АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «26 »червня 2012р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Потоцький В. П.
суддів Кузняка В.О., Косована Т.Т.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.
при секретарі Балацко Х.Б.
захисника ОСОБА_1
та потерпілих ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора Сулятицького І.С. на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 березня 2012 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 березня 2012 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, засуджено за ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України ( в редакції Закону №3207-6 від 07.04.2011 року) та призначено йому покарання у виді 3(трьох років позбавлення волі зі штрафом в розмірі 8500(вісім тисяч п'ятсот) грн. без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2(двох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 3(трьох років позбавлення волі зі штрафом в розмірі 8500(вісім тисяч п'ятсот) грн. без конфіскації майна.
На підставі ст. ст.75,76 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Справа №2490/11-302/2012 Головуючий у І інстанції Цуренко В.А.
Категорія ч.4 ст.27, ч.3 ст.369, Доповідач Потоцький В.П.
ч.2 ст.190 КК України
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню -заставу.
Вирішено питання про речові докази у справі.
Цивільні позови задоволені частково.
Згідно вироку районного суду, ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він у травні 2010 року, перебуваючи в приміщенні Чагорської ЗОШ, що розташована в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, вирішив шляхом обману заволодіти коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, запропонувавши їм позитивно вирішити питання щодо вступу їх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на навчання до Чернівецького торгівельно-економічного університету. При цьому ОСОБА_4, маючи на меті заволодіння шахрайським шляхом коштами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, повідомив, що для вирішення вказаного питання вони повинні передати через нього певній посадовій особі Київського національного торгово-економічного університету хабар, тобто підбурював ОСОБА_2 та ОСОБА_3, справа відносно яких закрита на підставі ч.3 ст.369 КК України, до давання хабара, при цьому наміру передавати хабара певній посадовій особі він не мав. Після цього, у червні 2010 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 через свого сина ОСОБА_6 кошти у розмірі 1550 євро, що згідно офіційного курсу НБУ складало 15117,80грн, в якості хабара певній посадовій особі Київського національного торгово-економічного університету, які ОСОБА_4 привласнив та використав на свої потреби. Крім того, у червні 2010 року ОСОБА_2, справа відносно якої закрита на підставі ч.3 ст.369 КК України, передала ОСОБА_4 кошти в сумі 2000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ складало 15850,20грн., які засуджений ОСОБА_4 привласнив та використав на свої потреби.
На вказаний вирок була подана апеляція прокурора Сулятицького І.С., у якій він просить вирок районного суду скасувати та постановити новий вирок, за яким на підставі ч.1ст.70 КК України призначити засудженому ОСОБА_4 остаточну міру покарання у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що районний суд неправильно застосував кримінальний закон, що виразилось у безпідставному призначенні покарання у виді штрафу. Крім цього, прокурор уважає, що районний суд, не маючи на те жодних підстав, неправильно звільнив засудженого від призначеного покарання із випробуванням, оскільки таке покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_4, його захисника ОСОБА_1, прокурора, який просив задовольнити апеляцію, а вирок районного суду -скасувати та постановити новий вирок, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вирок районного суду слід змінити в частині призначеного покарання, а апеляцію прокурора задовольнити частково, на підставі наступного.
Відповідно до ст. 365 КПК апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції у межах апеляції. Зокрема, якщо в апеляції порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання, апеляційний суд не наводить в ухвалі докази на підтвердження винуватості особи в учиненні злочину, доводи щодо кваліфікації діяння тощо.
Аналізуючи вирок районного суду в частині призначення ОСОБА_4 виду та міри покарання, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції необґрунтовано призначив засудженому покарання за ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України ( в редакції Закону №3207-6 від 07.04.2011 року) у виді 3 років позбавлення волі зі штрафом в розмірі 8500грн. 00коп.,чим допустив неправильне застосування кримінального закону.
Так, санкцією ч.2 ст.369 КК України ( в редакції Закону від 05.04. 2001 року N 2341-III із змінами, внесеними згідно з законами N 1508-VI від 11.06.2009 року, N 2808-VI від 21.12.2010 року) було передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 8 років з конфіскацією майна або без такої.
В той же час санкцією ч.3 ст.369 КК України ( в редакції Закону №3207-6 від 07.04.2011 року) передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років із штрафом від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та з конфіскацією майна або без такої.
Згідно до ч.3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує
становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Оскільки в частині призначення покарання у виді штрафу за ч.4 ст.27, ч.3 ст.369 КК України ( в редакції Закону №3207-6 від 07.04.2011 року) закон частково погіршує становище засудженого, колегія суддів уважає, що вирок районного суду в цій частині слід змінити, скасувавши в частині призначення штрафу у розмірі 8500(вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 коп.
Разом із тим, як вбачається із мотивувальної частини вироку, районний суд врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, позитивну характеристику по місцю проживання, повне визнання вини засудженим, щире каяття у вчиненому, стан здоров'я, а саме наявність у нього захворювань серця, добровільне відшкодування завданої майнової шкоди, відсутність претензій з боку потерпілих та їх думку, які просили не позбавляти ОСОБА_4 волі, прийшов до правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та призначив йому покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, при цьому поклав на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
На думку колегії суддів таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Не погоджується колегія суддів із доводом апелянта щодо безпідставного не призначення районним судом додаткової міри покарання у виді конфіскації майна, так як ст.77 КК України передбачений вичерпний перелік додаткових покарань, серед яких немає конфіскації майна.
З врахуванням зміни вироку районного суду в частині призначеного покарання, судова колегія уважає, що вказівку суду щодо перерахунку коштів, внесених в якості застави, в рахунок сплати штрафу слід виключити.
З урахуванням вищезазначеного, грошову заставу у розмір 8500 гривень слід повернути заставодавцю ОСОБА_4
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366,367 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Сулятицького І.С. задовольнити частково.
Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 26 березня 2012 року змінити, скасувавши в частині призначення покарання у виді штрафу у розмірі 8500(вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 коп.
Виключити із резолютивної частини вироку вказівку суду щодо перерахунку коштів, внесених в якості застави, в рахунок сплати штрафу.
Грошову заставу у розмір 8500 гривень повернути заставодавцю ОСОБА_4
В іншій частині вирок районного суду - залишити без змін.
Головуючий В.П. Потоцький
Судді В.О. Кузняк
Т.Т. Косован