П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 18.04.2008 р.                                                                                                     № 4/121 

За позовом   ОСОБА_1

До                 Генерального штабу Збройних Сил України

Про               визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації

                       за продовольче забезпечення у розмірі 24974,73 грн.

Суддя Вовк П.В.

                              Секретар судового засідання Камінська Т.О.

Представники:

Від позивача          не прибув

Від відповідача              не прибув

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.04.08 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання дій Генерального штабу Збройних Сил України (далі Відповідач) щодо незабезпечення його продовольчим пайком протиправними; стягнення з Відповідача грошової компенсації за продовольче забезпечення за період з 21.03.2000 по 30.11.2004р. у розмірі 24974,73 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.08 відкрито провадження у адміністративній справі № 4/121.

17.04.08 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю Позивача та його представника.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перебування Позивача на дійсній військовій службі, Відповідач не надавав йому у період з 21.03.2004 по 30.11.2004 продовольчий пайок або грошову компенсацію за нього у зв'язку із застосуванням неконституційних (на думку Позивача) положень Закону України від 17.02.2000 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким з 11.03.2000 призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою передбачено одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або грошової компенсації за них та замість речового майна.

18.04.08 станом на час розгляду справи до суду надійшла заява від Відповідача про розгляд справи за відсутністю представника до якої Відповідачем додано письмові заперечення на позов, які долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з заперечень, Відповідач просить позов залишити без задоволення, мотивуючи тим, що відсутні законні підстави для забезпечення Позивача продовольчими пайками або надання грошової компенсації замість них за період, зазначений у позові, оскільки Законом України від 17.02.2000 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»з 11.03.2000 призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання генералами, офіцерами, прапорщиками та військовослужбовцями, що проходять службу за контрактом продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них. Дані положення Закону не скасовані, неконституційними не визнані, а тому повинні виконуватися.

Дослідивши матеріали справи, суд -

                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах з 12.08.1969 по 30.11.2004, що підтверджується Витягом із послужного списку ОСОБА_1. З 30.11.2004р Позивача звільнено із військової служби у запас.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»у редакції до 03.11.2006 року передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби.

Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

За офіцерами, прикомандированими для роботи в органах державного управління, на підприємствах, в установах, організаціях і вищих навчальних закладах, зберігаються всі види матеріального забезпечення, гарантії та пільги за рахунок бюджету Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України та інших військових формувань. Перелік посад, що їх можуть займати офіцери, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» з 17.02.2000 року призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).

Відповідно до частини 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України  у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»Кабінетом Міністрів України 12 березня 1996 року було прийнято постанову № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ».

Положеннями зазначеної постанови були затверджені та введені в дію з 1 березня 1996 року норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України. Відповідно до встановлених норм військовослужбовці Збройних Сил України забезпечувалися за рахунок держави продовольчими пайками за нормою № 7.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації»постанову №  316 скасовано.

Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації»Міністерством оборони України було розроблено Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час (далі - Положення), затверджене наказом Міністра оборони України від 09.12.2002 № 402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.12.2002 за № 992/7280.

Відповідно до вимог пункту 2.1 цього Положення встановлено, що забезпечення військовослужбовців продовольством здійснюється за нормами харчування військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженими постановою № 426. Згідно норм забезпечення, затвердженими постановою №426 не передбачено надання продовольчого забезпечення та видачу пайків особам офіцерського складу.

Згідно вимогам підпункту б) примітки 1 до норми №1 Положення право на харчування за рахунок держави мають військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики (мічмани) і військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і які постійно працюють на аеродромах, полігонах, технічних і стартових позиціях і безпосередньо обслуговують літальні апарати (літаки, вертольоти, планери тощо) та забезпечують їх польоти.

Згідно з вимогами статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України" держава гарантує отримання продовольчого забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер службової діяльності.

З аналізу наведених норм вбачається, що з 29.03.2002 держава взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення харчуванням військовослужбовців в їдальнях, що передбачено постановою № 426, зобов'язання щодо продовольчого забезпечення військовослужбовців є іншим видом зобов'язання, порядок виконання якого було встановлено постановою КМУ № 316, яка втратила чинність з 29.03.2002 року.

Законом України від 17.02.2000 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» було призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців), а також дію абзацу першого частини першої статті 14 зазначеного Закону в частині забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей безоплатного проїзду у відпустку.

Щодо посилань Позивача, в обґрунтування своїх вимог на рішення Конституційного суду України № 7-рп/2004 від 17.03.04, № 4-рп/2007 від 18.06.07 та 6-рп/2007 від 09.07.07, суд звертає увагу на наступне, переліченими рішеннями Конституційного суду України, Закон України № 1459 «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців) не конституційним не визнавався.

Також, суд звертає увагу на те, що посилання Позивача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 3 листопада 2006 року N 328, яким внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме  добавлено ст. 9-1, якою передбачено право військовослужбовців на продовольче, речове та інше забезпечення відповідно до норм в порядку та терміни встановлені Кабінетом міністрів України, є необґрунтованим, оскільки даний закон набрав чинності 01.01.07, а Позивачем заявлені вимоги за період з 21.03.2000 по 30.11.2004 року, тобто за той час коли вищезазначена норма ще не діяла, а сам Позивач, станом  на набрання чинності цією нормою вже не був особою, яких перелічено у даній статті. Крім того, відповідно до Закону України № 489 «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»на 2007 рік зупинено.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з дотриманням принципів встановлених ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене суд, прийшов до висновку, про відсутність протиправної бездіяльності Відповідача щодо незабезпечення Позивача продовольчим пайком у спірному періоді, а тому позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.  2,158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

      У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя          П.В. Вовк