26.06.2012

Справа № 2-4856/11

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А ї Н И

26 червня 2012 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді - Омельченко К. О.

при секретарі - Забіякі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Теплоенергомонтаж»про стягнення з ВАТ «Теплоенергомонтаж»на користь Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі Автономної Республіки Крим Україна страхові внески та пеню за несвоєчасне перерахування страхових внесків, а також матеріальний збиток на свою користь за недонараховану і недоотриманий з вини ВАТ «Теплоенергомонтаж»пенсію за віком за період 2004-2007 роки, -

встановив:

Позивач звернувся в 2007 році в Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим з позовом до ВАТ «Теплоенергомонтаж»про стягнення з ВАТ «Теплоенергомонтаж»на користь Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі Автономної Республіки Крим Україна страхових внесків та пені за несвоєчасне перерахування страхових внесків, а також матеріальної шкоди в свою користь за недонараховану і недоотриману з вини ВАТ «Теплоенергомонтаж»пенсію за віком за період 2004-2007 років.

В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, в яких просить стягнути з ВАТ Теплоенергомонтаж»на користь Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі Автономної Республіки Крим Україна страхові внески та пеню в сумі 162 960 грн. 00 коп., а також стягнути матеріальний збиток на свою користь за недонараховану і недоотриману з вини ВАТ «Теплоенергомонтаж»пенсію за віком у сумі 76 430 грн. 00 коп. за 2004-2011 роки.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 24.04.1994г. по 12.02.1996г. він працював в Ісламській Республіці Іран на будівництві ТЕС «РАМІН»за контрактом №0170 від 20 квітня 1994р.

Контракт укладений між трестом «Теплоенергомонтаж»(нині ВАТ «Теплоенергомонтаж») як роботодавцем, з одного боку, і позивачем, як працівником, з іншого боку.

Зазначений контракт є трудовим договором, в якому визначені права, обов'язки і відповідальність сторін, і що контракт має обов'язкову силу для сторін.

Роботодавець відрядив позивача до Ісламської Республіки Іран для роботи на посаді монтажника 5-го розряду на будівництві ТЕС «РАМІН», і вважає, що роботодавець повинен сплачувати внески по державному соціальному страхуванню працівника, в тому числі відрахування до пенсійного фонду відповідно до чинних законів України.

Роботодавець виплачує працівникові заробітну плату в Україні в карбованцях з розрахунку 60% середньої заробітної плати, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру оплати праці, і не більше 3-х мінімальних розмірів оплати праці за місяць.

У своїй позовній заяві позивач робить свій варіант розрахунку, яким обґрунтовує суму платежів, які, на його думку, повинні були б нараховані і перераховані в Управління Пенсійного фонду Ленінського району Автономної Республіки Крим України, і суму недонарахованої і недоотриманої позивачем пенсії в результаті не перерахованих сум платежів в пенсійний фонд.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і просив задовольнити його в повному обсязі позовних вимог.

Представник ВАТ «Теплоенергомонтаж»за дорученням проти пред'явленого позову в частині стягнення з ВАТ «Теплоенергомонтаж»матеріальних збитків за недонараховану і недоотриману позивачем пенсію за віком за період з 2004 по 2011р. в сумі 76 430 грн. 00 коп., і в частині стягнення страхових внесків та пені в сумі 162 960 грн. 00 коп. на користь Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі Автономної Республіки Крим України заперечував, посилаючись на те, що позивач, перебуваючи у закордонному відрядженні в Ісламській Республіці Іран на будівництві ТЕС «РАМІН», працював у монтажному управлінні «Раміненергомонтаж», яке створено і здійснювало виробничо-господарську діяльність у складі Генеральної дирекції ВО «Технопромекспорт» Російська Федерація, яка і виплачувала заробітну плату ОСОБА_1 в доларах США, і тому ВАТ «Теплоенергомонтаж»не зобов'язане було перераховувати страхові внески в управління пенсійного фонду Ленінського району Автономної Республіки Крим Україна за ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ст. 61 Цивільно-процесуального кодексу України обставини, встановлені судовими рішеннями по цивільній, господарській та адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо яких встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія за участю позивача ОСОБА_1, представника ВАТ «Теплоенергомонтаж»встановила, що на підставі контракту №0170, укладеному 20.04.1994 року між позивачем та трестом «Теплоенергомонтаж», позивач знаходився в закордонному відрядженні в Ірані, де працював з квітня 1994 року до лютого 1996 року.

Відповідно до п.5.6 зазначеного контракту відповідач зобов'язався сплачувати позивачу заробітну плату в Україні в карбованцях України, виходячи із 60% середньомісячного заробітку, який він отримував перед відрядженням за кордон.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач в якості 60% заробітної плати повинен був сплачувати позивачу щомісячно по 117,3 доларів США, що за 19,5 місяців складає 12 190 грн. При цьому суд керувався висновком експерта-оцінювача Сєрокурова І.П., який зробив розрахунок заборгованості, виходячи із заробітку в доларах США.

Проте, з таким висновком суду судова колегія не погодилась, оскільки він суперечить умовам контракту, укладеного між сторонами та зроблено без врахування того, що це питання регулювалося діючими на той час постановами Кабінету Міністрів України №449 від 04.07.1994 року, №720 від 20.10.1994 року «Про підвищення заробітної плати на державних підприємствах, в установах і організаціях»та постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати №365 від 25.12.1974 року «Про затвердження правил про умови праці радянських робітників за кордоном».

Оскільки на час розгляду справи позивачем не була надана довідка про заробітну плату за період з січня по березень 1994 року, середня заробітна плата ОСОБА_1 повинна розраховуватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року за період з березня по грудень 1993 року на підставі довідки ВАТ «Кримтеплоенергомонтаж». Виходячи із вказаного у довідки заробітку, середня заробітна плата складала 445452,67 карбованця.

60% від зазначеної суми складає 267271,60 грн.

Відповідно до атестатів позивач перебував в Ірані з 26.04.1994 року по 21.09.1995 року та з 28.11.1995 року по 09.02.1996 року, тобто 15 місяців. За цей період відповідач повинен був йому сплатити 5345432,60 крб. (267271,60 х 15 міс. + 267271,60 х 5 міс.), що складає 53,45 грн.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»№1282 від 03.07.1991 року, постанови КМУ №663 від 07.05.1998 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів громадян»зазначена сума підлягала індексації та на час постанови рішення складала 19634,50 грн.

Оскільки суд неправильно визначив суму заборгованості по заробітній платі, рішення суду в цій частині відповідно до п.4 ст. 309 УПК України було змінено.

Також змінено рішення суду в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку.

Як встановила судова колегія, зі змісту атестату від 22.09.1995 року випливає, що позивач знаходився у відпустці 68 робочих днів (або 77 календарних).

Надання та оплата відпустки регулюється піп. «а»і «б»п. 57, п. 60, п. 61 Правил про умови праці радянських робітників за кордоном. Виходячи з того, що середньоденний заробіток позивача до направлення на роботу складав 15057,55 крб., за період відпустки відповідач повинен був сплатити позивачу 1159431,35 карбованців, що складає 11,59 грн.

З урахуванням індексації зазначена сума складає 238,80 грн.

Рішення суду вступило в силу і ВАТ «Теплоенергомонтаж»через Дзержинський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції перерахувало на користь ОСОБА_1 19634 грн. 50 коп. заборгованості по заробітній платі за період перебування ОСОБА_1 у закордонному відрядженні і 238 грн. 00 коп. за оплату відпустки за період роботи в Ісламській Республіці Іран.

В судовому засіданні встановлено також, що трест «Теплоенергомонтаж»(нині ВАТ «Теплоенергомонтаж») відрядив ОСОБА_1 для роботи в Ісламську Республіку Іран на будівництво ТЕС «РАМІН», однак з умов контракту від 20.04.1994г. № 0170 не випливає, що ОСОБА_1 відряджається саме в управління «Раміненергомонтаж»тресту «Теплоенергомонтаж».

Грошовий атестат № 201, виданий ОСОБА_1, також свідчить про те, що позивач відряджений до Ірану на об'єкт ТЕС «РАМІН», але про те, що він буде виконувати свої трудові обов'язки саме в монтажному управлінні «Раміненергомонтаж»тресту «Теплоенергомонтаж », і що саме це управління зобов'язане виплачувати йому посадовий оклад у розмірі 400 доларів США, з положень атестата і контракту не свідчить.

З положень контракту від 20.04.1994г. № 0170 випливає, що трест «Теплоенергомонтаж»як організація, що направляє ОСОБА_1 для роботи у закордонне відрядження, бере на себе зобов'язання саме з організації відрядження працівника за кордон, але не по організації і конкретному місцю роботи, в тому числі і платника заробітної плати та інших платежів саме в монтажному управлінні «Раміненергомонтаж»тресту «Теплоенергомонтаж».

Так, п. 5.6 контракту передбачає, що трест «Теплоенергомонтаж»виплатить позивачеві тільки заробітну плату в Україні і в карбованцях з розрахунку 60% середньої заробітної плати, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру оплати праці та не більше 3-х мінімальних розмірів оплати праці за місяць, і виплатить внески по державному соціальному страхуванню працівника, в тому числі відрахування до Пенсійного Фонду України відповідно до чинних законів України.

У судових засіданнях також встановлено, що відповідно до Розпорядження від 14 вересня 1994р. ПО ВВО «Технопромекспорт», на виконання контрактних угод № 1-68-8 між ВО «Технопромекспорт», Російська Федерація, і фірмою «Таванір», Ісламська Республіка Іран, і на підставі контракту між ВО «Технопромекспорт», Російська Федерація, і монтажним трестом «Теплоенергомонтаж», Україна, в складі Генеральної дирекції ВО «Технопромекспорт»на будівництві ТЕС «РАМІН»в Ісламській Республіці Іран було створено монтажне управління «Раміненергомонтаж».

На Генеральну дирекцію «Раміненерго»покладалися обов'язки по розробці структури монтажного управління «Раміненергомонтаж», затвердження штатного розкладу управління, розробка та затвердження системи обліку та звітності управління «Раміненергомонтаж»перед Генеральною дирекцією «Раміненерго», а також на управління «Раміненергомонтаж»покладалося завдання по забезпеченню виплати заробітної плати працівникам «Раміненергомонтаж», в тому числі і персоналу з числа працівників місцевого найму.

Відповідно до п. 6 викладеного розпорядження, на виконання контрактних зобов'язань, трест «Теплоенергомонтаж»зобов'язаний був забезпечити управління «Раміненергомонтаж»підбором і відрядженням персоналу необхідної кваліфікації і в терміни, узгоджені сторонами відповідно до графіка руху робочої сили.

Судом також встановлено, що відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 99 від 14.04.1994г. державний монтажний трест «Теплоенергомонтаж»був реорганізований у відкрите акціонерне товариство «Теплоенергомонтаж», і розпорядженням виконкому Дзержинської районної Ради народних депутатів м. Харкова від 05.05.1994г. №166/5 був зареєстрований статут ВАТ «Теплоенергомонтаж», у складі якого немає такого підрозділу, як монтажне управління «Раміненергомонтаж», розташоване в Ісламській Республіці Іран.

При реєстрації випуску цінних паперів ВАТ «Теплоенергомонтаж»в фінансовому управлінні Харківської обласної держадміністрації 16 травня 1994р. в спеціальній інформації про структурну організацію акціонерного товариства також відсутня інформація про знаходження в складі ВАТ «Теплоенергомонтаж»такого структурного підрозділу, як монтажне управління «Раміненергомонтаж», розташоване і зареєстроване в Ісламській Республіці Іран.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в структурному зареєстрованому складі тресту «Теплоенергомонтаж»(надалі з 14.04.1994г ВАТ «Теплоенергомонтаж») не було монтажного управління «Раміненергомонтаж», і що вказане управління організовано і входило до складу Генеральної дирекції «Раміненерго»ПО ВО«Технопромекспорт», Російська Федерація.

Суд також дійшов висновку, що трест «Теплоенергомонтаж»(потім ВАТ «Теплоенергомонтаж») при виконанні своїх контрактних зобов'язань по контракту № 5304130100 займався підбором і відрядженням персоналу необхідної кваліфікації і в терміни, узгоджені сторонами за контрактом, у зв'язку з чим трест «Теплоенергомонтаж»(потім ВАТ «Теплоенергомонтаж») уклав з позивачем контракт від 20.04.1994г. № 0170 для відряджання його на будівництво ТЕС «РАМІН»в Ірані, де він безпосередньо і виконував роботи в інтересах Російської організації управління «Раміненергомонтаж», під керівництвом персоналу Російської організації, яка і виплачувала позивачу за виконувану роботу заробітну плату.

Іншого позивачем, відповідно до ст.. 60 ЦПК України, не доведено. Також не надано належних експертних доказів вірності розрахунків, проведених позивачем.

Відповідно до Закону України від 09.07.2003г. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»із змінами і доповненнями сплата страхових внесків здійснюється платниками, які зареєстровані в органах Пенсійного фонду України.

Відповідно до «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010р. № 21-5 (зареєстровано в Мін'юсті України 27.10.2010г. № 994/18289) платником єдиного внеску є роботодавці -підприємства, інші юридичні особи, створені відповідно до законодавчих актів України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, в тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється органами ПФУ шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників в залежності від того, чи поширюється на них дія Закону України від 15.05.2003г. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» у Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою ПФУ від 27.09.2010г. № 21-6 (далі -Порядок № 21-6).

Відповідно до п. 2.1. і 2.2. Порядку № 21-6 постановка на облік юридичних осіб здійснюється органами ПФУ за місцем їх знаходження.

Відповідно до п. 3.1.1. Інструкції № 21-5 базою для нарахування єдиного внеску є основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

У судових засіданнях також встановлено, що згідно Повідомлення про взяття на облік юридичної особи (відокремленого підрозділу) від 21 травня 2008р. ВАТ «Теплоенергомонтаж»на підставі повідомлення, виданого державним реєстратором відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», зареєстрована платником внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ВАТ «Теплоенергомонтаж»не є платником внесків до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим Україна за період роботи позивача в монтажному управлінні «Раміненергомонтаж».

Таким чином, підстав для стягнення з ВАТ «Теплоенергомонтаж»на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим Україна страхових внесків та пені в сумі 162960 грн. 00 коп. за період роботи позивача в монтажному управлінні «Раміненергомонтаж»з 24.04.1994г. по 12.02.1996г. не вбачається.

Однак, в результаті розгляду справи по суті, судом встановлено, що на підставі п. 5.6 Контракту від 20.04.1994г. № 0170 роботодавець виплачує працівникові заробітну плату в Україну в карбованцях з розрахунку 60% середньої заробітної плати, але не менше встановленого законодавством мінімального розміру оплати праці та не більше 3-х мінімальних розмірів оплати праці за місяць, а відповідно до п. 7.1 того ж контракту роботодавець, тобто трест «Теплоенергомонтаж», сплачує внески по державному соціальному страхуванню працівника, в т.ч. відрахування до Пенсійного фонду України відповідно до чинного законодавства України.

А відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 7 Закону України про єдиний внесок і п.п. 3.1.1., п.п. 4.3.7. Інструкції № 21-5 базою для нарахування єдиного внеску є основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, і платник внеску під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з яких стягується єдиний внесок, зобов'язаний одночасно з видачею зазначених сум сплачувати нарахований на ці виплати внесок у розмірі, встановленому для відповідних категорій платників.

На підставі рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18 липня 2007р. позивачеві 18 жовтня 2010р. виплачено 19634грн. 50 коп. заборгованості по заробітній платі відповідно до п. 5.6 Контракту, і 238 грн. заборгованості за оплату відпустки.

Однак при цьому ВАТ «Теплоенергомонтаж»не сплатило до Пенсійного фонду України грошовий внесок відповідно до законодавства України.

Представник відповідача в суді за дорученням не заперечує несплату до Пенсійного фонду грошового внеску при виплаті позивачу зазначених грошових сум, і вважає за необхідне провести такі грошові внески.

При таких обставинах суд приходить до висновку про обов'язок ВАТ «Теплоенергомонтаж» провести нарахування і платіж внеску до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова в розмірі, встановленому для відповідних категорій платників на підставі законодавства України при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 60% за період з 26.04.1994г. по 21.09.1995г. і з 28.11.1995г. по 09.02.1996г., тобто за 15 місяців в розмірі 19634 грн. 50 коп. та заборгованості з оплати відпустки за 77 календарних днів (68 робочих днів) в розмірі 238,00 грн.

У судових засіданнях також встановлено, що позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991г. № 1788-XII в січні 2004р. була призначена пенсія за віком у розмірі 168 грн. 00 коп. на підставі документів, представлених ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991г. № 1788-XII пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України, а ст. 98 того ж закону визначає порядок перерахунку раніше призначених пенсій.

11.06.2009г. ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку його пенсії за стажем та заробітною платою Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»через відсутність відомостей про сплату страхових внесків та на підставі ч. 2 ст. 43, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та п. 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 через не надання довідки про заробітну плату.

Позивачу також відмовлено в задоволенні його заяви на ім'я начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим про виробництво або перевірку його розрахунків і сум виплат до Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим, які повинен був здійснити трест «Теплоенергомонтаж»за час його роботи в Ісламській Республіці Іран, і нанесений йому збиток з вини тресту «Теплоенергомонтаж»невиплатами внесків до Пенсійного фонду через те, що трест «Теплоенергомонтаж»не перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі Автономної Республіки Крим.

За таких обставинах суд вважає, що позивачем не доведена вина тресту «Теплоенергомонтаж»в заподіянні йому матеріальної шкоди в сумі 76430грн 00 коп. недонарахованої і недоплаченої пенсії за період з січня 2004р. по вересень 2011р. і позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з тресту «Теплоенергомонтаж»(нині ВАТ «Теплоенергомонтаж») заподіяної матеріальної шкоди у зв'язку з недонарахуванням і недоплатою пенсії за період з січня 2004р. по вересень 2011р. в сумі 76430грн 00 коп. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача понесені та документально підтверджені витрати позивача, пов'язані з переїздом останнього з АР Крим до м. Харкова на судові засідання.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 79, 88, 174, 212-218 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати ВАТ «Теплоенергомонтаж»провести нарахування та платежі внеску до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 19634 грн. 50 коп. за період його перебування в Ірані з 26.04.1994 р. по 21.09.1995 р. та з 28.11.1995 р. по 09.02.1996 р., тобто за 15 місяців, та заборгованості з оплати відпустки за 68 робочих днів (77 календарних) в сумі 238 грн. 00 коп.

Стягнути з ВАТ «Теплоенергомонтаж»витрати, пов'язані з прибуттям позивача в судове засідання у розмірі 1571 грн.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя