Справа № 2-85/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" червня 2012 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Мички І.М.

при секретарі Сімонович С.О.

за участю позивачки ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, його представника адвоката ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовом, вказуючи, що на підставі договору дарування від 19 квітня 1996 року вона є власником житлового АДРЕСА_1. На підставі рішення сесії Здолбунівської міської ради від 17 травня 2007 року за №416 їй передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0295 га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1

У 2009 році її сусід ОСОБА_3 приватизував свою земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 площею 0,0742 га.

Стверджує, що єдиним проїздом до її помешкання є проїзд зі сторони вул. Церковної, позначений на державному акті на право власності на земельну ділянку Б-В -землі громадської забудови (проїзд), ширина якого становить 4,08 м. Даний проїзд був виділений рішенням виконкому Здолбунівської міської ради депутатів трудящих від 14.08.1957р. та зобов'язано домоволодільця встановити ворота та огорожу. Однак, відповідач самовільно переніс свою огорожу, перекривши частину проїзду (заїзду) у її помешкання.

Зазначає, що з метою вирішення та врегулювання даного земельного спору з ОСОБА_3 щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зверталась до Здолбунівської міської ради та головного управління Держкомзему у Рівненській області. Даними установами були створені комісії, які виїхавши на місце, склали відповідні довідки, якими відповідачу рекомендовано не пересувати свою огорожу, так як цим він зменшить ширину проїзду позивачки навпіл, проте, жодні рекомендації та листи відповідних органів влади та місцевого самоврядування не вплинули на відповідача та залишені ним без задоволення.

Посилаючись на заперечення відповідача про невідповідність описової частини позовної заяви резолютивній частині цієї ж заяви пояснює невірним розумінням смислу заяви відповідачем. Мається і малося на увазі , як це вірно описано в описовій та резолютивній частині заяви і підтверджено у судовому засіданні, обмеження у користуванні житлом шляхом загородження проїзду до її помешкання. Тому такі заперечення не є об»єктивними у справі, а носять лише перекручений та упереджений характер з метою зволікання вирішення спору, що підтверджується і іншими доказами у справі, а саме численними скаргами позивача у різні інстанції зокрема прокурору, яким винесено відповідні рішення при розгляді таких скарг.

А тому, просить суд винести рішення , яким зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні нею права користування належною їй земельною ділянкою та зобов'язати його знести встановлену огорожу, яка загороджує проїзд (заїзд) у її помешкання.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали повністю, просять позов задовольнити.

Відповідач та його представник, заявлені позивачкою позовні вимоги не визнали, заперечили проти задоволення позову, посилаючись на те, що твердження позивачки щодо єдиного під'їзду до її будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, зі сторони вул. Церковної не відповідає дійсності, так як згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 існує проїзд до її будинку зі сторони АДРЕСА_1. Ширина проїзду становить 9,37 м. Тобто -позивачка має заїзд до житлового будинку. Інший заїзд їй не потрібний.

Заїзд (віртуальний), про який зазначає позивачка в позовній заяві, не має будь-якого відношення до земельної ділянки, переданої в користування ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями. У відповідності з Державним актом на право власності зі сторони провулку вул. Церковної в м.Здолбунів знаходиться ділянка ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства. Ця ділянка не має будь-якого відношення до заїзду на земельну ділянку, надану для обслуговування будинку.

Є безпідставним посилання ОСОБА_1 про надання їй проїзду згідно рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради від 14.08.1957 року. Адже це рішення не було виконане, заїзд не був влаштований.

Крім того, згідно договору дарування від 19.04.1996 року ОСОБА_1 прийняла в дар житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку 600 кв.м, а згідно державного акту на право приватної власності на землю їй передано у власність 0,10 га та 0,04 га відповідно до різного цільового призначення.

Стверджують, що підстав для обмеження прав відповідача щодо володіння, користування та розпорядження його земельною ділянкою немає. А тому, в позові ОСОБА_1 просять відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, пояснення свідків, суд прийшов до висновку про задоволення даного позову.

Судом встановлено, що позовні вимоги позивачки є підставними та обгрунтованими, позивачка є власником житлового АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 19 квітня 1996 року, зареєстрованому в Рівненському ОБТІ.

На підставі рішення сесії Здолбунівської міської ради від 17 травня 2007 року за №416 їй передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0295 га, які розташовані за адресою АДРЕСА_1

У 2009 році сусід позивачки, ОСОБА_3 приватизував свою земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 площею 0,0742 га.

Єдиним проїздом до помешкання позивачки є проїзд зі сторони вул. Церковної, позначений на державному акті на право власності на земельну ділянку Б-В -землі громадської забудови (проїзд), ширина якого становить 4,08 м. Даний проїзд був виділений рішенням виконкому Здолбунівської міської ради депутатів трудящих від 14.08.1957р. та зобов'язано домоволодільця встановити ворота та огорожу.

Під час судового розгляду справи суду було надано довідки комісій, створених Здолбунівською міською радою та головним управлінням Держкомзему у Рівненській області, в яких зазначається, що відповідач пересунув свою огорожу, чим зменшив ширину проїзду (заїзду) на земельну ділянку позивачки. Даний факт ствердив і допитаний в судовому засіданні свідок представник управління Держкомзему у Здолбунівському районі.

Факт перенесення огорожі ствердив і сам відповідач.

Відповідач зазначає, що даний проїзд (заїзд) є віртуальним та не має ніякого відношення до земельної ділянки, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями, так як існує проїзд до будинку позивачки зі сторони АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що проїзду на вул. Гончара у позивачки немає. Даний факт стверджується наданими суду фотокартками, де видно, що на даній частині межі встановлено хвіртку, шириною 0,78м, що і зазначено в державному акті про право власності на землю. Крім цього, на державному акті сусіда ОСОБА_5, зазначено, що даний вихід виходить на землі громадської та житлової забудови (пішохідний прохід).

Згідно рішення виконавчого комітету Здолбунівської міської ради депутатів трудящих від 14 серпня 1957 року проїзд до АДРЕСА_1 було встановлено зі сторони вул. Церковної м.Здолбунів. Посилання відповідача на те, що дане рішення не виконано є безпідставним, оскільки даним рішенням було зобов'язано власників будинковолодіння по АДРЕСА_1 встановити огорожу. Дана огорожа була встановлена, що підтверджується наданими суду фотокартками, а також державним актом на право приватної власності на землю.

Безпідставними є і посилання відповідача на те, що позивачка згідно договору дарування від 19.04.1996 року прийняла в дар житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку 600 кв.м, а згідно державного акту на право приватної власності на землю їй передано у власність 0,10 га та 0,04 га відповідно до різного цільового призначення.

Згідно договору дарування від 19.04.1996 року позивачка отримала в дар житловий будинок з надвірними будівлями, земельної ділянки в дар вона не отримувала. Як вбачається з тексту договору, розмір даної земельної ділянки вказується із технічного паспорту на дане будинковолодіння, складеного РОБТІ.

Відповідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів у суді підставність своїх заперечень проти позову.

Таким чином, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.78, 91, 158 ЗК України, суд -

в и р і ш и в :

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою.

Зобов'язати ОСОБА_3 знести встановлену огорожу, яка загороджує проїзд (заїзд) у помешкання ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Здолбунівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: