МТЗ, двигат.КАМАЗ на загальну суму без ПДВ 13556,67 грн., ПДВ-2711,33 грн., що підтверджується копією акта здачі-прийняття робіт(надання послуг) від 02.03.2011р. №ОУ-0778 (а.с.84).

ПП "Гімалая" виписано позивачеві податкову накладну №74 від 02.03.2011р. на загальну суму 337340,00 грн., ПДВ-56223,33 грн. (а.с. 35).

Розрахунки між сторонами здійснено готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів (а.с.93-101).

Придбаний позивачем товар у ПП „Гімалая" належним чином оприбуткований, що підтверджується записами у журналі складського обліку за лютий 2011р. та березень 2011р., в якому ведеться облік придбаних товарів (а.с.109-111).

Перевозка товару здійснювалася позивачем власним транспортом, наявність якого підтверджується довідкою Кіровоградського ВРЕР ДАІ УДАІ УМВС в Кіровоградській області, тому ТТН не виписувалися (а.с.71).

ТТН не надавалася позивачу, оскільки законодавством не передбачено даного обов'язку. Придбаний товар доставлявся в складські приміщення за адресою вул. Автолюбителів, 16, м.Кіровоград, що перебувають в користуванні позивача згідно договору оренди нежитлових приміщень від 01.02.2011р. (а.с.74-79).

Позивачем придбаний товар у ПП „Гімалая" одразу реалізовано в лютому та березні 2011року іншим підприємствам, що підтверджується видатковими накладними (а.с.112-121).

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що у позивача наявні належним чином складені податкові накладні, останній мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості ТМЦ придбаних у ПП "Гімалая".

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за перевірений період стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП „Гімалая" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів (послуг), одержав податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту такої суми податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Суд враховує, що відповідачем обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

Крім цього, судом співставлялася ціна придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП „Гімалая" і ціна за якого придбані запчастини, сільгоспмашини реалізовувалися іншим суб'єктам господарювання. Аналіз цієї діяльності свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 мав економічну вигоду, що є невід'ємним принципом господарювання.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 18.01.2012р. №0000131710 обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 18.01.2012р. №0000131710, яким визначено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкове зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 95542,70 грн., в т.ч. за основним платежем -95541,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 грн.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 960 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 28.04.2012 р.

Суддя-підпис

З оригіналом згідно:

Суддя В.С. Мирошниченко