Судове рішення #2377148
УХВАЛА

УХВАЛА

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України в кримінальних справах у складі:

 

головуючого-судді

Міщенка С.М.

суддів прокурора та захисника

ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5. ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 травня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Немирівського районного суду Вінницької області  від 2 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 травня 2007 року.

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області  від 2 березня 2007 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1народження, громадянина України, судимого 23.05.2003 року за ст.ст.15, 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,-

 

засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2народження, громадянина України, раніше не судимого,-

засуджено за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі статей 75 і 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та  покладено на нього відповідні обов'язки.

                            ОСОБА_7,

                            ІНФОРМАЦІЯ_3народження,

                            громадянина України, раніше не судимого,-

засуджено за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_4народження,

громадянина України, раніше не судимого,-

засуджено за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі статей 75 і 76 КК України ОСОБА_9. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та  покладено на нього відповідні обов'язки.

ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_5народження,

громадянина України, раніше не судимого,-

засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі статей 75 і 76 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та  покладено на нього відповідні обов'язки.

Стягнуто з ОСОБА_9. і ОСОБА_1. на користь ОСОБА_11 на відшкодування моральної шкоди по 500 грн. з кожного.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 травня 2007 року вирок щодо засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_6, ОСОБА_9. та ОСОБА_10 залишено без зміни, а щодо ОСОБА_7 змінено, постановлено вважати його засудженим за ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст.186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до призначеного судом покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Згідно з вироком, ОСОБА_1., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9. та ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

ОСОБА_1, маючи намір на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, виступаючи в ролі організатора, склав план вчинення злочину, проводячи підготовку до якого 5 травня 2005 року в м. Вінниці запропонував взяти участь у його вчинені своїм знайомим ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_9, на що останні погодились.

6 травня 2005 року, приблизно о 21 год., реалізовуючи заплановане, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_6, ОСОБА_12. та ОСОБА_9., розподіливши між собою ролі, на автомобілі «таксі» з м. Вінниці приїхали в с. Райгород Немирівського району, маючи при собі схожий на бойовий пневматичний пістолет, про наявність якого ОСОБА_7. і ОСОБА_8 не знали. Тут ОСОБА_1 запропонував місцевому жителю ОСОБА_10 вказати осіб, яких можливо пограбувати. ОСОБА_10 діючи як пособник пограбування вказав на ОСОБА_11 і ОСОБА_13, розповівши про їх матеріальний стан, місце проживання та шлях повернення додому, а також вказав виконавцям злочину ОСОБА_6, ОСОБА_12 і ОСОБА_9 сприятливе місце, де зручніше всього можна було вчинити злочин.

Виконуючи роль організатора та врахувавши отриману від ОСОБА_10 інформацію, ОСОБА_1 розподілив ролі між учасниками злочину і непомітно для ОСОБА_7 та ОСОБА_9. в автомобілі «таксі» передав ОСОБА_6 пневматичний пістолет, який той мав використати під час вчинення злочину.

7 травня 2005 року, приблизно о 1 год. 30 хв. ОСОБА_6, ОСОБА_7. і ОСОБА_8 перестріли ОСОБА_11 та ОСОБА_13 на вул. Набережній у с. Райгород, де ОСОБА_6 підійшов ззаду до ОСОБА_13, приставив до його спини пістолет і погрожуючи застосуванням зброї, утримував його рукою за шию, а ОСОБА_7. в цей час обшукав ОСОБА_11 і погрожуючи їй фізичною розправою, заволодів мобільним телефоном «Сіменс-62», сім-картою до нього та золотим ланцюжком загальною вартістю 1280 грн., а також відкрито викрав у ОСОБА_13 мобільний телефон  «Моторола С-350» з сім-картою до нього загальною вартістю 600 грн.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить про зміну судових рішень щодо засудженого ОСОБА_1., перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК Україну та пом'якшення покарання із застосуванням статей 69 і 75 КК України. При цьому захисник посилається на те, що дії усіх засуджених не були спрямовані на заподіяння фізичного чи психічного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих. Обгрунтовуючи свої доводи про пом'якшення покарання ОСОБА_1 він посилається на позитивні дані про його особу та відсутність перешкод для повторного застосування ст. 75 КК України.

У касаційному поданні прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, поставлено питання про скасування судових рішень щодо засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9. та ОСОБА_10 за невідповідністю призначеного їм покарання тяжкості злочину і їх особам внаслідок м'якості та направлення справи на новий судовий розгляд з посиланням на незаконне застосування до них статей 69 і 75 КК України.

У додаткових доводах до свого подання прокурор просить про те ж саме, але зазначає, що при вчинені розбою та грабежу ніхто із засуджених до потерпілих фізичне насильство не застосовував та що вироком суду ОСОБА_6 і ОСОБА_9. безпідставно зобов'язано періодично з'являтися на реєстрацію в порядку ст. 76 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника та прокурора, які підтримали свої скаргу та подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги і подання, колегія суддів вважає, що скарга та подання підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон, кваліфікувавши дії ОСОБА_1. за ст. 187 ч. 2 КК України, оскільки будь-якого психологічного та фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, ніким із засуджених до них не застосовувалося, та що у справі відсутні докази того, щоОСОБА_1мав на меті вчинення розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, спростовуються показаннями засуджених у цій же справі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9., ОСОБА_10, які у судовому засіданні підтвердили, що саме ОСОБА_1 запропонував їм поїхати на дискотеку у село та забрати у місцевих жителів кілька мобільних телефонів. Після вчинення злочинів саме він на залізничному вокзалі в м. Вінниця продав викрадені мобільні телефони обох потерпілих.

Крім того із показань ОСОБА_6 вбачається, що коли вони їхали на місце вчинення злочину,ОСОБА_1передав йому пневматичний пістолет, якого він засунув під пояс, а потім застосував його під час нападу на потерпілих, приставивши його спочатку до живота, а потім до спини ОСОБА_13, утримуючи його лівою рукою за шию. В цей час ОСОБА_12 забрав у нього мобільний телефон, а потім підбіг до дівчини, біля якої знаходився і ОСОБА_9. Заволодівши телефонами, вони заставили потерпілих йти вперед, а самі побігли до машини, якою поїхали в м. Вінницю, висадивши по дорозі ОСОБА_10

Про те, що саме таким чином було вчинено пограбування потерпілих, видно із показань ОСОБА_12а і ОСОБА_8, а також потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_11. При цьому потерпілий ОСОБА_13 підтвердив, що в процесі нападу один із трьох хлопців, які підбігли до них із ОСОБА_11, схопив його за шию, приставив до спини твердий предмет і наказав не рухатися. В цей момент двоє інших нападників заволоділи мобільним телефоном та золотим ланцюжком ОСОБА_11, а потім ОСОБА_12 забрав мобільний телефон у нього, після чого нападники втекли. З показань ОСОБА_11 також вбачається, що під час пограбування ОСОБА_13 стояв з простягнутими вперед руками і ніяких активних дій не вчиняв, а позаду нього впритул стояв ОСОБА_6.

Наведені показання засуджених та потерпілих свідчать про те, що суд правильно встановив фактичні обставини вчинених засудженими злочинів та вірно кваліфікував злочинні дії засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_6 як розбійний напад за ст.ст. 27. ч. 3, 187 ч. 2 та 27 ч. 2, 187 ч. 2 КК України відповідно, ОСОБА_12а, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 - як грабіж за ст.ст. 27 ч. 2, 186 ч. 2, 27 ч. 2, 186 ч. 2 та 27 ч. 5, 186 ч. 2 КК України відповідно, оскільки ці злочини вчинені ними за попередньою змовою між собою та відповідним розподілом ролей між собою.

Оскільки самеОСОБА_1організував вчинення розбійного нападу за попередньою змовою із ОСОБА_6ом, бо надав останньому зброю, яку ним і було використано під час вчинення злочину для подолання опору потерпілого ОСОБА_13, підстав для перекваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 з розбою на грабіж, про що ставиться питання у касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає, бо кримінальний закон судом до засудженого застосовано правильно.

Разом із тим, із матеріалів справи та вироку суду вбачається, що під час вчинення злочинів жодним із засуджених до потерпілих не застосовувалося фізичне насильство, застосовувалася лише погроза застосування відповідного насильства. При цьому до потерпілого ОСОБА_13 було застосовано погрозу застосування насильства, небезпечного для його життя і здоров'я, а щодо ОСОБА_11 - погрозу застосування насильства, яке не було небезпечним для її життя і здоров'я. Тому зазначена кваліфікуюча обставина злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України щодо засуджених ОСОБА_12а, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, та ч. 2 ст.187 КК України щодо засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_6, підлягають виключенню із вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду.

У зв'язку із цим частковому задоволенню підлягає касаційне подання прокурора та касаційна скарга захисника.  

Що ж стосується доводів прокурора про невідповідність призначеного засудженим покарання внаслідок м'якості, а захисника про суворість призначеного покарання засудженому ОСОБА_1, то колегія суддів вважає їх безпідставними, бо відповідно до ст. 65 КК України, призначене кожному із них покарання є необхіднім і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів. При цьому засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_12а, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обгрунтовано судом звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Тому враховуючи, що переконливих доводів щодо м'якості призначеного засудженим покарання у касаційному поданні не наведено, підстав для скасування судових рішень за цими доводами колегія суддів не вбачає. Немає також підстав для пом'якшення призначеного покарання засудженому ОСОБА_1, бо злочин він вчинив під час іспитового строку за попереднім вироком, вчинений ним злочин є тяжким.

Разом із тим доводи касаційного подання про неправильне застосування ст. 76 КК України щодо засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_8 в частині встановлення ним періодичної явки на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи колегія суддів вважає обгрунтованими. Тому судові рішення в цій частині також підлягають відповідній зміні.  

 З урахуванням наведеного, керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

 

У Х В А Л И Л А :

 

 

касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 та касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Немирівського районного суду Вінницької області  від 2 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 травня 2007 року щодо ОСОБА_1ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8та ОСОБА_10змінити.

Виключити із цих судових рішень щодо ОСОБА_1. і ОСОБА_6 кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 187 КК України - вчинення розбою із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, а щодо ОСОБА_7, ОСОБА_9. і ОСОБА_10 кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 186 КК України - вчинення грабежу із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих.

Також виключити із цих судових рішень вказівку суду про необхідність  ОСОБА_6 і  ОСОБА_8 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України один раз на місяць з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.

 

 

С У Д Д І :

 

 

Міщенко С.М.                       ОСОБА_3                     Косарєв В.М.         

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація