Справа № 2523/558/2012
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2012 року місто Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Кравченко О.В., за участю представника заявника ОСОБА_1, представника заінтересованої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Чернігові цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_3 23.05.2012 року, посилаючись на приписи Постанови Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.09 р., звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту отримання ним у неповнолітньому віці поранення у районі бойових дій у 1943 році. Зміст заяви зводиться до того, що в осени 1943 року у місцевості де проживав заявник йшли бої за річку Дніпро і він, якому на той час виповнилось 15 років, та інші неповнолітні хлопці, за вказівкою місцевої адміністрації та військових, возили биками на підводах боєприпаси за річку Дніпро. Одного разу, неподалік від підводи заявника розірвався снаряд, бика вбило, а його поранило у голову, передпліччя та контузило. Оскільки усі думали що він помре, то його відвезли до дому, однак він вижив, але ніяких медичних документів, на підтвердження отримання поранення та контузії, не має.
У судовому засіданні, представниця заявника підтримала вимоги поданої до суду заяви, просила її задовольнити.
Представник заінтересованої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_3 та пояснила, що за даними військового комісаріату заявник проходив службу у Збройних силах у період з 20.04.1949 року по 06.01.1951 року, що передбачало проходження медичного обстеження, а так як останній був призваний до лав армії у 1949 році, то поранення у 1943 році не призвело до втрати здоров'я, тим більше до інвалідності. Крім того, у заключній частині акту судово-медичного обстеження ОСОБА_3 зроблено лише припущення можливості отримання останнім бойової травми у 1943 році, а згідно приписів ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Свідок ОСОБА_4 у 1943 році, коли стався випадок, був неповнолітнім. Отже не має підстав для встановлення факту отримання поранення у 1943 році, що призвело до інвалідності.
Допитаний під час попереднього судового засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що був очевидцем того, як розірвався снаряд біля підводи з боєприпасами яку супроводжував ОСОБА_3. Він також на іншій підводі з волами, що їхала позаду, віз боєприпаси за річку Дніпро через переправу в район плацдарму на території Білорусії. Від вибуху одного бика, якого вів заявник, вбило, а ОСОБА_3 залишився лежати непритомним на землі. Солдати підняли його, але він був без свідомості і все обличчя його було у крові. Вони його чимось перев'язали і залишили на місті, а він та інші поїхали далі виконувати поставлене завдання. Вже згодом він дізнався, що ОСОБА_3 вижив.
Судом з'ясовано усі обставини на які посилається заявник та досліджено докази, якими він їх обґрунтовує.
Відповідно до приписів ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно п.5 ч.2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, які стали інвалідами внаслідок воєнних дій громадянської та Великої Вітчизняної воєн або стали інвалідами із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та повоєнні роки. Факт знаходження особи в зоні ведення бойових дій встановлюється судом, оскільки не відноситься до медичного критерію і не може встановлюватися МСЕК.
У відповідності до п.15 Положення про порядок, умови й критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року інвалідність, що наступила в осіб до 18-го віку в наслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни або їхніми наслідками, установлюється відповідно до медичних документів, які підтверджують факт поранення або захворювання, або рішення суду щодо зазначених подій та висновків лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у с. Пакуль, Чернігівського району, Чернігівської області і зареєстрований проживаючим по АДРЕСА_1. /а.с.5-6/
Отже станом на 1943 рік заявник мав 15 річний вік.
З офіційного джерела, «Советская военная энциклопедия»(редакція А.А. Гречко.: Воениздат, 1976), встановлено, що на 823-й день війни, під час Чернігівсько-Прип'ятської операції, 13-а армія Центрального фронту, під командуванням генерал-лейтенанта Пухова М.П., першою форсувала Дніпро на північ від Києва, на ділянці Мньов - гирло річки Прип'ять. Переправа почалася на світанку 22 вересня. Спочатку подолали річку під вогнем противника стрілецькі підрозділи, використавши для цього плоти з колод і бочок, рибальські човни. З першими підрозділами піхоти переправилася частина полкової, протитанкової артилерії і мінометів. Дивізіонна артилерія й артилерія РВГК в цей час прикривала переправу вогнем з лівого берега. На кінець дня радянські частини міцно оволоділи плацдармом розміром 25 км по фронту і від 2 до 10 км в глибину на правому березі річки.
Таким чином, є загальновідомою обставиною те, що у районі місця проживання заявника, села Мньов-Пакуль-Пильня, у кінці вересня на початку жовтня 1943 року, проходили бойові дії у період Великої Вітчизняної війни.
З наданих заявником документів вбачається, що він є учасником війни, пенсіонером за віком і неодноразово нагороджувався Президентами України медалями, як захисник вітчизни та з нагоди річниць перемоги у ВВВ 1941-1945 років. /а.с.13-16/
Згідно висновку судово-медичної експертизи №144 від 18.06.2012 року, на час огляду у ОСОБА_3 мають місце рубці м'яких тканин волосяної частини голови, обличчя, правого передпліччя, котрі можуть являтись наслідками бойової травми, отриманої у 1943 році. Згідно виписного епікризу №2943 Чернігівської ЦРЛ, видно, що у ОСОБА_3 мається посттравматична енцефалопатія, яка є результатом загоєння ушкодження, що могло виникнути у 1943 році і вона може бути наслідком бойової травми. /а.с.10-11, 34-36/
Суд рахує викладений вище висновок експертизи, відповідно до вимог статей 57, 66, 145 ЦПК України, допустимим доказом на підтвердження характеру і ступеню ушкодження здоров'я заявника.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 підлягає задоволенню, оскільки ним доведено належними і допустимими доказами зазначений у заяві факт, що має юридичне значення.
Керуючись ст.ст.209, 212-215, 256, 259, 294 ЦПК України, Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03 грудня 2009 року, суд, -
ВИРІШИВ:
Встановити факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у 1943 році, у неповнолітньому віці, отримав бойове поранення під час Великої Вітчизняній війні, у районі бойових дій.
Судові витрати по справі не відшкодовуються.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Криворученко Д.П.