07.06.2012 Справа № 422/1660/2012
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2012 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Залімської Н.В.,
при секретарі Карпенко А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, уточнивши позовні вимоги, звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 08 січня 2007 року вона та відповідач уклали договір позики коштів, в цей же день позивач передала відповідачу 125000 грн., а ОСОБА_2 зобов'язалася повернути гроші до 25 березня 2007 року, що підтверджується розпискою. 11 лютого 2007 року відповідач частково повернула борг у розмірі 77000 грн., в зв'язку з чим залишок боргу станом на 11 лютого 2007 року склав 48000 грн., які ОСОБА_2 зобов'язалася повернути до 16 вересня 2007 року. При цьому згідно розписки, ОСОБА_2 добровільно погодилась на нарахування відсотків у розмірі 5000 грн. Таким чином, загальна сума боргу за розпискою від 11 лютого 2007 року склала 53000 грн. Однак в обумовлений строк відповідач грошові кошти не повернула, в зв'язку з чим 18 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду про реструктуризацію заборгованості, згідно якої борг відповідача становив 47600 грн., відсотки -10000 грн. Згідно виданої ПАТ КБ «ПриватБанк»виписки з рахунку, на який відповідачем здійснювалося часткове перерахування грошових коштів, за період з 15 липня 2008 року по 25 жовтня 2011 року від ОСОБА_2 надійшло 4639 грн. Таким чином, станом на 25 жовтня 2011 року залишок боргу відповідача становить 52961 грн.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь суму боргу в розмірі 52761 грн., інфляційні в розмірі 18679,70 грн., 3 % річних у розмірі 5501,28 грн. та судові витрати.
Позивач надала суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила.
На підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 08 січня 2007 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір позики коштів, в цей же день позивач передала відповідачу 125000 грн., а відповідач зобов'язалася повернути грошові кошти через 75 днів, 25 березня 2007 року, що підтверджується розпискою.
11 лютого 2007 року відповідач частково повернула борг у розмірі 77000 грн., в зв'язку з чим залишок боргу станом на 11 лютого 2007 року склав 48000 грн., ФОП ОСОБА_2 добровільно погодилась на нарахування відсотків у розмірі 5000 грн. та зобов'язалась повернути 53000 грн. у строк до 16 вересня 2007 року. Зазначені обставини підтверджуються розпискою від 11 лютого 2007 року та актом звірки боргу від 11 лютого 2007 року.
Однак, в обумовлений в розписці від 11 лютого 2007 року строк відповідач грошові кошти не повернула, в зв'язку з чим 18 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 було укладено угоду про реструктуризацію заборгованості, згідно умов якої борг відповідача становив 47600 грн., відсотки -10000 грн., всього загальна сума боргу становила 57600 грн.
Згідно виданої ПАТ КБ «ПриватБанк»виписки з рахунку, на який відповідачем здійснювалося часткове перерахування грошових коштів, за період з 15 липня 2008 року по 25 жовтня 2011 року від ОСОБА_2 надійшло 4639 грн.
Таким чином, станом на 25 жовтня 2011 року залишок боргу відповідача становить 52961 грн. (57600 грн. -4639 грн. = 52961 грн.).
14 листопада 2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення суми позики. Однак, з моменту отримання зазначеної вимоги, відповідач сплатила лише 200 грн., що підтверджується виданою ПАТ КБ «Приватбанк»випискою з рахунку, сформованою станом на 16 грудня 2011 року.
Таким чином, станом на 15 січня 2012 року залишок боргу відповідача становить 52761 грн. (57600 грн. -4639 грн. -200 грн. = 52761 грн.).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов договору; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, сума основного бору становить 52761 грн., 3 % річних -5501,28 грн., індекс інфляції -18679,70 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача, становить 76941,98 грн.: 52761 грн. (сума основного боргу) + 5501,28 грн. (3% річних від простроченої суми) + 18679,70 грн. (індекс інфляції) = 76941,98 грн.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 738,81 грн., тому з відповідача на користь позивача також слід стягнути судові витрати, які нею було сплачено при поданні позову, а саме: судовий збір.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 611, 625, 1046-1050 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10-11, 59-60, 88, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213-215, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми боргу -задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 52761 грн. (п'ятдесят дві тисячі сімсот шістдесят одна гривня), індекс інфляції в розмірі 18679,70 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять гривень сімдесят копійок), 3 % річних у розмірі 5501,28 грн. (п'ять тисяч п'ятсот одна гривня двадцять вісім копійок) та судовий збір у розмірі 738,81 грн. (сімсот тридцять вісім гривень вісімдесят одна копійка).
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 30,61 грн. (тридцять гривень шістдесят одна копійка).
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення позивачем може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення.
Суддя Н.В. Залімська
Копія вірна: Суддя секретар