Справа № 22ц-0590/6377/2012 Головуючий у 1 інстанції Брежнев О.А.
Категорія 27 Доповідач Новосьолова Г.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2012 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю.,
суддів: Алексєєв А.В., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Яменко АГ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» на рішення Київського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про захист прав споживачів,
В С Т А Н О В И В :
13 липня 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про захист прав споживачів, мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами був укладений кредитний договір від 04 лютого 2008 року про відкриття і порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA - Альфа Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи - резидента.
Позивач вважає, що порушені його права, а саме, в частині зазначення вирішення спорів, які виникають при виконання або припиненні дії цього договору, включаючи спір про відшкодування заподіяних порушенням договору збитків та недійсність (не укладаання) договору - в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» з моменту укладання договору, оскільки це істотно звужує зміст права споживача на захист в судовому порядку, суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», а тому має бути визнане недійсним.
У подальшому змінюючи позовні вимоги, позивач просив визнати недійсним з 12 березня 2011 року пункт 5.11 договору №0000108 від 08 серпня 2008 року та договору №ЛК 9935 від 04 лютого 2008 року, укладених між Закритим акціонерним товариством «Альфа - Банк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк» та ОСОБА_1, який містить умову про третейський розгляд спорів. Також просив стягнути судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2012 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про захист прав споживачів задоволений.
Судом визнано недійсним з 12 березня 2011 року пункт 5.11 договору № 000108 від 08 серпня 2008 року та договору №ЛК9935 від 04 лютого 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Альфа Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», який містить умову про третейський розгляд спорів. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав:
Судом першої інстанції було застосовано закон, який не поширювався на правовідносини, які виникли на час укладання кредитних договорів, відносно пункту щодо розгляду справ споживачів у третейських судах. А тому, недійсними умови договору, можуть бути визнанні лише ті правовідносини, які виникнуть з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до ст..6 ЗУ « Про третейські суди», тобто з 12 березня 2011 року.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що положення ЗУ «Про третейські суди» не порушують припис ст..124 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судами, оскільки третейський розгляд справи не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішенням спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин. Суд своїм рішенням обмежив не тільки право ПАТ «Альфа - Банк» на звернення за захистом своїх прав, який не суперечить нормам чинного законодавства, а також право позивача у разі його звернення до Третейського суду у відповідності до умов укладеного третейського застереження та Закону України «Про третейські суди».
У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній інстанції представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
В судове засідання не з'явився позивач, був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, про що свідчить телефонограма у матеріалах справи (а.с.127).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, представника позивача, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між позивачем ОСОБА_1 та ЗАТ «Альфа Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк» укладено кредитні договори - №0000108 від 08 серпня 2008 року та №ЛК 9935 від 04 лютого 2008 року, за умовами якого банк зобов'язується відкрити рахунок і видати клієнту основну картку та протягом строку дії здійснювати операції з її використанням, надавати інші послуги згідно з цим договором, а клієнт банку зобов'язується сплачувати банку винагороду за послуги, що надаються та виконати інші умови цього договору.
Сторони договору домовились, що усі спори та розбіжності, які виникають між ними, підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультації та переговорів.
Пунктами 5.11 вказаних кредитних договорів передбачено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з договорами , в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даних договорів, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його Регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійнодіючого Третейському суді при Всеукраїнській громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням даного договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв'язку з даним договором. Сторони домовилися, що якщо одна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначив, що пункт 5.11 кредитних договорів обмежує його права споживача, порушує принцип рівності сторін за договорами.
Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до Закону України «Про внесення зміни до ст..6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» від 03 лютого 2011 року , ст..6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку.
Але , з таким висновком суду погодитися не можливо з наступних підстав.
Отже на час виникнення спірних правовідносин Закон України "Про третейські суди" не містив заборони на укладення третейської угоди. Третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Відповідно до статті 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. На час виникнення спірних правовідносин Закон не містив заборони на укладення третейської угоди.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).
Крім того договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.
Отже, неможна погодитися з висновком суду першої інстанції , щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1. та визнання недійсним з 12 березня 2011 року пункт 5.11 договору № 000108 від 08 серпня 2008 року та договору №ЛК9935 від 04 лютого 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «Альфа Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», який містить умову про третейський розгляд спорів.
За таких обставин, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про захист прав споживачів, підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача
Керуючись ст. ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 13 квітня 2012 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про захист прав споживачів відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді