АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Провадження № 22ц/2090/1329/2012 Головуючий 1 інстанції -Колодяжна І.М.

Справа № 2-2026/2011 р. Доповідач -Кісь П.В.

Категорія: позбавлення батьківських прав

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Кружиліної О.А.,

Макарова Г.О.,

при секретарі - Шабас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3, на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

25.05.2011р. ОСОБА_5, діючи за довіреністю і в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення останнього батьківських прав та стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 у розмірі 500 грн. щомісячно і до досягнення 23-х років.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ОСОБА_2 є сином відповідача, після розірвання шлюбу між батьками, позивач проживає з матір'ю окремо від ОСОБА_4, а останній постійно ухиляється від виконання своїх обов'язків, ухиляється від сплати аліментів, не піклується про фізичний і духовний стан позивача, не створює умов для отримання ним освіти.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 -ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Вважає рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Позивач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про причину неявки не повідомив, знехтувавши можливістю особисто давати пояснення, доводити переконливість вимог позовної заяви і апеляційної скарги.

Його представник - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав і просив її відхилити, вважаючи позовні вимоги безпідставними, посилаючись на судові рішення у справі №2-1741/2010 Комінтернівського районного суду м.Харкова за позовом його колишньої дружини ОСОБА_2 до нього про позбавлення батьківський прав по яких у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Щодо вимог про стягнення аліментів, то ОСОБА_4 у судових засіданнях місцевого суду і апеляційної інстанції пояснив, що у змозі надавати сину матеріальну допомогу на період його навчання у ВНЗ до досягнення ним 23 річного віку, але у розмірі не більше 250 грн. щомісячно і за умови, що ОСОБА_2 не буде йому перешкоджати спілкуватись з сином та не буде налаштовувати сина проти нього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши письмові докази, обговоривши доводи апелянта і відповідача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду підлягає зміні, з ухваленням нового про часткове задоволення вимог про стягнення аліментів, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності у відповідності з якими кожна сторона, маючи рівні права щодо надання доказів, повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

На суд, згідно ст.ст.10,11 ЦПК України, покладено обов'язок сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглянути справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а за наслідками такого розгляду постановити законне і обґрунтоване рішення, яке має відповідати вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України.

Суд першої інстанції забезпечив сторонам та представнику позивача можливість здійснити їм свої процесуальні права і виконати процесуальний обов'язок, а за наслідками розгляду справи постановив законне і обґрунтоване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.

Суд дав належну оцінку матеріалам справи у їх сукупності і обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність даних, які б свідчили про наявність обставин, передбачених ст.164 СК України, які б давали підставу для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.

Той факт, що ОСОБА_4, не зважаючи на переважно декларативний характер позовної заяви та апеляційної скарги, визнав правомірною вимогу про його участь в утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 до досягнення ним 23 річного віку на період навчання, спростовує висунуте їх автором звинувачення ОСОБА_4 у цілковитій байдужості до долі сина ОСОБА_2

Крім того, аналіз змісту ст.165 СК України у взаємозв'язку зі ст.6 СК України щодо визначення правового статусу дитини, свідчить, що повнолітній ОСОБА_2 не відноситься до осіб, які, згідно ст.165 СК України, мають право звертатись з позовом до суду про позбавлення батьківських прав.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів.

Згідно ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Судом першої інстанції встановлено, а сторони не оспорюють, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має батьків: матір ОСОБА_6 і батька ОСОБА_4, які у 1999 році розірвали шлюб і з того часу проживають окремо, кожен з них утворив нову сім'ю, їх спільна дитина (позивач ОСОБА_2) проживає з матір'ю ОСОБА_2

З наданих представником позивача довідок вбачається, що ОСОБА_2 навчається на 2 курсі 3-го медичного факультету Харківського національного медичного університету на денній формі навчання за рахунок державного бюджету.

Ці факти ніхто не оспорював, а відповідач ОСОБА_4 погодився надавати щомісячно по 250 грн., зважуючи на свій матеріальний стан.

Відмовляючи повністю у задоволенні позову про стягнення аліментів, суд першої інстанції посилався на те, що знаходження ОСОБА_2 на літніх канікулах є обставиною, яка автоматично припиняє його право на утримання, оскільки передбачене ст.199 СК України право повнолітнього сина, дочки на утримання припиняється у разі припинення навчання. Також суд зазначив, що позивач та його представник не надали доказів, які б підтверджували навчання позивача у 2011-2012 навчальному році.

Однак з таким рішенням колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а допущені судом порушення норм процесуального права і неправильне застосування норми матеріального права призвели до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог про стягнення аліментів.

Факт навчання позивача ОСОБА_2 підтверджується довідками Харківського національного медичного університету як на час звернення до суду з позовом так і при вирішенні справи станом на 21.12.2011 року, цей факт не оспорюється і відповідачем, який визнав за можливе надавати сину щомісячно матеріальну допомогу у розмірі 250 грн. (а.с.10, 35-38, 40, 43-44).

За таких обставин висновок суду про відсутність взагалі підстав для задоволення позову в цій частині вимог ОСОБА_2 не відповідає обставинам справи.

Дійсно, сторони та представник позивача неналежним чином виконували свій процесуальний обов'язок щодо прояву ініціативи у наданні суду доказів з метою доведення тих обставин, на які вони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, зокрема щодо обставин, передбачених ст.ст.199 і 182 СК України.

Проте навіть обмежене коло наданих доказів дозволяє прийняти рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів в межах суми 250 грн., яку відповідач визнав себе спроможним сплачувати.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, надані сторонами у суді першої інстанції і в апеляційному суду у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про часткове задоволення позову про стягнення аліментів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, колегія суддів враховує встановлені судом та не оспорені сторонами такі фактичні обставини, як те: що батько і мати позивача є працездатні особи, які мають рівні обов'язки щодо утримання сина до досягнення 23 років у зв'язку з його навчанням у ВНЗ, відносно якого немає даних про наявність у нього іншого джерела для забезпечення потреби у їжі, одягу, підручниках та ін.,: що мати позивача, з якою він проживає, працює вчителем української мови та літератури в Харківській загальноосвітній школі №53 і не відноситься до категорії осіб, які мають надприбутки; що відповідач є працездатною особою, в даний час не має постійного заробітку, проте має іншу сім'ю і неповнолітнього сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, якого також, згідно ст.180 СК України, зобов'язаний утримувати.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача ОСОБА_4 в тій частині, що стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_2 можливе лише за умови, що колишня його дружина ОСОБА_2 не буде налаштовувати проти нього їх сина ОСОБА_8, оскільки ця обставина не передбачена законом у якості такої, що впливає на обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період їх навчання, та на визначення розміру аліментів.

Судові витрати між сторонами колегія суддів розподіляє у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України і з урахуванням п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»яким передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 61, 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1, ч.3 ст.309, ст.ст.313, 314, 316 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.12.2011р. змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти на користь його повнолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 250 грн. щомісячно, починаючи з 25.05.2011 року до досягнення ним 23 років, на період навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 214 грн.60 коп.

В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: