Справа № 1312/2-3256/11 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С. В.
Провадження № 22-ц/1390/3128/12 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
Категорія - 25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді - Курій Н.М.,
суддів: Каблака П.І., Кота І.Н.,
за секретаря Гордій У.М.,
з участю представника Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»Проданчука В.М., ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»про стягнення страхового відшкодування та неустойки,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2011 року вищезазначений позов задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»в користь ОСОБА_3 страхове відшкодування за договором ДКТЗ/21/44/48 добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків від 22.06.2010р. в розмірі 5866,39 грн. та пеню в розмірі 40,48 грн., а всього в розмірі 5906,87 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»в користь ОСОБА_3 судові витрати: судовий збір в розмірі 64 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн., а всього в розмірі 684 грн.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2011 року виправлено допущену описку у вступній та резолютивній частинах рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 липня 2011 року , змінивши назву відповідача з «Публічне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»словами «Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»( далі ПАТ «Страхова група «ТАС») оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволення позову.
Апелянт зазначає, що в порушення норм процесуального права, а саме ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 2 ст. 59, ч. 1 ст. 64 ЦПК України, районний суд надав перевагу Довідці ДАІ №873 від 11.01.2011 р., яка була складена на підставі свідчень позивача та безпідставно відхилив незалежне експертне транспортно-трасологічне Дослідження №72/2011 від 09.03.2011р. Державного підприємства «Київської обласної багатопрофільної лабораторії науково-дослідного експертно-криміналістичного центру», яким було встановлено, що механічні пошкодження автомобіля evrolet Aveo», державний номер НОМЕР_1, що належить позивачу, з технічної точки зору, не могли утворитися за обставин ДТП, які наведені в поясненнях водія ТЗ у заяві про страхову подію, оскільки такі утворилися в момент, коли автомобіль знаходився в стадії руху, тобто позивачем було надано недостовірні відомості про факт страхового випадку, що і стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Також, апелянт не погоджується з висновком районного суду щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 500 грн., посилаючись на Розпорядження КМ України від 08.12.2006 р. №607-р, «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу», де зазначено, що загальний розмір витрат на правову допомогу, не може перевищувати 5% (293,32 грн.) від задоволеної суми позовних вимог.
Представник відповідача Проданчук В.М. доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.06.2010р. між страховиком ПАТ «Страхова група «ТАС»та позивачем ОСОБА_3 укладено договір ДКТЗ/21/44/48 добровільного комплексного «страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків №А0163962 - автомобіля марки Aveo», чорного кольору, 2009р. випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, терміном дії до 24.00 год. І2.06.2011р. (а.с.44)
Пунктом 7 вищезазначеного договору встановлено, що позивач обрав страхову опцію із умовами «Престиж»з додатковими опціями «без зносу», «без франшизи за пошкодженням», «без франшизи за незаконним заволодінням», «нещасний випадок на транспорті».
Відповідно до п.12 Договору страхування, ОСОБА_3 сплатив страховику страхову премію в розмірі 6101,32 грн. та відповідно до п. 9 сторонами договору узгоджено страхову суму у розмірі 95 989, 00 грн.
Окрім цього, сторонами договору визнано типовими умовами укладеного договору положення Програми добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків «ТАС-Мотор», розробленої відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту, зареєстрованих Міністерством фінансів України 17.10.2002р., Правил добровільного страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, зареєстрованих міністерством фінансів України 18.11.2002р., Правил добровільного страхування від нещасного випадку на наземному транспорті та протиправних дій, зареєстрованих Міністерством фінансів України 01.07.2002р., та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування»визначено, що загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови і страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства і згідно розділу 4 додатку №1 до зазначеної Програми визначено умови страхування за страховою опцією «Престиж», згідно яких настання збитків визнається страховим випадком(а.с.46-59).
Судом встановлено та підтверджується довідкою відділу ДАІ з ОАТ м. Львова та АТІ при ГУМВСУ у Львівській області про обставини дорожньо-транспортної пригоди №8754066 від 11.01.2011р., встановлено, що 04.01.2011 р. о 22.00 год. на вул. Крушельницької, 7 у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода - наїзд на транспортний засіб, що стоїть - автомобіль марки Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 Зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль отримав наступні технічні пошкодження: передня права частина, бокова права частина, задня права частина. Учасник дорожнього руху, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода зник з місця ДТП(а.с.23).
Судом першої інстанції враховано пояснення позивача ОСОБА_3 про те, що 04.01.2011р., одразу після виявлення ним факту заподіяння ушкоджень його автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, він повідомив страховика по телефону, а на наступний день, 05.01.2011р. повторно повідомив страховика у письмовій формі, що підтверджується заявою про настання події від 05.01.2011р. (а.с.42).
Відповідно до ч.1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Із заяви на виплату страхового відшкодування від 21.01.2011р. встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до страховика ПАТ «Страхова група «ТАС»про відшкодування належної виплати суму страхового відшкодування шляхом перерахунку на станцію технічного обслуговування ТзОВ «Радар-Сревіс»та представив калькуляцію ТзОВ «Радар-Сервіс»від 12.01.2011р. щодо вартості ремонтних робіт автомобіля, відповідно до якої сума становить 5866 грн. 39 коп. (а.с.24,25).
Відтак, правильним є висновок суду про те, що станом на 21.01.2011р. страхувальником ОСОБА_3 було подано відповідачу ПАТ «Страхова група «ТАС»повний перелік документів, передбачених розділом 13 Програми добровільного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків «Тас -Мотор»для підтвердження настання страхового випадку та розмірів збитків, а також належним чином повідомлено страховика про настання страхової події у відповідності до вимог п.12.1 вищезазначеної Програми (а.с. 16-17).
Крім того, позивач подав належним чином підтверджений розмір страхового збитку на підставі калькуляції СТО ТозОВ «Радар-Сервіс», що підтримує гарантійні зобов'язання виробника/імпортера/дилера марки застрахованого транспортного засобу, відповідно до вимог п.4.4.1.1 та п.п. 2.8.3 Програми, та ці обставини відповідачем у судовому засіданні районного суду не заперечувалися та розмір страхового відшкодування не оспорювався.
Відповідно до умов п.14.1 Правил передбачено, що протягом 20 робочих днів після отримання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання страхового випадку та визначення розміру збитку страхувальника, третьої та/або застрахованої особи страховик складає страховий акт з визначенням розміру страхового відшкодування / страхової виплати за формою, що встановлюється страховиком або приймає рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування/страховій виплаті. Відповідно до умов п.14.3 Правил визначено, що виплата страхового відшкодування/страхова виплата здійснюється страховиком протягом 10 робочих днів з дати підписання страхового акту.
Однак, згідно із страховим актом ПАТ «СК «ТАС»від 22.03.2011р., ОСОБА_3 було відмовлено у страховому відшкодуванні пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП, що мала місце 04.01.2011р на вул. Крушельницької,7 в м. Львові. (а.с.40)
Таким чином, ураховуючи, що пошкодження автомобіля Aveo», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 є страховим випадком відповідно до розділу 4 Програми добровільного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків «Тас-Мотор», а відмова ПАТ «Страхова група «ТАС»у виплаті ОСОБА_3 страхового відшкодування є безпідставною, районний суд дійшов правильного висновку про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»в користь позивача страхове відшкодування за договором ДКТЗ/21/44/48 добровільного комплексного страхування автотранспортного засобу та супутніх ризиків від 22.06.2010р. в розмірі 5866,39 грн.
Відповідно до ст. 992 ЦК України, в разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до п.16.3 Правил, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України, в тому числі шляхом сплати пені в розмірі 0,01% суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в виплаті страхового відшкодування, яку зобов'язаний був виплатити до 09.03.2011р., районний суд правильно дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути пеню за період з 10.03.2011р. по 17.05.2011р. в розмірі 40 грн.48 коп.
Посилання апелянта на те, що районний суд безпідставно надав перевагу Довідці ДАІ №873 від 11.01.2011 р., яка була складена на підставі свідчень позивача, а не транспортно-трасологічному Дослідженню №72/2011 від 09.03.2011 р., не заслуговує на увагу, оскільки суд першої інстанції, досліджуючи матеріали справи, зокрема, заперечення відповідача на позовні вимоги позивача (які аналогічні доводам апеляційної скарги) в рішенні навів обґрунтоване мотивування, що представлене відповідачем Дослідження не є допустимим доказом по справі і не може братися судом до уваги, оскільки проведене з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема без детального дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди та огляду самого об'єкту дослідження, без повідомлення позивача про здійснення такого дослідження.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до висновку експертного транспортно-трасологічного дослідження автотехніка №72/2011 від 09.03. 2011 року, зазначене дослідження проводилось експертом-автотехніком ДП «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру»виключно на підставі матеріалів страхової справи, отриманих від ПАТ «СГ «ТАС», зокрема фотознімків об'єкту дослідження -пошкодженого автомобіля позивача.
Твердження апелянта про те, що експертне дослідження лише по фотознімках проведено без будь-яких порушень законодавства спростовуєть п. 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року (з подальшими змінами), де зазначено, що «У виняткових випадках, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано в постанові (ухвалі) про її призначення».
Доказів про неможливість представлення пошкодженого автомобіля експерту відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не представлено, а в суді апеляційної інстанції встановлено, що на час розгляду справи автомобіль позивача не був відремонтований, чого не заперечив представник відповідача.
Колегія суддів також враховує, що після роз'яснення сторонам судом першої інстанції прав та обов'язків, передбачених чинним ЦПК України, представник відповідача відмовився заявляти клопотання про призначення по справі експертизи, її оплати, щоб скористатися правом довести обставини, на які він посилається, заперечуючи позовні вимоги.
За наведених вище обставин, районний суд правильно, з урахуванням вимог ч.1 ст. 59 ЦПК України щодо доказів, одержаних з порушенням порядку, встановленого законом, не прийняв вищезазначений експертний висновок до уваги.
Правильність такого висновку суду підтверджується положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», де в п.17 зазначається, що «Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами… У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення».
Оскільки відповідачем не представлено інших доказів в підтвердження своєї позиції про надання страхувальником ОСОБА_3 страховику неправдивих відомостей щодо отримання пошкоджень застрахованим транспортним засобом, і від проведення судової експертизи представник відповідача відмовився, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відмова відповідача в здійсненні страхового відшкодування позивачу є безпідставною.
Не заслуговує на увагу та спростовується матеріалами справи і посилання апелянта щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу в сумі 500 грн. з огляду на наступне.
З метою захисту порушеного права, звернення до суду та підготовки для цього необхідних матеріалів, позивач звернувся в Адвокатське об'єднання «Західноукраїнська юридична колегія»та уклав договір №04/04 від 04 квітня 2011 року про надання адвокатських послуг. За умовами вказаного договору адвокатське об'єднання зобов'язувалось надати позивачеві консультації та здійснювати підготовку документів по даній справі для звернення до суду, брати участь в судових засіданнях з усіма повноваженнями представника позивача під час розгляду даного спору судом (п.2.1.2., п.2.1.3. Договору) (а.с.27,81).
Згідно з п.3.1.1. Договору, позивач зобов'язувався провести оплату в розмірі 500 гривень протягом трьох днів з моменту підписання Акта прийняття наданих послуг, що передбачені даним договором.
11 квітня 2011 року на підставі підписаного акта прийняття наданих послуг позивачем було сплачено на рахунок Адвокатського об'єднання «Західноукраїнська юридична колегія»оплату в розмірі 500 гривень, що підтверджується квитанцією №К56/В/6 від 11.04.2011 року (копія квитанції а.с. 28).
Згідно з підписаним актом прийняття наданих послуг від 11 квітня 2011 року, такі полягали в проведенні правової експертизи, наданні консультації та підготовки матеріалів для звернення до суду. Загальний об'єм затраченого Виконавцем часу становив 5 (п'ять) годин (а.с. 80).
Відповідно до п.2 розділу ХІ „Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК України, частина друга статті 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави. Згідно з означеною постановою, компенсація витрат, пов'язаних з правовою допомогою по цивільній справі не повинна перевищувати 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.
Виходячи з означеної норми, існуючої мінімальної заробітної плати в розмірі 960 гривень станом на день винесення судового рішення, проведена позивачем оплата не перевищувала встановлений граничний розмір, а відтак, суд підставно зазначену суму витрат стягнув з відповідача.
Посилання відповідача на Розпорядження КМ України від 08.12.2006 року №607-р є безпідставним, оскільки зазначене розпорядження не встановлює граничний розмір оплати, в тому числі той, який вказує відповідач, а лише передбачає законодавче закріплення розміру, який визначений Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року (обмеження граничного розміру -не більше 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката/фахівця права).
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене, а також те, що інші доводи апеляційної скарги, спростовуються матеріалами справи, колегія суддів вважає, що судом правильно встановлено фактичні обставини справи, зібраним доказам дана оцінка, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура розгляду справи, передбачена ЦПК України, тому колегія суддів доходить висновку, що рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»відхилити.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 13 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.