АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці 19 березня 2012 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Станковської Г.А.
суддів Рулякова В.І.
Колотило О.О.
за участю прокурора Петричука О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 лютого 2012 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою, скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на неправомірні дії заступника прокурора Чернівецької області Савіна М.М. -залишено без задоволення.
Згідно зазначеної постанови, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 27 лютого 2012 року звернулись до Шевченківського районного суду м. Чернівці із скаргою в порядку передбаченому ст. 236 КПК України, в якій просили визнати підміну прокурором Савіним М.М. кримінально-процесуального закону України на Закон України «Про звернення громадян»неправомірною та зобов'язати прокурора Чернівецької області перевірити заяву про злочин від 28 листопада 2011 року, яка вдруге надійшла з Генеральної прокуратури України в порядку кримінально-процесуального кодексу України з обов'язком прийняти рішення в порядку ст. 97 ч.2 КПК України з повідомленням їх про прийняття рішення в порядку і строки передбачені законом.
На постанову суду І інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову районного суду про залишення скарги без розгляду і повернути справу на новий судовий розгляд.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що районний суд виніс незаконну постанову та з істотним порушенням вимог КПК України, не з'ясувавши всіх обставин справи, а встановленим не дав належну оцінку.
Посилаються в апеляції на те, що заступник прокурора області ОСОБА_4, вдруге, перевіривши заяву про злочин, подану ними 28 листопада 2011 року, надав відповідь 17 лютого 2012 року за №05/2-919-10 в порядку Закону України «Про звернення громадян», яка ніяким чином не узгоджується із вимогами статті 3 КПК України, не є постановою в порядку ч.2 ст. 97 КПК України, прямо порушує статтю 12 Закону України «Про звернення громадян», а тому є нікчемною, оскарження якої до суду не вимагається.
Справа №2490/10-71/2012 р. Головуючий у 1-й інстанції: Ярема Л.В.
Категорія ст. 236 КПК України Доповідач: Станковська Г.А.
Зазначають, що замість винесення постанови їм направлено листа, який, як вони вважають, не може бути процесуальним документом передбаченим вимогами ст. 97 КПК України.
Заслухавши доповідача, апелянта ОСОБА_2, який підтримав подану ними апеляцію та просив її задовольнити, думку прокурора, який вважав, що постанова суду є законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції та обговоривши її доводи, судова колегія вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року положення статті 97 КПК України в аспекті конституційного звернення і конституційного подання та в системному зв'язку з положеннями ч.2 ст. 55 Конституції України, ч.3 ст. 110,
ч.5 ст. 234, ч.2 ст. 236 КПК України, ч.2 ст. 2, п. 2 ч.3 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно розуміти так, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень, щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
В рішенні Конституційного суду зазначено, що положення ч.2, 3 ст. 110, ч.5, 6 ст. 234, ч.2, 3 ст. 236 КПК України унормовують судовий розгляд скарг на рішення і дії органів дізнання, слідчого, прокурора, які були прийняті і вчинені в межах уже порушеної кримінальної справи. Однак у ст. 97 КПК України визначено діяльність суб'єктів владних повноважень у разі надходження заяв і повідомлень про злочини на стадії, яка передує порушенню кримінальної справи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод, людини і громадянина та відповідно до ч.2 ст. 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини), а недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади (абзац шостий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини). Системний аналіз положень КПК України, зокрема тих, які визначають його завдання та унормовують порядок оскарження рішень чи дій суб'єктів владних кримінально-процесуальних повноважень, дає підстави для висновку про можливість оскарження до суду не тільки рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, але й їхньої бездіяльності.
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що з метою реалізації положень ст. 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.
Згідно до ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
- порушити кримінальну справу;
- відмовити у порушенні кримінальної справи;
- направити заяву або повідомлення за належністю.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, по скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніяких процесуальних рішень у вигляді постанов не виносилося, а також і відсутній лист-відповідь заступника прокурора області ОСОБА_4, дані обставини ніким не перевірені так, як суддя одноособово виніс не передбачену нормами КПК України постанову про залишення без розгляду скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3, без витребування заяви про злочин та матеріалів, які стали підставою для прийняття прокурором рішення по даній заяві і без встановлення, яке рішення прийнято прокурором, та чи прийнято дане рішення у відповідності до вимог ст. 97 КПК України.
Також в постанові від 28 лютого 2012 року, суддя не встановив фактичних обставин справи, що саме оскаржують ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дії прокурора чи його бездіяльність, крім того не вівся протокол судового засідання, та не перевірено наявність підстав для прийняття рішення у відповідності до вимог ч.ч. 1,2 ст. 236 КПК України.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 236 КПК України скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує у порядку і в строки, що передбачені ст.ст. 234, 235 КПК України.
Згідно ч.2 та ч.3 ст. 236 КПК України, дії прокурора можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді справи по суті, якщо інше не передбачено КПК України.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, з урахуванням рішення Коституційного суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, колегія суддів вважає, що суддя районного суду одноособово в порушення вимог ст. 236 КПК України, ст. 55 Конституції України та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону безпідставно залишив без розгляду скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, роз'яснивши скаржникам положення ч. 3 ст. 236 КПК України, та разом з тим не прийнявши рішення відповідно до зазначеної статті, в зв'язку з чим постанова суду І інстанції підлягає скасуванню із направленням скарги на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 236, 365, 366, 370, 379, 382 КПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 лютого 2012 року про залишення без розгляду скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на неправомірні дії заступника прокурора Чернівецької області Савіна М.М. - скасувати, а скаргу направити на новий судовий розгляд в той же суд.
Головуючий Г.А. Станковська
Судді В.І. Руляков
О.О. Колотило