Справа № 2-4898/11

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2012 р. Ленінський районний суд м.Севастополя у складі:

головуючого - судді Фисюк О.І.

при секретарі - Матковій Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхової суми,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просив зобов'язати відповідача виплатити позивачеві страхову суму у розмірі 6500 грн. на підставі п.4.6. договору добровільного страхування автотранспорту №608/7539/45, стягнути з відповідача на користь позивача страхову суму у розмірі 6500 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між позивачем та ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» 22.10.2008 року був укладений договір добровільного страхування автотранспорту №608/7539/45, відповідно до якого позивач застрахував транспортний засіб CHERY SQR6468A1 реєстраційний номер НОМЕР_1, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності. 29.09.2010 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного транспортного засобу, однак страхова компанія відмовилась виплачувати страхове відшкодування, посилаючись на те, що дана пригода є не страховою, оскільки страховій компанії були надані недостовірні відомості про факт настання страхового випадку, із чим позивач не погодився та вимушений звернутися до суду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав із зазначених підстав.

Представник відповідача позов не визнала у повному обсязі, посилаючись на те, що страхова компанія законно відмовила у виплаті страхового відшкодування, оскільки водієм транспортного засобу ОСОБА_2 спочатку були повідомлені відомості відносно того, що вона сама наїхала на перешкоду - стовб, який не помітила, а у подальшому, - що автомобіль пошкодив хтось невідомий на стоянці, який скрився з місця ДТП. Такі обставини у відповідності із Законом України «Про страхування» є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Також представник відповідача зазначала, що у даному випадку водій пошкодженого транспортного засобу не притягувався до адміністративної відповідальності та не перевірявся на предмет сп'яніння. А тому зазначений випадок не є страховим.

Третя особа позов підтримала, у судовому засіданні, крім того, пояснила, що, повідомляючи страхову компанію про факт та обставини ДТП, вважала, що достовірність обставин ДТП не має юридичного значення.

Вислухав представників сторін, третю особу, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, та такими, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.10.2008 року між ВАТ УСК «Дженералі Гарант» (правонаступник ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»), ОСОБА_1 та ТОВ «Простофінанс» укладено договір добровільного страхування автотранспорту №608/7539/45, відповідно до якого позивач застрахував транспортний засіб CHERY SQR6468A1 реєстраційний номер НОМЕР_1, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності водія.

Право власності позивача на зазначений автомобіль підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СНС 026672, в якому також зазначено, що керувати автомобілем дозволено ОСОБА_2

29.09.2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої застрахований транспортний засіб CHERY SQR6468A1 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням третьої особи ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження у вигляді деформованого заднього лівого крила, заднього бамперу.

Поліс страхової компанії №19G-0266257, виданий позивачеві на підставі укладеного договору добровільного страхування автотранспорту, розповсюджував свою дію також й на третю особу, що керувала транспортним засобом на відповідній правовій підставі, у зв'язку з чим третя особа при настанні дорожньо-транспортної пригоди зателефонувала до Сервісної компанії страховика за телефоном, що зазначений у полісі, та повідомила про факт та обставини настання страхового випадку.

01.10.2010 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про настання страхового випадку, в якій також зазначив факт та обставини дорожньо-транспортної пригоди, що сталася при керуванні транспортним засобом третьою особою.

15.11.2010 року страхова компанія відмовила позивачеві у виплаті страхового відшкодування на підставі п.3 ч.1 ст.26 Закону України «Про страхування», а саме: через подання завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.

Відповідно до умов укладеного договору добровільного страхування автотранспорту, а саме п.6.2.3. Страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку протягом двох робочих днів повідомити про те, що сталося Диспетчерський центр Страховика (Сервісну компанію) за телефоном, вказаним у полісі. Письмову заяву про страховий випадок з описом його обставин надіслати Страховику не пізніше 7 днів.

Враховуючи, що умови договору розповсюджувались на третю особу, вона у відповідності до вимог цього договору повідомила Диспетчерський центр Страховика (Сервісну компанію) ВАТ «Євроассістанс» про настання страхового випадку, зазначаючи, що дорожньо-транспортна пригода відбулась у результаті наїзду нею на перешкоду, а саме на стовб, який вона не помітила.

У письмовій заяві про настання страхового випадку, позивачем було зазначено, що дорожньо-транспортна пригода відбулась у результаті зіткнення із автомобілем невідомої особи, яка з місця пригоди зникла.

Відповідно до умов договору, а саме: п.6.3.3., п.6.3.4. Страховик має право перевіряти інформацію, яку повідомив Страхувальник, а також виконання Страхувальником вимог і умов договору, а також фіксувати повідомлення про настання страхового випадку технічними засобами.

Таким чином, відповідач, скориставшись передбаченими договором правами, зафіксував повідомлення про настання страхового випадку через Сервісну компанію та перевірив інформацію, яку повідомив Страхувальник.

Звукозапис розмови, зроблений Сервісною компанією відповідача ВАТ «Євроассістанс», який залучено до матеріалів справи, свідчить про те, що третя особа, керуючи застрахованим транспортним засобом, здаючи назад, наїхала на перешкоду - стовб.

Заява позивача про настання страхового випадку містить інші відомості про факт та обставини дорожньо-транспортної пригоди, а саме: пошкодження транспортного засобу невідомою особою, що свідчить про порушення вимог п.3 ст.26 Закону України «Про страхування».

Також необхідно зазначити, що схема ДТП була складена працівником ДАІ зі слів ОСОБА_2, що убачається з рапорту працівника ДАІ. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачу, оскільки той повідомив недостовірні відомості про факт настання дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи представника позивача, що надання завідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку має обов'язково містити корисні мотиви, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки таких зазначень у законі не міститься.

Крім того, суд не знаходить і правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача відшкодувати позивачеві страхову суму у розмірі 6500 грн. на підставі п.4.6. Договору, оскільки у п.4.6. Договору йдеться про страхову премію. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про страхування» страхова премія - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно із договором страхування.

Таким чином, враховуючи, що поняття суми страхової премії не має відношення до суми страхового відшкодування, розрахунку даної суми у розмірі 6500 грн. позивачем не надано, суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

Крім того, відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем при цьому не надано обґрунтування та розрахунків страхової суми у розмірі 6500 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Відповідно до страхового полісу страхова сума становить 53 656 грн., однак при настанні страхового випадку сплачується не страхова сума, а страхове відшкодування, яке відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування» є страховою виплатою, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. При цьому, і розміру завданого прямого збитку позивач не зазначив, відповідних розрахунків та доказів такого збитку не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов є незаконним, необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд відносить на позивача.

На підставі ст.979, 991 ч.1 п.3 ЦК України, ст.26 ЗУ „Про страхування", керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхової суми - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя через Ленінський районний суд м.Севастополя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні при проголошенні рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяті днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - підпис

Згідно з оригіналом:

Суддя Ленінського районного

суду міста Севастополя О.І. Фисюк