Апеляційний суд Рівненської області
___________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді -Міщенко О.А.
Суддів -Матюхи Ю.В., Сачука В.І.,
З участю прокурора -Іванціва М.Р.
Засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2
Захисника-адвоката ОСОБА_3
Захисника -ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на вирок Кузнецовського міського суду від 27 лютого 2012 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Маневичі Волинської області, житель АДРЕСА_1, громадянин України, студент 2 курсу Нововолинського електромеханічного коледжу, інвалід 3-ї групи, раніше не судимий; засуджений
- за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, на один рік позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік, з покладенням обов'язків, передбачених п.2,3,4 ст.76 КК України.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель в АДРЕСА_2, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не працює і не навчається, раніше не судимий; засуджений
- за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, на один рік позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік, з покладанням обов'язків, передбачених п.2,3.4 ст.76 КК України.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець та житель в АДРЕСА_2 громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не працює і не навчається, раніше судимий Кузнецовським міським судом 13.05.2011 року за ч.2 ст.187 КК України на три роки позбавлення ________________________________________________________________________ Справа №11/1790/332/2012 Головуючий І інстанції -Малков В.В.
Категорія - ч.2ст.185КК України Доповідач -Міщенко О.А.
волі; засуджений
- за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, на один рік і шість місяці позбавлення волі.
На підставі ч. 1,4 ст.70 КК України остаточне покарання призначено три роки позбавлення волі.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені за те, що 4 лютого 2011 року о 19 год. намагались викрасти залізничну рейку, вартістю 6152 гривні 22 копійки, належну транспортному цеху відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" ДП НАЕК «Енергоатом», однак злочин не довели до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками міліції.
В поданій на вирок суду апеляції захисник ОСОБА_4 вважає, що вирок суду стосовно ОСОБА_1 є незаконний, необґрунтований та такий, що підлягає скасуванню. Доводить, що ОСОБА_1 давав показання під фізичним та психологічним тиском. Обвинувачення базується лише на свідченнях зацікавлених осіб, зокрема працівників міліції. Судове слідство проведено однобічно, не дослідженні всі обставини, які б підтверджували вину ОСОБА_1. Просить вирок суду скасувати, кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 закрити.
На вирок суду стосовно засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вносилась апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, яка ним відкликана в порядку ст.355 КПК України згідно листа № 70-738 вих-12 від 26.06.2012 р.
Вирок стосовно ОСОБА_5 не оскаржений.
Заслухавши доповідача Міщенко О.А., засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх захисників ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_3 щодо задоволення апеляції, думку прокурора Іванціва М.Р. про залишення вироку суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено ґрунтується на достатніх та достовірних доказах, яким судом дана належна оцінка.
Доводи апеляції стосовно того, що ОСОБА_1 не вчиняв злочину, за який його засуджено є безпідставні і спростовуються добутими по справі доказами
Сам засуджений ОСОБА_1 в ході досудового слідства в явці з повинною, під час допиту як підозрюваного та в якості обвинуваченого визнавав факт замаху на крадіжку залізничної рейки та детально розповів, як за допомогою лебідки стягнув рейку у низ насипу. ОСОБА_1 зазначав, що сказав ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що потрібно відтягнути у ліс рейку, яку приховав, щоб потім порізати та здати на брухт. (а.с.12, 30,100).
Достовірність його показань в цій частині ствердили в ході досудового слідства ОСОБА_2, ОСОБА_5 під час допиту в якості підозрюваних та обвинувачених. Зокрема, ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_1 розповів йому, що сховав біля колії в районі РАЕС одну рейку, щоб викрасти. Просив їх допомогти відтягнути її далі у ліс, щоб порізати та здати на металолом. Він разом із братом ОСОБА_5. пішли з ОСОБА_1 до колії, відкидали гілки з рельси, на яку показав ОСОБА_1, де і були затримані працівниками міліції. Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_5 також підтвердив, що разом із братом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на пропозицію останнього допомогти викрасти метал, щоб здати його як лом, ходив до залізничної колії біля посадки в районі РАЕС. ОСОБА_1 привів їх до місця де була прихована кущами та гілками дерев рейка. Побачивши , що до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підійшло двоє чоловік, він втік і був затриманий працівниками міліції наступного дня.(а.с.36, 42.107,114)
Викриваючи один одного у вчиненні злочину засуджені викривали і себе у вчинені вказаного злочину. Судом не встановлено підстав для оговорення засудженими один одного.
Допитані в ході судового слідства в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, кожен окремо, зазначили, що 4 лютого 2011 року приблизно о 19-00 год. вони затримали ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які намагались викрасти рейку, в лісі біля РАЕС.(а.с.309-310).
Суд вірно поклав в основу вироку показання засуджених, дані ними в ході досудового слідства, оскільки вони є логічні, послідовні, узгоджуються між собою та підтверджуються добутими по справі доказами.
Зміну в судовому засіданні своїх показань засудженим ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно розцінив, як намір ОСОБА_1. уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Не заслуговують на увагу доводи апеляції стосовно застосування до ОСОБА_1 недозволених методів ведення слідства.
В ході судового слідства не встановлено, що на засудженого ОСОБА_1 під час затримання та під час допиту чинився будь-який тиск зі сторони працівників міліції.
Із матеріалів справи не вбачається, що після явки з повинною, тобто після 5.02.2011 року ОСОБА_1 звертався зі скаргами стосовно застосування до нього психічного та фізичного тиску зі сторони працівників міліції. ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії міліції лише після того, як кримінальна справа надійшла до суду, тобто після 28.02.2011 року.
По скарзі ОСОБА_1 щодо перевищення працівниками Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області проведено перевірку прокуратурою м.Кузнецовська, по якій прийнято рішення про відмову в порушення кримінальної справи відносно працівників Кузнецовського МВ УМВС України в Рівненській області. (а.с.162).
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду та закриття кримінальної справи.
Що стосується призначення покарання ОСОБА_1, то судом дотримано вимоги кримінального законодавства, зокрема ст.65 КК України.
Суд першої інстанції вірно, врахувавши обставини, які пом'якшують покарання, визнав за можливе застосувати до ОСОБА_1 ст.75 КК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Вирок Кузнецовського міського суду від 27 лютого 2012 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію захисника засудженого ОСОБА_4. -без задоволення.
С у д д і :
Міщенко О.А. Сачук В.І. Матюха Ю.В.
Вірно: Доповідач Міщенко О.А.