ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Чернівецької міської ради

про визнання права власності -30800,00грн.

Суддя  Желік Б.Є.

Представники:

Від позивача -ОСОБА_2

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 24 квітня 2008 року за позовом приватного підприємця (п/п) ОСОБА_1, який мешкає в АДРЕСА_1 до Чернівецької міської ради м.Чернівці про:

- визнання за приватним підприємцем ОСОБА_1 права приватної власності на будівлю пункту вулканізації (шиномонтажу) загальною площею 17,00м², яка розташована в м.Чернівці на вул. Червоноармійській, 184 “Б”.

- зобов'язання Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації (КОБТІ) зареєструвати за п/п ОСОБА_1 право приватної власності на будівлю пункту вулканізації (шиномонтажу) загальною площею 17,0м.кв., яка розташована в м.Чернівці на вул. Червоноармійській, 184 “Б”.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі позивач посилається на наступні обставини і документи.

7.02.2006р. технічною комісією, утвореною розпорядженням Чернівецького міського голови від 24 грудня 2005 року № 509р, було прийнято до експлуатації стаціонарну малу архітектурну форму -пункт вулканізації (шиномонтажу) загальною площею 17,00м.кв., який знаходиться в м.Чернівці на вул. Червоноармійській 84 “Б”.

Побудований об'єкт є капітальною спорудою та об'єктом нерухомого майна, що підтверджується висновком спеціаліста-будівельника, витягом з паспорту прив'язки № 2 з планом будівлі та її фасадом, інвентаризаційною справою, виготовленою Чернівецьким КОБТІ та кадастровим планом земельної ділянки, що надається в оренду, відповідно до яких:

- конструктивними елементами пункту вулканізації є: фундамент бетонний, стіни цегляні, залізобетонне покриття, бетонна підлога, черепична покрівля, дерев'яні вікна, металеві двері, електропостачання, центральне опалення;

- стіни пункту вулканізації мають товщину 125 мм. та 250 мм.; пункт визначений як будинок;

- земельна ділянка надана в оренду під будівництво капітальної споруди.

Будівля пункту вулканізації  була прийнята в експлуатацію Актом технічної комісії від 7.08.2006р. в порядку, передбаченому чинним законодавством, у зв'язку з чим вказаний акт є підставою для оформлення права власності на цей об'єкт.

Земельна ділянка під уже збудовану позивачем будівлю  надана в орендне користування для обслуговування пункту вулканізації відповідно до договору оренди землі від  18.07.2006р. та додаткового до нього договору від 21.03.2008р.

У відповідності до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності  може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Чернівецька міська рада, відповідач у справі, просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позов, а саме.

Підставою для початку будівництва та отримання свідоцтва на право власності згідно із Законом України “Про планування та забудову територій”, Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. № 1243 є ряд документів, у тому числі акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію об'єкту, який має бути затверджений рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради.

При наявності акта державної приймальної комісії, затвердженого рішенням міськвиконкому, бюро технічної інвентаризації видає свідоцтво на право власності. Разом з тим, в акті технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію не вказано, що він може бути підставою для оформлення права власності на цю споруду.

Цей акт складений з метою обстеження пункту вулканізації (шиномонтаж) для подальшого його використання для підприємницької діяльності, тобто для отримання відповідного дозволу на початок робіт.

Також в даному акті зазначається, що дозвіл надавався саме на встановлення малої архітектурної форми, у зв'язку з чим, забудовнику не виділялася земельна ділянка для здійснення будівництва, як то передбачено Земельним кодексом України.

Крім цього, відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, зареєстрованого Міністерством юстиції України 28.01.2003р. за № 66/7387, на тимчасові споруди право власності не реєструється.

Відповідно до розділу 3 Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які не є державної власністю на території м.Чернівці, затвердженого рішенням виконкому міської ради від 08.08.2000р. № 582/15, прийняття в експлуатацію підготовлених до експлуатації споруд, кіосків, павільйонів, розташованих на земельній ділянці відведеній в тимчасове користування, приймаються постійними приймальними технічними комісіями, результатом роботи якої є оформлення акту, який посвідчує технічний стан приміщення, відповідність його діючим будівельним нормам, містобудівній документації та підготовленість приміщення до експлуатації.

Акт технічної комісії представляється як додаток при наданні дозволу на відкриття і здійснення відповідних видів діяльності. Рішення виконавчого комітету міської ради про затвердження актів не приймається, право власності на такі споруди не оформлюється.

Відповідно до рішень Чернівецької міської ради від 23.03.2006р.     № 967 та від 30.06.2006р. № 49 земельна ділянка на вул. Червоноармій-ській, 184 надана для обслуговування пункту вулканізації.

Умовами договору оренди землі від 18 липня 2006 року, укладеного між Чернівецькою міською радою та п/п ОСОБА_1, передбачено прийняття останнім в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на вул. Червоноармійській, 184 м.Чернівці, та надається для обслуговування пункту вулканізації.

Пунктом 5.9. глави 5 Правил використання та забудови території міста Чернівці передбачено, що для будівництва на землях, які належать до державної або комунальної власності, заінтересовані особи вживають заходів щодо набуття права на землю згідно із земельним законодавством.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад .

Пунктом 2 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні  сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, що “Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно” вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Відповідно до частини 3 статті 376 цього Кодексу право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Земельна ділянка під будівництво зазначеного пункту вулканізації приватному підприємцю ОСОБА_1, не надавалась, позивач з цього приводу до компетентних органів не звертався, тому обґрунтовувати свої позовні вимоги на підставі статті 376 Цивільного кодексу України, є необ'єктивним. Стосовно зауважень про неправильність складання акту технічної комісії, то останній вправі його оскаржити, що позивачем не було зроблено.

Докази, на які посилається позивач, підтверджують статус споруди саме як тимчасової, на яку у відповідності до чинного законодавства, не може бути визнано право власності.

Ухвалою  від 22-28  червня 2008 року  розгляд справи судом було  відкладено на 10 червня 2008 року з підстав, наведених в ухвалі (а.с. 57,58).

10  червня 2008 року  від відповідача  до суду  надійшла заява  про  відкладення  розгляду  справи на інший  день з урахуванням  обставин, за яких позивач не може  забезпечити  участь свого повноважного представника  у розгляді  справи 10.06.2008 року.

Враховуючи, що неприбуття  представника відповідача в судове  засідання  не є  перешкодою у розгляді  судом  справи,  справа  розглядається за його  відсутністю, виходячи  з  наявних в ній  матеріалів.

Заслухавши  усні  пояснення  представника  позивача, дослідивши  обставини і матеріали справи, надавши  їм  належну  правову  оцінку, суд дійшов  висновку про те,  що позовні  вимоги приватного підприємця  ОСОБА_1 задоволенню  не підлягають з урахуванням наступного.

У відповідності до приписів статті 10 Закону України “Про  планування  і забудову  територій”  від 20 квітня 2000 року  № 1699- ІІІ (із змінами на 16.05.2007 року) планування територій на місцевому рівні забезпечується  відповідними  місцевими  радами та їх виконавчими  органами - Київською та Севастопольською міськими державними  адміністраціями, відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає  у  розробленні  та затвердженні  генеральних планів  населених  пунктів, схем  планування  територій на місцевому  рівні та іншої  містобудівної  документації,  регулювання, використання  їх територій, ухвалення та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної  документації.

Як  передбачено частиною 1  статті 24  Закону  фізичні та  юридичні  особи, які  мають  намір  здійснити будівництво об'єктів  містобудування на земельних ділянках,  на праві  власності чи  користування  зобов'язані  отримати  від  виконавчих  органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій дозвіл на будівництво об'єкта  містобудування ( далі -дозвіл на будівництво).

У разі  прийняття  сільською, селищною або міською радою  рішення  про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта будування в порядку, визначеному  Земельним  законодавством, зазначене рішення  одночасно  є  дозволом на   будівництво цього  об'єкту ( част. 4 статті 24).

Дозвіл  на будівництво дає право замовникам  на отримання  дозволу  на виконання  будівельних робіт у порядку, визначеному цим законом   (част. 5 статті 24  Закону).

Відповідно до статті 29 (част.1,2) Закону  дозвіл  на  виконання  будівельних  робіт -це документ, що засвідчує  право  забудовника та  підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта  будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення  земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається  інспекціями  державного архітектурно-будівельного  контролю, які  ведуть  реєстр  наданих дозволів.

Згідно з  частиною 10  зазначеної  вище  статті  Закону України  “Про  планування і забудову  територій”  від 20  квітня 2000 року № 1699-ІІІ  здійснення  будівельних  робіт  на об'єктах  містобудування без дозволу на  виконання  будівельних  робіт або без його перереєстрації, а також  здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається  самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, будівництво будівлі пункту  вулканізації на вул.Червоноармійська, 184 “Б” у м.Чернівці здійснено  позивачем за відсутністю  передбаченого  чинним законодавством  дозволу  на виконання  будівельних  робіт  на земельній ділянці, яка не була  надана  в установленому  законодавством  порядку для цієї  мети, тобто, для будівництва  зазначеного  вище  об'єкту, так як  згідно  доданих до позову  рішень Чернівецької міської  ради, у т.ч., № 967 від 23.03.2006 року  (а.с. 35,36)  та  № 49  від 30.06.2006 року (а.с. 37,38) земельна ділянка  розміром 0,0160 га на вул. Червоноармійській, 184 “Б” у м. Чернівці була надана в оренду для обслуговування  пункту  вулканізації.

За таких обставин об'єкт будівництва, про визнання права  власності на який заявлений позов у цій справі, є самочинним будівництвом, право власності на яке може бути визнане судом в порядку, встановленому статтею 376 ЦК  України, а саме.

Як передбачено в пункті 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього (п.2 статті).

За змістом наведеної статті законодавець пов'язує самочинність будівництва з недотриманням забудовником чинного законодавства, яке  в т.ч. регулює:

1) право власності (користування) земельною ділянкою, на якій здійснено самочинне будівництво;

2) правила забудови міста, проектування та будівельні норми і правила.

Наслідки порушення забудовником, при здійсненні ним самочинного будівництва, права власності на землю, регулюються пунктом 3-6 статті, відповідно до приписів яких право власності на самочинно збудоване майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У разі, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за собою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці або, якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Що стосується наслідків недотримання забудовником правил містобудування (відсутність дозволу на будівництво і на здійснення будівельних робіт), проектування, будівельних норм і правил, то вони регулюються пунктом 7 статті 376 ЦК України.

За змістом приписів цього пункту право на звернення до суду у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, надано відповідним органам державної влади або органу місцевого самоврядування, за позовом яких суд може постановити рішення, яким зобов'язати особу, що здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови неможливе або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Таким чином, зі змісту наведених приписів статті 376 ЦК України вбачається, що законодавцем не передбачено можливості щодо визнання в судовому порядку права власності на самочинне будівництво нерухомого майна, якщо це майно збудовано без належного дозволу (порушено правила забудови) чи належного проектування (порушено правила проектування будівництва) або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У цьому випадку згідно до п.7 статті, при зверненні відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування, судом вирішується  питання щодо перебудови, знесення та відшкодування пов'язаних з цим витрат за рахунок особи, що здійснила самовільне будівництво.

З урахуванням наведеного  та матеріалів справи позовні вимоги в частині визнання права власності на об'єкт будівництва у справі задоволенню не підлягає.

Що стосується  вимог позивача про зобов'язання Чернівецьке КОБТІ зареєструвати право власності на нерухоме  майно, то  провадження  у справі в цій частині  підлягає припиненню як таке, що не може розглядатись в порядку господарського судочинства з урахуванням  наступного.

Реєстрацію прав  власності  згідно  з пунктом 1.3 Тимчасового положення  про  порядок  реєстрації  прав  власності на нерухоме майно, затвердженого  Наказом  Міністерства  юстиції  України  від 28  січня 2003 року № 615 та  зареєстрованого  в Міністерстві  юстиції  України 28  січня 2003 року за № 66/7387, здійснюють комунальні підприємства бюро  технічної  інвентаризації  ( БТІ).

Вказане свідчить, що БТІ на основі законодавства здійснює  делеговані  владні  повноваження в сфері суспільних  правовідносин, пов'язаних  зі здійсненням від імені  держави  дій  щодо  реєстрації прав власності  на нерухоме  майно.

Таким чином, БТІ в розумінні  пункту 7 статті  3  Кодексу  адміністративного  судочинства  України є суб'єктом  владних  повноважень.

У відповідності з пунктом 7 розділу УІІ  “Прикінцеві та перехідні  положення” КАС  України, після  набрання  чинності цим Кодексом , заяви і скарги у справах, що виникають  з адміністративно-правових  відносин, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Крім того,  позовні вимоги в частині  зобов'язання  зареєструвати  право власності  на нерухоме  майно, заявлені  позивачем до особи, яка не є стороною у цій справі.

Ґрунтуючись  на  викладеному, матеріалах  справи, керуючись  ЦК  України, КАС  України, Законом  України  “Про  планування  і  забудову  територій” від 20 квітня 2000 року № 1699-ІІІ (із змінами на 16.05.2007 року), ст. 49, п.1 ст. 80, ст.ст. 82-85  ГПК  України, суд

В И Р І Ш И В :

1.  Відмовити в позові в частині  позовних  вимог  про  визнання  за приватним підприємцем ОСОБА_1 права власності на будівлю  пункту  вулканізації на вул.  Червоноармійській, 184  “Б” у м. Чернівці.

          2. У решті позовних вимог провадження у справі припинити за  непідвідомчістю.

Суддя                                                                                Б.Є. Желiк