АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц/1690/2221/2012
Головуючий по 1-й інстанції Миркушіна Н.С.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року м.Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого -судді : Карнауха П.М.
Суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.
при секретарі Ткаченко Т.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 травня 2012 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання дій відповідача протиправними та про скасування наказу Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 02.12.2011 року №69.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 04 травня 2012 року позовні вимоги задоволені поавністю.
Визнано незаконним і скасовано наказ Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 02.12.2011 року №69 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності провідного лікаря токсиколога-біохіміка Хорольської районної державної лабораторії ветеринарної медицини ОСОБА_2».
Стягнуто з Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь держави судовий збір в сумі 107,30 грн.
В апеляційній скарзі Хорольська районна державна лікарня ветеринарної медицини просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову. При цьому посилається на те, що рішення постановлено з невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, місцевим судом не було враховано, що намір про взяття позивачкою відгулу не було погоджено керівником, що свідчіть про відсутність погоджувальної резолюції на її заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України -невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, з 02.12.2004 року позивачка ОСОБА_2 була зарахована на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини Хорольської державної районної лікарні ветеринарної медицини Полтавської області.
16.07.2007 року позивачку тимчасово переведено виконуючою обов'язки директора райдержлабораторії Хорольської державної районної лікарні ветеринарної медицини Полтавської області.
16.08.2007 року позивачку переведено на основне місце роботи - лікаря ветеринарної медицини хіміка-токсиколога районної державної лабораторії ветеринарної медицини (РДЛВМ). РДЛВМ підпорядковується Хорольській державній районній лікарні ветеринарної медицини Полтавської області.
Наказом Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 02.12.2011 року №69, за вчинення дисциплінарного проступку - самовільну відсутність на робочому місці 09.11.2011 року, що призвело до змін в плані роботи спеціалістів райдержлікарні ветмедецини, а саме відміні виїзду по господарствах району з метою обстеження їх кормової бази, позивачці оголошено догану.
При розгляді справи, судом першої інстанції було встановлено, що в суботу 22 жовтня 2011 року позивачка працювала на роботі згідно графіку чергувань по Хорольській районній державній лабораторії ветеринарної медицини у вихідні та святкові дні. За цю роботу у вихідний день їй не було проведено оплати у подвійному розмірі, як того вимагає ст.107 КЗпП України, а тому вона мала право на інший день відпочинку, що передбачено ч.3 ст.107 КЗпП України.
08.11.2011 року позивачка написала заяву на відгул за відпрацьований вихідний день 22.10.2011 року і віддала її в.о. директора лабораторії.
Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не самовільно залишила робоче місце у день відпочинку, а попередньо написала заяву з проханням надати їй день відпочинку (відгул) за відпрацьовану раніше суботу. Тобто, ОСОБА_2 використала день відпочинку тоді, коли вона цього бажала і тоді, коли це не шкодило інтересам виробництва.
Однак з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та грубо порушують норми матеріального права, суд не дав належної оцінки наданих сторонами доказам та встановленим фактичним обставинам по справі.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 139, 141 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організовувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.
Колегія суддів вважає невірним висновок суду про те, що позивачка не самовільно залишила робоче місце, оскільки подала відповідну заяву про використання відгулу саме на 09.11.2011р.
Так, як вбачається з наявних в справі доказів, позивачка дійсно написала заяву про надання їй за відпрацьований вихідний день 22 жовтня 2011 року відгулу на 09 листопада 2011 року. Однак, результатів розгляду даної заяви не дочекалась. Погодження керівництва щодо задоволення поданої заяви відсутнє.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992р.(зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів», прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин без перервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Крім того, відповідно до п. 3.2. Колективного договору Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини на 2009-2012 роки, зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення за № 4 від 02 лютого 2009 року, встановлено, що з метою забезпечення дієздатності лікарні керівник може організовувати чергування в неробочі дні, до яких залучати робітників, спеціалістів, службовців і компенсацію за дні чергування здійснювати відповідно до законодавства (відгул надавати в наступний понеділок або в інший день тижня за погодженням керівника та поданої заяви).
Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність погодження керівника про надання позивачці відгулу на 09.11.2011р. та невихід останньої в цей день на роботу, свідчить про вчинення ОСОБА_2 прогулу, тобто відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня без поважних причин.
Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невихід позивачки на роботу 09.11.2011 року не зашкодило інтересам виробництва.
Так, як вбачається з матеріалів справи, керівництвом Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини в зв'язку з виробничої необхідністю було запланово на 09.11.2011 року здійснення виїзду до господарств району для здійснення перевірок кормових баз.
Здійснення таких перевірок відноситься до повноважень органів ветеринарної медицини, а покладення проведення такої перевірки на ОСОБА_2 відповідає нормам, закріпленим в ЗУ «Про ветеринарну медицину», оскільки державні лікарі ветеринарної
медицини державної служби ветеринарної медицини та регіональних служб одночасно є за посадою відповідно державними інспекторами ветеринарної медицини (ч. 5 ст. 7 Закону).
В зв'язку з самовільним невиходом ОСОБА_2 на роботу 09.11.2011 року (без погодження такого невиходу з керівництвом), було відмінено виїзд на перевірки, що в свою чергу призвело до змін в плані роботи спеціалістів.
Накладення дисциплінарного стягнення керівництвом Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини здійснено з дотриманням норм трудового законодавства та не суперечить нормам закріпленим в статтях 147-149 КЗпП України.
Таким чином, дії відповідача в повній мірі відповідають нормам чинного законодавства та є такими, що не порушують права та інтереси позивачки, а наказ від 02.12.2011 року №69 є законним та обгрунтованим.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи, не ґрунтуються на нормах закону та грубо порушують норми матеріального права.
Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини -задовольнити .
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 04 травня 2012 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання дій відповідача протиправними та про скасування наказу Хорольської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 02.12.2011 року №69.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Карнаух П.М.
Судді: Дряниця Ю.В.
Кривчун Т.О.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області ОСОБА_1